ХАРІЧКОВ Костянтин Васильович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Хімік-органік. Винахідник методу «холодного фракціонування нафти» (1903). В нафтохімії існує
науковий термін «проба Харічкова».
З родини військових.
Народився 1 (13) грудня 1865 р. в м. Сквирі Київської губернії Російської імперії (нині – районний
центр Київської області України).
Помер 6 серпня 1921 р. в м. Ростові-на-Дону РРФСР (нині – адміністративний центр однойменної
області РФ). Похований на місцевому цвинтарі.
Закінчив Петербурзьку 4-у казенну гімназію (1874-1882), природничий факультет Петербурзького
університету (1882-1887).
Працював старшим контролером 7-го відділу акцизного управління Закавказького краю і
Закаспійської області (1888-1892), лаборантом Бакинського технічного комітету Міністерства
фінансів Росії (1892-1896), завідуючим аналітичною лабораторію нафтопереробного заводу
«Товариства Владикавказької залізниці» (1896-1909), викладачем Харківського університету
(1903-1909), Вищих жіночих курсів у Тифлісі (1909-1912), Петербурзьких політехнічних курсів
Товариства професорів і викладачів (1912-1917), Імператорського Варшавського університету,
який з початком першої світової війни був евакуйований до Ростова-на-Дону (1917-1921).
Дійсний член Бакинського відділення Імператорського російського технічного товариства (1892).
Голова «Комісії з вивчення явищ спалахування нафти».
Спеціалізувався з проблем хімії нафти, зокрема, її хімічної технології і переробки.
Х. – автор винаходів «Спосіб приготування рідини для просочення залізничних шпал», «Спосіб
очищення грозненського гасового дистиляту» (обидва – 1897).
Друкувався в газеті «Нафтова справа», журналах «Праці Бакинського відділення Імператорського
російського технічного товариства», «Гірничий журнал», «Вісті Донського державного
університету».
Як вчений дебютував в журналі «Праці Бакинського відділення Імператорського російського
технічного товариства» статтею «Новітні методи хімічного аналізу і впровадження їх для
вирішення деяких технічних питань» (1892).
Потім настала черга наступних доробків: «До питання про запровадження норми для віскозиметра
Енглера» «Про залежність між температурою спалаху і температурою займання масел»,
«Сучасний стан питання про фіксацію атмосферного азоту за допомогою хімічної діяльності» (усі
– 1892), «До питання про випробування змащувальних масел для очищення» (1893), «Новий
спосіб якісного відкриття домішки сторонніх жирів до мінеральних масел», «Фальсифікація
кольору нафтових масел нітронафталіном і спосіб визначення цієї фальсифікації», «Метод
титрування темних маслянистих рідин», «Нові дослідження в галузі нафти» (усі – 1894), «Про
необхідність зміни правил випробування нафтових освітлювальних масел, затверджених
Міністерством фінансів і про сучасний стан їх контролю взагалі» (1896), «Елементарний склад
нафт російських родовищ і підстава для їх класифікації» (1902).
Перу нашого земляка також належить низка учбових посібників, серед яких «Курс органічної
хімії», «Про нафтени» (обидва – 1910), «Мінералогія вуглецю або Органічна мінералогія. Учення
про горючі (вуглецеві) копалини», «Основи неорганічної теорії походження бітумів» (обидва –
1911), «Короткий підручник з мікрохімії» (1918), «Горючі і змащувальні матеріали», «Лекції з
колоїдної хімії з початковими відомостями з фізичної хімії» (обидва – 1919).
Всього Х. залишив після себе понад 350 наукових публікацій і низка винаходів.
Що стосується особистого життя, то наш земляк ще малюком втратив батька; керівництво
Тифліських
вищих жіночих курсів за принциповість змусило його піти з роботи (1912).
Серед друзів та близьких знайомих Х. – Д. Менделєєв, В. Острогорський, О. Альбицький, М.
Стасюлевич, О. Марков, Ф. Благовидов, М. Меншуткін, В. Тимофєєв, О. Дорошенко, І. Осипов, М.
Городенський, Ю. Верховцев, Е. Меєр та ін.
***
МАЙБУТНЄ – ЗА НАФТОЮ
, з професійного кредо К. Харічкова
Інакше йде справа на проектованому мною виробництві. Воно ведеться не окремо, а у зв’язку з
очищенням бензину і полягає в утилізації відходів від цього очищення. Хоча можливо
здійснювати ти його і окремо, шляхом попереднього відокремлення деяких низькокиплячих
фракцій, так що переробці підлягатиме не вся нафта в повній масі, а деяка її частина. В результаті
