Черный Сергей (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ЧОРНИЙ Сергій Данилович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Астроном. Автор першого підручника астрономії українською мовою.

З міщанської родини.

Народився 24 січня 1874 р. в с. Лебедині Київської губернії Російської імперії (нині –

Бориспільський район Київської області України).

Помер 11 лютого 1956 р. в м. Курську СРСР (нині – обласний центр РФ). Похований на місцевому

цвинтарі

Закінчив Київський університет (1892-1897).

Працював приват-доцентом Київського університету (1906-1908), директором Варшавської

обсерваторії і професором Варшавських вищих жіночих курсів (1908-1915), професором

Донського (Ростовського) університету (1915-1923), директором Київської астрономічної

обсерваторії (1923-1939), викладачем Курського державного педагогічного інституту (з 1946).

Ч. – розробник оригінальних методів визначення орбіт планет і комет, він далі розвинув динамічну

теорію змінності Бета Ліри, досліджував змінні зірки, вивчав нутацію Землі.

Книги Ч. видавалися не лише у Києві, а й у Ростові-на-Дону, Варшаві. Серед найбільш значних –

«Геометричне розв’язання завдання про три тіла в двох ізольованих випадках» (1907), «Про число

можливих рішень задачі щодо обчислення параболічних орбіт за способом Ольберга»

(1908),»Парадоксальний випадок при обчисленні орбіти комети 1910а за методом Гауса» (1910),

«Обчислення параболічних орбіт комет за трьома спостереженнями» (1911), «Будова зоряної

системи» (1913), «Курс описової астрономії» (1916).

Всього залишив понад 60 робіт з астрономії.

За заповітом на збереження нашого земляка у м. Курськ збудована інститутська обсерваторія

(середина 1960-х).

Серед друзів та близьких знайомих Ч. – С. Всехвятський, М. Диченко, І. Ільїнський та ін.


***

ЗГОРНУТИ ПРОСТІР,

з наукового кредо С. Чорного

Коли людство навчиться згортати простір, немов шкіру, відпаде потреба в розпізнаванні Бога.

СТВОРИВ ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПІДРУЧНИК З АСТРОНОМІЇ, з статті С. Тимківа

«Старі стіни пам’ятають»

Обсерваторія на Олегівці згадувалася ще 170 років тому в першому статуті Київського

університету, коли він мав лише два відділення – історико-філологічне і фізико-математичне.

Старі стіни цієї обсерваторії, головний корпус якої зведено за проектом великого архітектора

Вікентія Беретті і є пам’ятником архітектури державного значення, пам’ятають свого засновника і

першого директора професора Василя Федорова, котрий вперше визначив географічні координати

низки пунктів Західного Сибіру.

У цих стінах сформувалася плеяда найбільших астрономів і астрофізиків XIX-XX сторіч. Серед

них – член-кореспондент Санкт-Петербурзької імператорської академії наук Андрій

Шидловський. Він вперше провів велике градусне вимірювання ряду пунктів України.

Понад 30 років тут працював член-кореспондент тієї ж академії Митрофан Хандриков, під його

керівництвом вперше був встановлений точний меридіанний круг – так називається

астрономічний інструмент для визначення точних координат небесних світил.

Саме тут Сергій Чорний вперше створив підручник астрономії українською мовою, Олександр

Богорський розвинув і поглибив загальну теорію відносності, Сергій Всехсвятський склав

«Загальний каталог абсолютних величин планет», а Роберт Фогель істотно доповнив класичні

методи обчислення орбіт планет і комет.

І сьогодні, за свідченнями наукових співробітників обсерваторії, тут ведуться копіткі дослідження

по астронометрії, фізиці Сонця та з інших важливих напрямів.


ЗА ІНІЦІАТИВОЮ ПРОФЕСОРА, з кореспонденції Л. Казанцевої «Київське вікно до Всесвіту»

Специфіка астрономічної галузі вимагає збереження результатів спостережень, бо вони є

своєрідними реперами і час від часу переопрацьовуються різними способами і теоріями та,

фактично, несуть не відновлювальну інформацію, часом про неповторні явища чи астроподії.

Тому особливо ретельно зберігаються матеріали спостережень. Це і рукописні журнали

спостережень (понад 200, з 1845 р.), замальовки, склотека фотознімків, телевізійні та відеозаписи.

Музей історії обсерваторії зароджувався поступово, спочатку навіть не маючи ніякої назви і

приміщення – просто її співробітники завжди з повагою ставилися до матеріалів та рукописів

своїх попередників, інструменти та прилади працювали десятиліттями, постійно

вдосконалюючись та оновлюючись, а потім зберігалися як зразок або пам’ять вкладеним ідеям і

праці.

Фактично ж сам музей почав створюватися ще в 30-роки ХХ ст., коли відзначили століття

університету і почали готуватися до 100-річниці обсерваторії. Тодішній директор АО проф. С. Д.

Чорний почав збирати матеріали з історії становлення установи, видав декілька публікацій на цю

тему, але події 1937 р. та війна перервали ці зусилля. Ініціативу Чорного підхопив головний

обчислювач обсерваторії, що працював в ній з 1908 р., І. Г. Ільїнський, який ще до початку війни, а

згодом в окупованому Києві почав інтенсивно працювати над матеріалами про 100-літнє життя

обсерваторії та її співробітників. Наприкінці лютого 1945 р., в Києві, що частково ще стояв в

руїнах, відзначили ювілей обсерваторії, а в її стінах було започатковано куточок історії, де на

стендах виставлялися матеріали переважно меморіального змісту.

Офіційного статусу музей набув наказом ректора КДУ лише у 1988 р., після смерті колишнього

директора обсерваторії, проф. С. К. Всехсвятського в частині квартири, в якій він мешкав на

території АО. Спочатку музей задумувався як суто меморіальний, але в процесі робіт по його

оформленню він переріс в Музей розвитку астрономії в Києві.

Офіційно його відкрили в дні святкування 150-ліття обсерваторії (1995), а через 10 років він

вийшов за рамки зазначених кімнат – експозиції відкрили ще в декількох приміщеннях. В

меридіанному павільйоні влаштували виставку астрономічної «техніки», в вимірювальній кімнаті

– приладів для вимірювань. Крім того, павільйони діючих інструментів теж входять в план

екскурсії, бо встановлені там телескопи теж мають історичну цінність.