На його честь відкрита меморіальна дошка в Інституті філології Київського національного
університету ім. Т. Шевченка (2006).
У Москві видрукувана монографію Н. Над’ярних «Дмитро Чижевський. Єдність суті» (2006).
Серед друзів та близьких знайомих Ч. – В. Зінківський, Ф. Степун, Р. Якобсон, Т. Манн, Д.
Дорошенко, М. Шаповал, М. Шнайдер, М. Грушевський, А. Вінценз, С. Франк, Л. Мюллер, Д.
Герхард, Г. Гадамер, А. Шульце, А. Гельб, П. Менцер, Е. Верман, М. Бентов (Пилипенко), Д.
Герхард, В. Вайнтрауб, Г. Гуссерль, М. Фасмер, А. Гумецька, Л. Мюллер та ін.
***
УДОМА, В НІМЕЧЧИНІ
, з життєвого кредо Д. Чижевського
Ніде я не міг би відчувати себе так удома, як в Німеччині. Ніде не міг би брати участі в
будівництві нової Європи з таким же сенсом, як в Німеччині.
УКРАЇНЦІ МЕНЕ НЕ РОЗУМІЮТЬ, зі спогадів Д. Чижевського
Мій життєвий шлях привів мене з Росії до Польщі, Німеччини, Чехословаччини, Голландії, Швеції
і т.д. І всюди я міг переконатися, що ті вузькі межі, у які історія поставила життя цих народів,
шкодять цим країнам і народам не лише у економічному, але й у культурному плані. І будуть і
надалі гальмувати їхній розвиток, якщо не подолати вузькі межі будь-яким способом – не
порушуючи, однак, природних прав цих великих і малих народів.
...Озирнувшись на зроблене, припускаю, що найдовше зберігатимуть інтерес до моїх праць чехи:
сюди залічую передусім відкриття рукописів Коменіуса; відтак дослідження церковнослов’янської
літератури на чеських землях та чеської барокової літератури.
Мої земляки – українці, за поодинокими винятками, не розуміють того, що я роблю, так що за
минулий рік я навіть відчув за конечне вийти зі складу кількох українських культурницьких
організацій. Що ж до моїх розвідок про російських та словацьких поетів та мислителів, то позаяк
вони безмежно далекі від марксистської ідеології, їх, у найкращому разі, пускають поза увагу в
обох країнах.
НАЙВИЗНАЧНІШЕ МІСЦЕ, з оцінки діяльності Д. Чижевського О. Даньком
Якби хтось зробив серйозну спробу дослідити те, який вклад українці за кордоном внесли у
світову науку, немає сумніву, що найвизначніше місце серед невеликої групи українських вчених,
що такий вклад зробили, належало б професорові слов’янської філології Гейдельберзького
університету (Німеччина) і директорові Славістичного інституту того ж університету Дмитрові
Чижевському. А щодо славістики, то професорові Чижевському належить тут найвизначніше
місце не тільки серед українських вчених, а й серед славістів західного світу взагалі.
НЕ ДАВАВ ЗАСНУТИ ДУМЦІ, з статті М. Наєнка «Невідомий Чижевський»
Без його праць українське літературознавство було й залишається не просто «неповним», а
злиденним. Як, до речі, й українська філософська думка ХХ століття...
В часи, коли Україна стала незалежною, вона особливо має пишатися тим, що і в часи неволі не
давали заснути тій думці такі сподвижники, як Д. Чижевський.
ПРО НЬОГО БУДУТЬ РОЗПОВІДАТИ АНЕКДОТИ, зі спогадів А. Вінцензи
Зі смертю Чижевського зійшов зі сцени один із найвидатніших славістів останнього часу і
останній представник ліберальної інтелігенції колишньої Російської імперії. Чижевський був на
терені Європи чи не останнім професором, про якого ще довго будуть циркулювати легенди,
оповідання і анекдоти. Він безмірно презирливо ставився до сірості, посередності, які окреслював
формулою: «У його голові немає жодної думки!». Для таких студентів він був «Бичем Божим». Не
церемонився також із колегами. Так, на одному із наукових конгресів перервав доповідача
вигуком: «Чи пан вважає нас за готтентотів, що приїхав доповідати такі глупства?!».
У контексті – сьогодні вже історичному – царської Росії Чижевський був українцем і
протиставляв себе великоросам. Постійно підкреслював це також тоді, коли працював в Америці,
в Гарварді. Ніколи не забував нагадати, що література староруська є, власне, літературою
київською, тобто українською.
ЗВИНУВАТИЛИ У ШПИГУНСТВІ, з статті К. Ґудзик «Славіст з Олександрії»
Майже все своє життя жив і працював за кордоном – така випала йому доля. За кордоном – у
переносному сенсі – він знаходиться і зараз. Адже більшість його наукових творів досі не
перекладена і не видана українською мовою. І тому Дмитро Чижевський сьогодні більше відомий
у Чехії, Словаччині, Польщі, Німеччині, ніж на своїй
