збірника документів МЗС Великобританії. Напівофіційна назва «Синя книга», за прийнятою
традицією, давалася за кольором обкладинки.
У ній зібрані страшні описи вбивств вірмен, здійснених турками і їх підручними практично у всіх
вілайєтах Османської імперії в 1915-1916 рр. Це свідоцтва очевидців.
…Діонео пише, що в турецьких володіннях було 1800000 вірмен, з яких 600 тисяч було вбито або
врятувалися втечею, 600 тисяч залишилися в живих, хоча становище їхнє відчайдушне, 600 тисяч
насильницьки обернені в іслам.
…Нещодавно депутат від народно-республіканської партії Великих національних зборів
Туреччини Сукру Елекдаг заявив: Туреччина «має намір звернутися до парламенту
Великобританії, аби останній ухвалив рішення, згідно з яким «Синя книга» буде визнана
недійсною».
І УЯВИЛО СЕБЕ СЛОВО БОЖЕСТВОМ, з рецензії К. Чуковського «Про Сергєєва-Ценського»
Всі стали мозаїстами, перегорніть що-небудь з сучасного і ви побачите, як турбота художника про
кожен даний момент творчості убила турботу про ціле; як слово, – маленьке, окреме, службове
слово художника, – зазналося, випнулося на перший план, уявило себе божеством і забунтувало. І
вже багато народилося молодих поетів (почитайте альманахи!), мистецтво яких звелося до
придумування нових епітетів, до вирізання все нових і нових скелець для якоїсь мозаїки, котру
вони навіть склеювати не хочуть, – бо клеїти нічим, бо спайка мозаїчних частинок залишилася
таємницею старих майстрів.
…З одного боку – це неначе й зрозуміло. У останній книжці «Російського Багатства» п. Діонео
пояснив нам з Англії: щоразу, коли «прагнення суспільства до самовизначення зазнає невдачі»,
поети починають говорити «про кохання хворе, екзотичне і, часто, патологічне». Поети такої
невдалої епохи, за словами поважного кореспондента, бувають навіть переконані, «що сміливість
полягає саме в тому, аби братися за такі теми, місце яким в спеціальних трактатах».
Пан Діонео пояснює нам з Англії, що як тільки настане реакція, «жорстока, мстива й безглузда»,
так зараз же «розгублена думка людини, відірвана від великого космосу, заганяється в похмурі
підвали метафізики або віри, де на неї чигає страшна примара – смерть.
