перенасиченій киснем атмосфері цього було достатньо, щоб виникла пожежа. Черговий лікар не
зміг відразу відкрити герметичні двері через перепад тиску.
Другим був Володимир Комаров… Відразу ж після виходу на орбіту він доповів, що не
розкрилася сонячна батарея. Далі – більше. Виявилася непрацездатною система орієнтації і
стабілізації.
…Почалося зниження і вхід в атмосферу. За звичайних умов у таких випадках запускалися
двигуни гальмування для забезпечення зниження швидкості входу в атмосферу. Але в даному
випадку вони не спрацювали, і човен, знижуючись, став перегріватися. Записані останні слова
Комарова: «Спекотно, горю!!!».
У 1965 році ледь не загинув Леонов, що вийшов у космос. Він ледь протиснувся в зненацька
роздутому скафандрі назад у човен...
Після одного з тренувань на центрифузі в Анатолія Карташова з’явилися на спині крапкові
крововиливи. Вирок лікарів не залишав ніяких надій: непридатний...
Безглуздий випадок «вибив» Валентина Варламова. Купаючись в озері неподалік від Зоряного,
стрибнув з берега в незнайомому місці і вдарився головою об дно. Поболювала голова, але думав,
пройде. Не пройшла. Варламов пішов у госпіталь. Діагноз виявився катастрофічним – зсув
шийного хребця. Це означало відрахування з загону...
Доля Григорія Нелюбова склалася воістину трагічно. …Він, Аникеєв і Філат’єв були затримані
військовим патрулем. Нелюбов повівся в комендатурі зухвало. Черговий пригрозив рапортом
командуванню. Затримані зрозуміли, чим це для них скінчиться. Черговий теж це зрозумів. І
погодився не посилати рапорт, якщо Нелюбов вибачиться. Той відмовився. Рапорт пішов нагору.
Розгніваний генерал Каманін, перший керівник Центру підготовки космонавтів, наказав
відрахувати всіх трьох!
…»Гусар» розплатився за свою браваду жорстоким моральним надламом. В одній з частин ВПС,
куди його направили для подальшого проходження служби, його розповіді про «космічне»
минуле» викликало недовіру. 18 лютого 1966 року він йшов залізничним мостом і був збитий
потягом. Самогубство? Цілком можливо…
– Ми важко переживали їхній відхід із загону космонавтів, – згадував Георгій Степанович Шонін.
– І не тільки тому, що це були гарні хлопці, наші друзі. На їхньому прикладі ми побачили, що
життя – боротьба, і ніяких знижок чи полегкості нікому не буде.
