Шкловский Исаак (fb2)




ШКЛОВСЬКИЙ Ісак Володимирович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, публіцист, критик, перекладач. Псевдонім – Діонео.

З міщанської родини.

Народився 8 (20) квітня 1864 р. в м. Єлизаветграді Херсонської губернії Російської імперії (нині –

м. Кіровоград, адміністративний центр однойменної області України).

Помер 28 лютого 1935 р. в м. Лондоні (Великобританія).

Навчався в Єлизаветградській гімназії, Одеському реальному училищі, Харківському університеті

(1885-1886).

Член Товариства любителів природознавства, астрономії і етнографії (1893).

Член Англо-руського літературного об’єднання лондонського Королівського університету.

Дійсний член петербурзького Літературно-громадського гуртка ім. Герцена (1914).

Активний учасник створення Руського Визвольного Комітету в Лондоні (1919).

Член Спілки іноземної преси.

Друкувався в газетах «Одеський аркуш», «Єлизаветградський вісник», «Одеські новини»,

«Урядовий вісник», «Сьогодні», «Російські відомості», журналах «Всесвітня ілюстрація», «Маяк»,

«Бджілка», «Російське багатство», «Світанок», «Голос минулого», «Сучасні нотатки».

Як літератор дебютував в одеському сатиричному журналі «Бджілка» віршем «Інтермецо» (1882).

Потім настала черга оповідання «Для людей» (1906), нарисів, статей і фейлетонів «До Полярного

кола» (1889), «Датський мораліст» (1894), «Англія ХХ сторіччя» (1896), «Обхідним шляхом»

(1906), «За розпорядженням» (1905), «З Англії» ( 1917), «Russia under the bolscheviks» (1919),

«Англія», «Криваві зорі. Десять етюдів» (обидві – 1920), «Ірландські начерки» (1920-1921),

«Англія після війни» (1924).

Перу нашого земляка належать також книги «Нариси Далекого Північного Сходу» (1892),

«Нариси сучасної Англії» (1903), «Англійські силуети» (1905), «На теми про свободу» (1908),

«Рефлекси дійсності. Літературні характеристики» (1910), «Англія, яка міняється» (1914-1915),

«Перша опора», «Строката книга. Дванадцять характеристик» (обидві – 1921), «Коли боги пішли»

(1923).

Переклав з російської мови на англійську низку творів М. Гоголя, М. Горького, з англійської на

російську «Записки революціонера» (1902).

Зазнав переслідувань з боку влади. Після першого арешту ще студентом був на 5 років засланий

до Сибіру (1886). Після відбуття покарання йому заборонили мешкати в Москві й

університетських містах.

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – К. Чуковський, С. Кропоткін, П. Мілюков, С. Маршак, В.

Короленко, Т. Сухотіно-Толстая, М. Михайловський, П. Лавров, М. Осоргін, В. Набоков та ін.


***

РАС НЕ ІСНУЄ

, з життєвого кредо

І. Шкловського

Антропологія не знає рас.

ЖІНКИ СТРИБАЛИ ДО ПРІРВ, з статті І. Шкловського «Як це було»

Вірмени вимушені були залишити зовнішні лінії своїх укріплень і поступово відступати до

вершин Антока, до центрального масиву. Жінки, діти й отари значно утрудняли пересування

борців, яких залишалося тільки 1500 з 3000. При зіткненні з напосідаючими турками відбувалися

жахливі сцени. Вірмени, розстрілявши останні патрони, відбивалися прикладами або ножами.

Турецькі війська і курди, кількістю до 30000, тим часом, все далі й далі тіснили відступаючих,

доки загнали їх на вершини гір і оточили з усіх боків. Тоді наступила остання боротьба, котра

прийняла, як у всіх горців, характер неймовірної завзятості. Чоловіки, жінки й діти відбивалися від

наступаючого ворога косами, палицями, ножами й камінням.

5 серпня 1915 року залиті кров’ю скелі Антока були, зрештою, зайняті турками. Вірменські борці

загинули. Молоді жінки, не бажаючи потрапити до рук ворога, стрибали, притискуючи до грудей

немовлят, в урвища.


ТЛУМАЧ БРИТАНСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ, з оцінки творчості І. Шкловського Г. Вільямсом

Молоді покоління росіян одержують уявлення про англійську демократію виключно з книг

Діонео.

ПИШЕ НАТЯКАМИ, з службової записки начальника Одеського жандармського управління в

1894 р.

Як людина розумна, всебічно освічена і обережна (Шкловський І. – авт.), робить це (пише – авт.) надзвичайно тонко, часто-густо виключно натяками або вмілим відтворенням тих чи інших

історичних фактів, які, хоча і торкаються давніх часів і іноземних держав, мимоволі примушують

читача думати, що мова йде про Росію в сучасному її становищі.


ЧИТАВ ОХОЧЕ АПУЛЕЯ, з листа С. Маршака І. Шкловському від 18 лютого 1914 р.

Високошановний Ісаку Володимировичу!

Давно вже збираюся написати Вам і повідомити, що Ойлер був би дуже радий Вашому знайомству

з його школою, проте рекомендує Вам відкласти свої відвідини до того часу, коли школа

остаточно влаштується на новому місці, будуть розбиті сад і город, готова будівля, з’їдуться всі

вчителі й діти і т.д. Все це станеться не раніше середини квітня.

Дуже б мені хотілося, щоб і Зінаїда Давидівна (дружина Шкловського І. – авт.) поглянула на

школу. Це буде для неї приємно, освіжаюче, а може, й