вдосконалюючись та оновлюючись, а потім зберігалися як зразок або пам’ять вкладеним ідеям і
праці.
Фактично ж сам музей почав створюватися ще в 30-роки ХХ ст., коли відзначили століття
університету і почали готуватися до 100-річниці обсерваторії. Тодішній директор АО проф. С. Д.
Чорний почав збирати матеріали з історії становлення установи, видав декілька публікацій на цю
тему, але події 1937 р. та війна перервали ці зусилля. Ініціативу Чорного підхопив головний
обчислювач обсерваторії, що працював в ній з 1908 р., І. Г. Ільїнський, який ще до початку війни, а
згодом в окупованому Києві почав інтенсивно працювати над матеріалами про 100-літнє життя
обсерваторії та її співробітників. Наприкінці лютого 1945 р., в Києві, що частково ще стояв в
руїнах, відзначили ювілей обсерваторії, а в її стінах було започатковано куточок історії, де на
стендах виставлялися матеріали переважно меморіального змісту.
Офіційного статусу музей набув наказом ректора КДУ лише у 1988 р., після смерті колишнього
директора обсерваторії, проф. С. К. Всехсвятського в частині квартири, в якій він мешкав на
території АО. Спочатку музей задумувався як суто меморіальний, але в процесі робіт по його
оформленню він переріс в Музей розвитку астрономії в Києві.
Офіційно його відкрили в дні святкування 150-ліття обсерваторії (1995), а через 10 років він
вийшов за рамки зазначених кімнат – експозиції відкрили ще в декількох приміщеннях. В
меридіанному павільйоні влаштували виставку астрономічної «техніки», в вимірювальній кімнаті
– приладів для вимірювань. Крім того, павільйони діючих інструментів теж входять в план
екскурсії, бо встановлені там телескопи теж мають історичну цінність.
