КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Шонин Георгий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ШОНІН Георгій Степанович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Льотчик-космонавт (17/39). У Космосі перебував 117 годин 42 хвилини.

З родини службовців.

Народився 3 серпня 1935 р. в м. Ровеньках Луганської області СРСР (нині місто обласного

підпорядкування Луганської області України).

Помер 7 квітня 1997 р. в Зоряному містечку Щолківського району Московської області РФ.

Похований на цвинтарі с. Леонисі Щолківського району Московської області (РФ).

Навчався в Одеській спеціальній школі Військово-повітряних сил (1950-1952), закінчив

підготовчі курси Єйського військово-морського авіаційного училища пілотів (1953),

військово-морське училище початкового навчання льотчиків Північнокавказького

військового округу (1954), Єйське військово-морське авіаційне училище пілотів (1957),

інженерний факультет Військово-повітряної інженерної академії ім. М. Жуковського (1968), Липецькі курси перепідготовки пілотів ВПС (1980), Вищі академічні курси при Військовій

академії Генерального штабу (1988).

Служив в стройових частинах Військово-повітряних сил ВМФ (1957-1960), загоні

космонавтів (1960-1979), заступником командуючого ВПС Одеського військового округу

(1980-1983), начальником одного з підрозділів Апарату управління озброєнь ВПС (1983-1988), начальником 30-го Центрального науково-дослідного інституту авіаційної і космічної техніки

Міністерства оборони СРСР (1988-1990).

Лауреат премії ім. М. Островського (1977).

Герой Радянського Союзу ( 1969 ).

Кавалер орденів Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки,

низки медалей.

В якості командира здійснив космічний політ на човні «Союз-6» (1969). Очолюваний ним екіпаж

брав участь у першому груповому польоті трьох космічних човнів (разом з «Союз-7» і «Союз-8»),

під час якого проводилося їхнє зближення і маневрування. У ході польоту вперше були перевірені

різні способи зварювання металів в умовах невагомості, причому це ледве не призвело до

розгерметизації побутового відсіку через розфокусування променя, який пропалив стіл разом із

закріпленою на ньому установкою. Також космонавти провели експеримент «Смолоскип» з

візуального виявлення запусків балістичних ракет.

Перу нашого земляка належать наступні книги: «Найперші» (1977), «Пам’ять серця» (2001).

Ш. – почесний громадянин міст Ровеньки, Балта, Одеса (Україна), Брічпорт (США), Вологда,

Гагарін, Калуга (Росія), Караганда (Казахстан).

Меморіальна дошка знаному земляку встановлена на місці, де стояв будинок, в якому він

народився (м. Ровеньки Луганська область).

Випущені поштові марки, присвячені Ш., в СРСР, Болгарії, Кампучії (1969).

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – С. Корольов, Ю. Гагарін, П. Попович, В. Кубасов, Г.

Титов, Б. Волинов, А. Ніколаєв, В. Шаталов та ін.


***

НЕЗБАГНЕННИЙ ТАРАС,

з життєвого кредо Г. Шоніна

Шевченко, багатостраждальний і загадковий для мене Тарас...

ДУМИ МОЇ, ДУМИ, з книги Г. Шоніна «Пам’ять серця (Майже невигадана повість)»

Моє місто. Тут я народився, тут пройшло моє дитинство, юність і перше кохання, тут я пізнав

щастя і горе. Сюди звідусіль, куди б не закинула мене доля, тягнеться серце всі роки з тієї самої

миті, коли я вперше сказав йому «до побачення». І не зрозумію, що ж примушує за найменшої

нагоди робити величезний крюк для того, аби заскочити сюди бодай на пару годин. Близьких мені

людей тут нібито давно вже немає. Родичі , котрі залишилися в живих, полишили ці місця,

однолітки розлетілися хто куди, люди старші, навіть якщо і впізнають мене, навряд чи будуть

зворушені...

Так що ж кличе мене сюди? Спогади чи звичка? А може, туга?

...Патріархальна тиша! Вона робить містечко схожим на глухонімого.

У збірці віршів Тараса Шевченка ще в дитинстві я побачив ілюстрацію, яка уразила: хатина, мов

дві краплі води схожа на нашу. Внизу – вірші:

Мені аж страшно, як згадаю

Оту хатину край сіла.

Наша хатина теж стоїть на околиці. І моє дитинство, і юність пройшли в ній, вони були такими,

що деколи страшно згадувати. І, проте, можливо, саме вона, ця хатина, тягне мене до себе, і я

приїжджаю до неї, як на побачення з своїм старим і вірним другом.

...Ну що ж, вперед! Крок, два і, занурившись в свої думи, я вже не помічаю ні уїдливого дощу, ні

чіпкого чорнозему, ні здивованих поглядів рідких перехожих.

Думи мої, думи ж мої,

Лихо мені з вами.

РУБАЄ ПРЯМО, з оцінки діяльності Г. Шоніна Ю. Гагаріним

У спілкуванні простий. Вольовий, прямий, чесний. Що думає – у собі не таїть. Якщо не

подобається, рубає прямо.

Поважають його в нас. Літав добре й у простих і в складних умовах, а комусь буде важко, останню

сорочку віддасть...


СПОЧАТКУ НЕ ПОВІРИВ, з книги Я. Голованова «Відбір»

На початку 1959 року під головуванням академіка М. В. Келдиша відбулася нарада, на якій

питання про політ людини обговорювалося вже цілком конкретно, аж до того: «А кому летіти?».

– Для такої справи, – сказав тоді Корольов, – найкраще підготовлені льотчики. І, в першу чергу, льотчики реактивної винищувальної авіації...

Було вирішено доручити добір кандидатів у космонавти авіаційним лікарям.

…Корольов виклав побажання ракетників: вік – приблизно 30 років (забігаючи вперед, скажу:

Комарову було 33 роки, Бєляєву – 35), ріст не більш 170 сантиметрів ( Шонін був вищим), вага –

до 70 кілограмів.

…Московські медики, побачивши відхилення від «абсолютного здоров’я», відразу бракували.

…Шонін, коли заговорили про «нову техніку», затурбувався, чи не збираються його переводити у

вертолітники, а він цього не хотів – не ті висоти і не ті швидкості. А коли йому сказали про

можливий політ навколо земної кулі, не повірив.

…Крім всіляких аналізів і оглядів кандидатів піддавали так званим «навантажувальним

випробуванням» – тримали в барокамері, крутили на центрифузі, перевіряли стійкість організму

до гіпоксії і перевантажень. День від дня група кандидатів зменшилася, як шагренева шкіра.

– Цілком зрозуміло, що не усі могли відповідати вимогам, висунутим до майбутніх космонавтів.

На те й добір, – згадує Георгій Шонін. – Але хто тоді міг точно сказати: якими повинні бути ці

вимоги? Тому для вірності вони були відверто завищеними, розрахованими на подвійний, а

можливо, й потрійний запас міцності. І багато хто, дуже багато хто поверталися назад у полки...

До кінця 1959 року «пройти комісію з теми №6» – так формулювалося в офіційних медичних

документах – вдалося 20 кандидатам. Вони і склали перший загін радянських космонавтів.

…Серед них стояв майбутній перший космонавт планети, людина, якій призначено було назавжди

ввійти в історію земної цивілізації. Але хто міг відгадати його тоді серед двадцяти льотчиків у

теплих госпітальних піжамах з білими відкладними комірцями?


МІСТИЧНО ПЕРЕСЛІДУВАЛИ НП, з статті О. Красникова «Усе йшло добре»

У березні 1958 р. його перевели в 768-й винищувальний авіаційний полк ВПС Північного флоту.

Саме там Георгій Шонін познайомився з майбутнім першим космонавтом планети Юрієм

Гагаріним, який служив у сусідньому полку, що базувався в селищі Луостарі-Нове Мурманської

області. Відтіля обох направили в Москву. Навіть у загін космонавтів їх зарахували одним наказом

Головкому ВПС від 7 березня 1960 року.

…У червні 1962 р. сталося не передбачуване. Коли підготовка до групового польоту вже добігала

кінця і космонавти очікували кораблів, Шоніна підвело здоров’я. Він був знятий з підготовки.

Тільки 1965 року його реабілітували і, хто знає, як склалася б його доля, якби не ця хвороба.

У травні 1965 р. він знову на безпосередній підготовці як командир екіпажу одного з «Восходів». І

знов невдача, від нього не залежна. Усе було готовим, коли в травні 1966 р. Держкомісія політ

скасувала, дійшовши висновку, що він нічого нового науці не дасть, а незабаром і вся програма

«Восход» була закрита.

…Шонін почав підготовку по програмі орбітальної станції «Салют» …Усе йшло добре, але 5

лютого 1971 р. у Георгія почалася смуга невдач. Він «просто проспав» тренування на кораблі. І, як

наслідок – відсторонення від підготовки.

Психологічний зрив і як його наслідок – тривале лікування в госпіталі. Тільки в березні Шонін

повернувся, проте висновок «Має потребу в тривалому лікуванні в санаторії» позбавляв надії на

повернення до підготовки.


СЛАВА ОБЕРТАЛАСЯ ТРАГЕДІЯМИ, з дослідження М. Гречаника «Таємниця команди «Ікс»

Першим з двадцятки загинув Валентин Бондаренко. Це трапилося 23 березня 1961 року.

Тренування в «обмеженому обсязі», «світі тиші», де змінюється тиск повітря, вміст кисню і

вуглекислоти, температура, добігало кінця. Почервонілу шкіру він протер ватою, змоченою в

спиртові, і, не дивлячись, кинув її в кошик для сміття. А вона впала на спіраль електроплитки. У

перенасиченій киснем атмосфері цього було достатньо, щоб виникла пожежа. Черговий лікар не

зміг відразу відкрити герметичні двері через перепад тиску.

Другим був Володимир Комаров… Відразу ж після виходу на орбіту він доповів, що не

розкрилася сонячна батарея. Далі – більше. Виявилася непрацездатною система орієнтації і

стабілізації.

…Почалося зниження і вхід в атмосферу. За звичайних умов у таких випадках запускалися

двигуни гальмування для забезпечення зниження швидкості входу в атмосферу. Але в даному

випадку вони не спрацювали, і човен, знижуючись, став перегріватися. Записані останні слова

Комарова: «Спекотно, горю!!!».

У 1965 році ледь не загинув Леонов, що вийшов у космос. Він ледь протиснувся в зненацька

роздутому скафандрі назад у човен...

Після одного з тренувань на центрифузі в Анатолія Карташова з’явилися на спині крапкові

крововиливи. Вирок лікарів не залишав ніяких надій: непридатний...

Безглуздий випадок «вибив» Валентина Варламова. Купаючись в озері неподалік від Зоряного,

стрибнув з берега в незнайомому місці і вдарився головою об дно. Поболювала голова, але думав,

пройде. Не пройшла. Варламов пішов у госпіталь. Діагноз виявився катастрофічним – зсув

шийного хребця. Це означало відрахування з загону...

Доля Григорія Нелюбова склалася воістину трагічно. …Він, Аникеєв і Філат’єв були затримані

військовим патрулем. Нелюбов повівся в комендатурі зухвало. Черговий пригрозив рапортом

командуванню. Затримані зрозуміли, чим це для них скінчиться. Черговий теж це зрозумів. І

погодився не посилати рапорт, якщо Нелюбов вибачиться. Той відмовився. Рапорт пішов нагору.

Розгніваний генерал Каманін, перший керівник Центру підготовки космонавтів, наказав

відрахувати всіх трьох!

…»Гусар» розплатився за свою браваду жорстоким моральним надламом. В одній з частин ВПС,

куди його направили для подальшого проходження служби, його розповіді про «космічне»

минуле» викликало недовіру. 18 лютого 1966 року він йшов залізничним мостом і був збитий

потягом. Самогубство? Цілком можливо…

– Ми важко переживали їхній відхід із загону космонавтів, – згадував Георгій Степанович Шонін.

– І не тільки тому, що це були гарні хлопці, наші друзі. На їхньому прикладі ми побачили, що

життя – боротьба, і ніяких знижок чи полегкості нікому не буде.