Харичков Константин (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ХАРІЧКОВ Костянтин Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Хімік-органік. Винахідник методу «холодного фракціонування нафти» (1903). В нафтохімії існує

науковий термін «проба Харічкова».

З родини військових.

Народився 1 (13) грудня 1865 р. в м. Сквирі Київської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Київської області України).

Помер 6 серпня 1921 р. в м. Ростові-на-Дону РРФСР (нині – адміністративний центр однойменної

області РФ). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Петербурзьку 4-у казенну гімназію (1874-1882), природничий факультет Петербурзького

університету (1882-1887).

Працював старшим контролером 7-го відділу акцизного управління Закавказького краю і

Закаспійської області (1888-1892), лаборантом Бакинського технічного комітету Міністерства

фінансів Росії (1892-1896), завідуючим аналітичною лабораторію нафтопереробного заводу

«Товариства Владикавказької залізниці» (1896-1909), викладачем Харківського університету

(1903-1909), Вищих жіночих курсів у Тифлісі (1909-1912), Петербурзьких політехнічних курсів

Товариства професорів і викладачів (1912-1917), Імператорського Варшавського університету,

який з початком першої світової війни був евакуйований до Ростова-на-Дону (1917-1921).

Дійсний член Бакинського відділення Імператорського російського технічного товариства (1892).

Голова «Комісії з вивчення явищ спалахування нафти».

Спеціалізувався з проблем хімії нафти, зокрема, її хімічної технології і переробки.

Х. – автор винаходів «Спосіб приготування рідини для просочення залізничних шпал», «Спосіб

очищення грозненського гасового дистиляту» (обидва – 1897).

Друкувався в газеті «Нафтова справа», журналах «Праці Бакинського відділення Імператорського

російського технічного товариства», «Гірничий журнал», «Вісті Донського державного

університету».

Як вчений дебютував в журналі «Праці Бакинського відділення Імператорського російського

технічного товариства» статтею «Новітні методи хімічного аналізу і впровадження їх для

вирішення деяких технічних питань» (1892).

Потім настала черга наступних доробків: «До питання про запровадження норми для віскозиметра

Енглера» «Про залежність між температурою спалаху і температурою займання масел»,

«Сучасний стан питання про фіксацію атмосферного азоту за допомогою хімічної діяльності» (усі

– 1892), «До питання про випробування змащувальних масел для очищення» (1893), «Новий

спосіб якісного відкриття домішки сторонніх жирів до мінеральних масел», «Фальсифікація

кольору нафтових масел нітронафталіном і спосіб визначення цієї фальсифікації», «Метод

титрування темних маслянистих рідин», «Нові дослідження в галузі нафти» (усі – 1894), «Про

необхідність зміни правил випробування нафтових освітлювальних масел, затверджених

Міністерством фінансів і про сучасний стан їх контролю взагалі» (1896), «Елементарний склад

нафт російських родовищ і підстава для їх класифікації» (1902).

Перу нашого земляка також належить низка учбових посібників, серед яких «Курс органічної

хімії», «Про нафтени» (обидва – 1910), «Мінералогія вуглецю або Органічна мінералогія. Учення

про горючі (вуглецеві) копалини», «Основи неорганічної теорії походження бітумів» (обидва –

1911), «Короткий підручник з мікрохімії» (1918), «Горючі і змащувальні матеріали», «Лекції з

колоїдної хімії з початковими відомостями з фізичної хімії» (обидва – 1919).

Всього Х. залишив після себе понад 350 наукових публікацій і низка винаходів.

Що стосується особистого життя, то наш земляк ще малюком втратив батька; керівництво

Тифліських

вищих жіночих курсів за принциповість змусило його піти з роботи (1912).

Серед друзів та близьких знайомих Х. – Д. Менделєєв, В. Острогорський, О. Альбицький, М.

Стасюлевич, О. Марков, Ф. Благовидов, М. Меншуткін, В. Тимофєєв, О. Дорошенко, І. Осипов, М.

Городенський, Ю. Верховцев, Е. Меєр та ін.


***

МАЙБУТНЄ – ЗА НАФТОЮ

, з професійного кредо К. Харічкова

Інакше йде справа на проектованому мною виробництві. Воно ведеться не окремо, а у зв’язку з

очищенням бензину і полягає в утилізації відходів від цього очищення. Хоча можливо

здійснювати ти його і окремо, шляхом попереднього відокремлення деяких низькокиплячих

фракцій, так що переробці підлягатиме не вся нафта в повній масі, а деяка її частина. В результаті

отримуються нітросполуки (власне, динітросполуки), котрі перетворюються на фарби також

певного складу, проте різних відтінків залежно від операцій, яким піддати ці нітросполуки.

...Нафта може стати основною речовиною для виробництва не лише анілінових фарб, а й для

переробки на інші корисні продукти шляхом синтезу.


ПРОТИ СХОЛАСТИКИ, зі спогадів К. Харічкова

Наш незабутній вчитель (Менделєєв Д. – авт.) вкладав душу, відкриваючи перед великою

аудиторією глибину свого реалізму, свого схиляння перед позитивною наукою, не зупиняючись

перед найїдкішою філіппікою проти всякої схоластики.


НА МОЇ РОБОТИ НЕ ПОСЛАЛИСЯ, з статті К. Харічкова «Елементарний склад нафт

російських родовищ і підстава для їх класифікації»

У 1896 р. я вперше висловив висновок про поділення російської нафти на два самостійні класи:

парафінову (з великим змістом парафіну і багату граничними вуглеводнями) і безпарафінову (або

нафтенову). Той же принцип ділення нафти був висловлений згодом і деякими іншими авторами

(Енглером, Залозецьким, Пеклашем та ін.), мабуть, не знайомими з моїми роботами, оскільки вони

не посилалися на них.


ЗАКЛАВ НАРІЖНИЙ КАМІНЬ НАФТОВОЇ ГЕОХІМІЇ, з статті О. Матвійчука «Магістр

технології»

На початку ХХ ст. Костянтин Харічков завершив розробку наукової класифікації вітчизняних

нафт, позначивши основні особливості хімічного складу цього виду сировини зі всіх регіонів

Російської імперії. Ці дослідження він безпосереднім чином пов’язував із створенням специфічних

методів переробки: «Кожен окремий тип нафти вимагає особливої системи заводської переробки...

Тим часом, ігнорування цієї обставини спричиняє великі невдачі в заводській нафтовій справі».

Його роботи одержали визнання з боку Російського хімічного співтовариства, і в серпні 1900 р. К.

В. Харічков у складі російської делегації взяв участь в роботі IV Міжнародного конгресу з

прикладної хімії в Парижі.

У 1902 р. він брав участь в засіданнях V Міжнародного конгресу з прикладної хімії в Берліні.

...У монографії «Про склад і технічні властивості нафт російських родовищ» на основі

систематизації і аналізу всіх відомостей показав залежність складу різних нафт від географічного

розповсюдження і геологічної будови родовищ, заклавши тим самим наріжний камінь в підставу

нової науки – нафтової геохімії.

Розв’язання практичних завдань масляного виробництва привело К. В. Харічкова до розробки

оригінального методу «холодного фракціонування» з використанням органічних розчинників для

виділення висококиплячих нафтових фракцій, котрі мають різні властивості. Він підкреслив: «Ми

визнаємо доведеним можливість розділення нафти на фракції шляхом дрібного осадження

спиртами, а також достатньою мірою з’ясованими наукове і технічне застосування нового

методу».

У 1909 р. він обнародував відкриття нового класу органічних сполук – полінафтенових кислот.

Потім, при вивченні властивостей нафтенату міді, відкрив можливість використання цієї солі для

якісного і кількісного визначення нафтенових кислот.

...Складне становище з якістю питної води в Санкт-Петербурзі звернуло увагу професора

Харічкова. У своїх роботах «Про очищення каламутних вод і про можливість нових способів

стерилізації води. Етюди з водоочищення», «Нове з області коагуляції вод річки Неви» він

визначив напрям розв’язання низки гострих проблем столичного водопостачання.


БУВ ПЕРШИМ, з статті М. Мчедлова-Петросяна і В. Орлова «Хімія в Харківському

університеті»

К. В. Харічков ...у 1909 році запропонував для визначення іонів Co2+ розчин нафтенової кислоти в

органічному розчиннику. Це було одне з перших повідомлень про застосування органічних

реагентів для визначення іонів металів.


ВИСУНУВ «АСФАЛЬТНУ» ТЕОРІЮ, з розвідки Ю. Піковського «Дві концепції походження

нафти»

У даний час всі дослідники одностайні в тому, що сучасний склад всіх нафт світу сформувався в

процесі їх еволюції вже в родовищах. Значні розбіжності є в питаннях про характер первинної

речовини, яка дала початок всій різноманітності типів нафт.

Хіміки, які вивчали це питання, залишаючи осторонь геологічний бік проблеми, на основі законів

хімії і термодинаміки приходили, як правило, до єдиної думки, що джерелом нафтових

вуглеводнів, в основному, є поліциклічні вуглеводні змішаної нафтеново-ароматичної системи або

близькі до них за будовою гетерогенні з’єднання, тобто речовини досить реакційно-здатні, що

володіють великим запасом вільної енергії.

Ще на початку минулого століття К. В. Харічков висунув «асфальтову теорію» походження

нафти, згідно якої нафта визнавалася похідною «асфальту», що містить в основному циклічні

з’єднання.


ВИЗНАЧНИЙ ТЕХНІЧНИЙ ДІЯЧ, з некролога в журналі «Нафтове і сланцеве господарство»

Передчасна і несподівана смерть спіткала К. В. Харічкова в самий розпал його наукової і

суспільної діяльності і забрала з собою багато невикористаних наукових ідей. Із смертю К. В.

Харічкова Донський університет втратив одного з найкрупніших представників хімічного знання.

А російська нафтова промисловість – визначного технічного діяча.