Церкви, сіяло атеїзм. Нижче духовенство було безправне й залякане, а єпископи стали тиснути
його.
Нерідко доходило до публічних скандалів. Так, про єпископа Кирила Флоринського сучасник
розповідає, що «преосвященний завжди, навіть за Службою Божою, доходив до такого роз’ярення,
що кому з підвладного духовенства трикирієм бороду підпалить, кому жмут волосся вирве, кому
кулаком дасть у зуби, кого пхне в живіт ногою... Усе це робить, лаючись на всю церкву, де б то не
було – чи у вівтарі, чи серед церкви, особливо ж у той час, як на його одягають святі шати».
НА ПОДЯКУ ПЕРЕТВОРИЛИ УКРАЇНУ В ПОКРІПАЧЕНИЙ ДОДАТОК ІМПЕРІЇ, з есе Г.
Могильницької «Літос, або Камінь із пращі правди на розбиття митрополичого блудослів’я»
До речі, засновником ще однієї уславленої чернечими подвигами пустині – Оптинської – також
був український учений-святитель Паїсій Величковський, якого історики Церкви називають
родоначальником староства. Кажуть, що саме він є автором отієї молитви оптинських старців, яку
ми всі (я сподіваюся) щоранку читаємо.
Та, мабуть, досить прикладів, Владико? Щоб їх усі перелічити – волової шкури не вистачить!
Я лише хочу наголосити, що всі ці (й десятки інших) «мужі мудрі й благого житія», що за якесь
століття витягли Росію «из мрака невежества» до рівня цивілізованої держави, і народилися, і
виховалися, й освіту отримали в тій Україні, про яку Ви, Владико, кажете, що «бєз Вєлікой Россії»
вона нічого не варта!
Назвіть мені, Ваше Високопреосвященство, хоч одного великороса, який би зробив для України
хоч малу частку того, що зробили для Росії Єпифаній Славинецький, Стефан Яворський, Феофан
Прокопович, Кирило Флоринський, Варлаам Ієницький, Амвросій Юшкевич, Паїсій
Величковський, Дмитро Туптало, Інокентій Кульчицький, Інокентій Нерунович, Філофей
Лещинський, Серапіон Латушевич, Сильвестр Головацький, Феофілакт Лопатинський, Іларіон
Рогалевський, Софроній Кристалевський, Іосаф Горленко, Іоан Максимович, Арсеній Мацієвич та
інші українські діячі – їм же несть числа!
Що дала Росія Україні взамін? Чим віддячила за подвижницьку працю українців-просвітителів?
Перелічу хоч дещицю з того безмірного списку «великоруської вдячності»: заборонила друк
українських книг, ліквідувала друкарні, закрила Києво-Могилянську Академію, зруйнувала оплот
вольності української –Запорізьку Січ, знищила гетьманство й остаточно перетворила Україну в
покріпачений додаток імперії з безграмотним, позбавленим чуття національної гідності
населенням.
