Харичков Константин (fb2)




ХАРІЧКОВ Костянтин Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Хімік-органік. Винахідник методу «холодного фракціонування нафти» (1903). В нафтохімії існує

науковий термін «проба Харічкова».

З родини військових.

Народився 1 (13) грудня 1865 р. в м. Сквирі Київської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Київської області України).

Помер 6 серпня 1921 р. в м. Ростові-на-Дону РРФСР (нині – адміністративний центр однойменної

області РФ). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Петербурзьку 4-у казенну гімназію (1874-1882), природничий факультет Петербурзького

університету (1882-1887).

Працював старшим контролером 7-го відділу акцизного управління Закавказького краю і

Закаспійської області (1888-1892), лаборантом Бакинського технічного комітету Міністерства

фінансів Росії (1892-1896), завідуючим аналітичною лабораторію нафтопереробного заводу

«Товариства Владикавказької залізниці» (1896-1909), викладачем Харківського університету

(1903-1909), Вищих жіночих курсів у Тифлісі (1909-1912), Петербурзьких політехнічних курсів

Товариства професорів і викладачів (1912-1917), Імператорського Варшавського університету,

який з початком першої світової війни був евакуйований до Ростова-на-Дону (1917-1921).

Дійсний член Бакинського відділення Імператорського російського технічного товариства (1892).

Голова «Комісії з вивчення явищ спалахування нафти».

Спеціалізувався з проблем хімії нафти, зокрема, її хімічної технології і переробки.

Х. – автор винаходів «Спосіб приготування рідини для просочення залізничних шпал», «Спосіб

очищення грозненського гасового дистиляту» (обидва – 1897).

Друкувався в газеті «Нафтова справа», журналах «Праці Бакинського відділення Імператорського

російського технічного товариства», «Гірничий журнал», «Вісті Донського державного

університету».

Як вчений дебютував в журналі «Праці Бакинського відділення Імператорського російського

технічного товариства» статтею «Новітні методи хімічного аналізу і впровадження їх для

вирішення деяких технічних питань» (1892).

Потім настала черга наступних доробків: «До питання про запровадження норми для віскозиметра

Енглера» «Про залежність між температурою спалаху і температурою займання масел»,

«Сучасний стан питання про фіксацію атмосферного азоту за допомогою хімічної діяльності» (усі

– 1892), «До питання про випробування змащувальних масел для очищення» (1893), «Новий

спосіб якісного відкриття домішки сторонніх жирів до мінеральних масел», «Фальсифікація

кольору нафтових масел нітронафталіном і спосіб визначення цієї фальсифікації», «Метод

титрування темних маслянистих рідин», «Нові дослідження в галузі нафти» (усі – 1894), «Про

необхідність зміни правил випробування нафтових освітлювальних масел, затверджених

Міністерством фінансів і про сучасний стан їх контролю взагалі» (1896), «Елементарний склад

нафт російських родовищ і підстава для їх класифікації» (1902).

Перу нашого земляка також належить низка учбових посібників, серед яких «Курс органічної

хімії», «Про нафтени» (обидва – 1910), «Мінералогія вуглецю або Органічна мінералогія. Учення

про горючі (вуглецеві) копалини», «Основи неорганічної теорії походження бітумів» (обидва –

1911), «Короткий підручник з мікрохімії» (1918), «Горючі і змащувальні матеріали», «Лекції з

колоїдної хімії з початковими відомостями з фізичної хімії» (обидва – 1919).

Всього Х. залишив після себе понад 350 наукових публікацій і низка винаходів.

Що стосується особистого життя, то наш земляк ще малюком втратив батька; керівництво

Тифліських

вищих жіночих курсів за принциповість змусило його піти з роботи (1912).

Серед друзів та близьких знайомих Х. – Д. Менделєєв, В. Острогорський, О. Альбицький, М.

Стасюлевич, О. Марков, Ф. Благовидов, М. Меншуткін, В. Тимофєєв, О. Дорошенко, І. Осипов, М.

Городенський, Ю. Верховцев, Е. Меєр та ін.


***

МАЙБУТНЄ – ЗА НАФТОЮ

, з професійного кредо К. Харічкова

Інакше йде справа на проектованому мною виробництві. Воно ведеться не окремо, а у зв’язку з

очищенням бензину і полягає в утилізації відходів від цього очищення. Хоча можливо

здійснювати ти його і окремо, шляхом попереднього відокремлення деяких низькокиплячих

фракцій, так що переробці підлягатиме не вся нафта в повній масі, а деяка її частина. В результаті

отримуються нітросполуки (власне, динітросполуки), котрі перетворюються на фарби також

певного складу, проте різних відтінків залежно від операцій, яким піддати ці нітросполуки.

...Нафта може стати основною речовиною для виробництва не лише анілінових фарб, а й для

переробки на інші корисні продукти шляхом синтезу.


ПРОТИ СХОЛАСТИКИ, зі спогадів К. Харічкова

Наш незабутній вчитель (Менделєєв Д. – авт.) вкладав душу, відкриваючи перед великою

аудиторією глибину свого реалізму, свого схиляння