Думи мої, думи ж мої,
Лихо мені з вами.
РУБАЄ ПРЯМО, з оцінки діяльності Г. Шоніна Ю. Гагаріним
У спілкуванні простий. Вольовий, прямий, чесний. Що думає – у собі не таїть. Якщо не
подобається, рубає прямо.
Поважають його в нас. Літав добре й у простих і в складних умовах, а комусь буде важко, останню
сорочку віддасть...
СПОЧАТКУ НЕ ПОВІРИВ, з книги Я. Голованова «Відбір»
На початку 1959 року під головуванням академіка М. В. Келдиша відбулася нарада, на якій
питання про політ людини обговорювалося вже цілком конкретно, аж до того: «А кому летіти?».
– Для такої справи, – сказав тоді Корольов, – найкраще підготовлені льотчики. І, в першу чергу, льотчики реактивної винищувальної авіації...
Було вирішено доручити добір кандидатів у космонавти авіаційним лікарям.
…Корольов виклав побажання ракетників: вік – приблизно 30 років (забігаючи вперед, скажу:
Комарову було 33 роки, Бєляєву – 35), ріст не більш 170 сантиметрів ( Шонін був вищим), вага –
до 70 кілограмів.
…Московські медики, побачивши відхилення від «абсолютного здоров’я», відразу бракували.
…Шонін, коли заговорили про «нову техніку», затурбувався, чи не збираються його переводити у
вертолітники, а він цього не хотів – не ті висоти і не ті швидкості. А коли йому сказали про
можливий політ навколо земної кулі, не повірив.
…Крім всіляких аналізів і оглядів кандидатів піддавали так званим «навантажувальним
випробуванням» – тримали в барокамері, крутили на центрифузі, перевіряли стійкість організму
до гіпоксії і перевантажень. День від дня група кандидатів зменшилася, як шагренева шкіра.
– Цілком зрозуміло, що не усі могли відповідати вимогам, висунутим до майбутніх космонавтів.
На те й добір, – згадує Георгій Шонін. – Але хто тоді міг точно сказати: якими повинні бути ці
вимоги? Тому для вірності вони були відверто завищеними, розрахованими на подвійний, а
можливо, й потрійний запас міцності. І багато хто, дуже багато хто поверталися назад у полки...
До кінця 1959 року «пройти комісію з теми №6» – так формулювалося в офіційних медичних
документах – вдалося 20 кандидатам. Вони і склали перший загін радянських космонавтів.
…Серед них стояв майбутній перший космонавт планети, людина, якій призначено було назавжди
ввійти в історію земної цивілізації. Але хто міг відгадати його тоді серед двадцяти льотчиків у
теплих госпітальних піжамах з білими відкладними комірцями?
МІСТИЧНО ПЕРЕСЛІДУВАЛИ НП, з статті О. Красникова «Усе йшло добре»
У березні 1958 р. його перевели в 768-й винищувальний авіаційний полк ВПС Північного флоту.
Саме там Георгій Шонін познайомився з майбутнім першим космонавтом планети Юрієм
Гагаріним, який служив у сусідньому полку, що базувався в селищі Луостарі-Нове Мурманської
області. Відтіля обох направили в Москву. Навіть у загін космонавтів їх зарахували одним наказом
Головкому ВПС від 7 березня 1960 року.
…У червні 1962 р. сталося не передбачуване. Коли підготовка до групового польоту вже добігала
кінця і космонавти очікували кораблів, Шоніна підвело здоров’я. Він був знятий з підготовки.
Тільки 1965 року його реабілітували і, хто знає, як склалася б його доля, якби не ця хвороба.
У травні 1965 р. він знову на безпосередній підготовці як командир екіпажу одного з «Восходів». І
знов невдача, від нього не залежна. Усе було готовим, коли в травні 1966 р. Держкомісія політ
скасувала, дійшовши висновку, що він нічого нового науці не дасть, а незабаром і вся програма
«Восход» була закрита.
…Шонін почав підготовку по програмі орбітальної станції «Салют» …Усе йшло добре, але 5
лютого 1971 р. у Георгія почалася смуга невдач. Він «просто проспав» тренування на кораблі. І, як
наслідок – відсторонення від підготовки.
Психологічний зрив і як його наслідок – тривале лікування в госпіталі. Тільки в березні Шонін
повернувся, проте висновок «Має потребу в тривалому лікуванні в санаторії» позбавляв надії на
повернення до підготовки.
СЛАВА ОБЕРТАЛАСЯ ТРАГЕДІЯМИ, з дослідження М. Гречаника «Таємниця команди «Ікс»
Першим з двадцятки загинув Валентин Бондаренко. Це трапилося 23 березня 1961 року.
Тренування в «обмеженому обсязі», «світі тиші», де змінюється тиск повітря, вміст кисню і
вуглекислоти, температура, добігало кінця. Почервонілу шкіру він протер ватою, змоченою в
спиртові, і, не дивлячись, кинув її
