Френкель Захарий (fb2)




ФРЕНКЕЛЬ Захарій Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Лікар, гігієніст, демограф, геронтолог. Фундатор першої кафедри комунальної гігієни на теренах

СРСР (1922).

З міщанської родини. Батько, Френкель Г., – керуючий панським маєтком.

Народився 12 (25) грудня 1869 р. в м. Борисполі Переяславського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Київської області України). За іншою версією, в с.

Борки Козелецького повіту Чернігівської губернії (нині – Корюківський район Чернігівської

області).

Помер 25 серпня 1970 р. в м. Пушкіні Ленінградської області СРСР (нині – Ленінградська область

РФ).

Закінчив Ніжинську гімназію (1881-1889), навчався на медичному факультеті Московського

університету (1889-1890), закінчив медичний факультет Дерптського університету (1890-1895).

Працював ординатором терапевтичного відділення петербурзької Обухівської лікарні (1895-1896), санітарно-епідеміологічним лікарем Санкт-Петербурзького губернського земства по

Новоладозькому повіту (1896-1898), земським санітарним лікарем фабрично-заводського

передмістя Петербурга (1898-1901), ординатором новгородської Колмовської психіатричної

лікарні (1901-1902), земським лікарем Вологодської (1902-1904), Костромської (1904-1909)

губерній, головним редактором журналу «Земська справа» (1910-1924), викладачем

психоневрологічного інституту (1913-1915), завідуючим санітарно-технічним бюро

Петербурзького обласного комітету Союзу міст (1915-1916), викладачем Державного інституту

медичних знань (1919-1949).

Член академії медичних наук СРСР (1945).

Заслужений діяч науки РРФСР.

Депутат  1-ї Державної Думи (1906).

Гласний Петроградської міської думи (1917).

Засновник і керівник Ленінградського відділення Всесоюзного гігієнічного товариства (1924-1953).

Лауреат почесного диплому дрезденської Всесвітньої гігієнічної виставки (1911).

Спеціалізувався з проблем організації охорони здоров’я, комунальної й соціальної гігієни, геронтології, санітарної статистики, гігієни праці, демографії, благоустрою населених пунктів.

Друкувався в журналах «Початок», «Нове слово», «Життя», «Медико-санітарний огляд

Вологодської губернії», «Світ Божий», «Земська справа», «Суспільний лікар», «Російський лікар»,

«Лікарська справа», «Питання комунального господарства», «Гігієна й епідеміологія»,

«Профілактична медицина», «Московський медичний журнал», «Ленінградський медичний

журнал», «Гігієна та санітарія».

Перу Ф. належать книги «Рух населення в Костромській губернії в 1891-1905 р.» (1908), «Нариси

земської лікарсько-санітарної справи» (1913), «Петроград періоду війни й революції. Санітарні

умови та комунальний благоустрій» (1923), «Суспільна медицина й соціальна гігієна», «Основи

загального міського благоустрою», «Волосне господарство. Його значення й завдання в

благоустрої місцевого життя» (усі – 1926), «Подовження життя й активна старість» (1945).

Наш земляк також залишив мемуари «Нотатки й спогади про пройдений життєвий шлях».

Всього епістолярна спадщина Ф. нараховує понад 300 робіт.

Наш земляк зазнавав утисків від влади, поліцейських переслідувань. Як учасника студентських

сходок його виключили з Московського університету (1890), вислали з Петербурга (1900),

Новгорода (1901), Костроми (1909). За те, що підписав Виборзьку відозву, яка закликала громадян

до цивільної непокори, засуджений.

Життю та діяльності Ф. присвятили свої книги «З. Г. Френкель» П. Алексєєва і В. Мерабішвілі, «З.

Г. Френкель – нарис неабиякого життя» та «Захарій Григорович Френкель. Життя довжиною в

століття» А. Щербо.

У м. Санкт-Петербург (РФ) відбулася Всеросійська конференція, присвячена 140-річчю від дня

народження нашого земляка (2009).

У м. Москва (РФ) пройшла виставка, присвячена 140-річчю від дня народження Ф. (2010).

Серед друзів та близьких знайомих Ф. – Д. Менделєєв, Р. Бабаянц, М. Бурденко, Ф. Ерісман, М.

Семашко, В. Підвисоцький, П. Куркін, В. Штейнінгер, П. Діатроптов, М. Огородников, М.

Тезяков, Д. Шаховський, М. Некрасов та ін.


***

СТАРІСТЬ? ЛИШЕ ДІЯЛЬНА

, з життєвого кредо З. Френкеля

Подовження життя – це не додаток кількох років на відпочинку, у відставці, на пенсії. Це активна

діяльна старість.


БУТИ КОРИСНИМ ЛЮДЯМ, з професійного кредо З. Френкеля

Куди б не заслали – буду безпосередньо корисний людям, а якщо не зашлють, то однаково робота

лікарем – кращий шлях до зближення з населенням.


МОЯ МАТІНКА, з спогадів З. Френкеля

Мати моя була жінкою м’якою, велелюбної душі, безмежно працьовитою й витривалою.


ПІД РЕСПУБЛІКАНСЬКИМ ЗНАМЕНОМ, з виступу З. Френкеля на 7-му з’їзді Партії

народної свободи (кадети)

Відносно військовополонених вважаю, що це (право обирати – авт.) нездійсненно: вони вернуться

й роз’їдуться різними місцями Росії. Не розумію, яким чином …рекомендувати вибори від

військовополонених.

…Тепер, коли