ТОМАШЕВСЬКИЙ Борис Пінхасович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: американський.
Актор, режисер, драматург, антрепенер.
З міщанської родини. Батько, Томашевський П., – кантор; син, Томашевський Г., – актор; син,
Томашевський Т., – сценарист.
Народився в 1868 р. в м. Таращі Таращанського повіту Київської губернії Російської імперії (нині
– районний центр Київської області України).
Помер 1939 р. в м. Нью-Йорк (США). Похований в театральній секції місцевого цвинтаря Маунт-
Хеброн.
Очолював театр «Арч-Стріт» (Філадельфія).
Друкувався в «Форвертс», «Вархайт», «Каліфорнієр ідіше штіме», «Парізер хайнт», «Наєр лоджер
фолксблат».
Як актор гастролював у Балтіморі, Бостоні, Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії (серед інших грав і
жіночі ролі). У творчому доробку – ролі Мірелє («Бобе-Яхне» Гольдфа-Дена), Гдалє Лур’є («Брати
Лур’є» Я. Гордіна), Мефістофеля («Фауст» І. Гьоте), Уріеля Акости («Уріель Акоста» К. Гуцкова).
Виступав також в оперетах, мелодрамах, комедіях-водевілях.
У якості режисера поставив п’єси А. Гольфадна «Шмендрик і фанатик», І. Латайнера «Олександр,
або Наслідний принц Єрусалимський»; драматичні спектаклі, мюзикли, мелодрами, комедії Л.
Кобріна, Є. Чирікова, А. Шомера, І. В. Гьоте, Ф. Шіллера, Е. Гофмана, В. Шекспіра»; оперети
«Заблукала вівця» (1913), «Польське весілля» (1914), «Розтрощена скрипонька» (1916).
Написав близько 50 творів для театру, серед яких драма «Золота нитка», в якій він виконав бидві
головні ролі (1922).
Перу нашого земляка також належить книга «Театральні твори» (1908), а також сотні статей,
театральних фелйетонів, дорожніх нотаток, біографічних нарисів (1913-1936).
Наш земляк емігрував разом з рідними до США (1881).
Серед друзів та близьких знайомих Т. – М. Фінкель, Ф. Вульф, М. Фінкель, Р. Шілдкройт, М.
Гольдфарб, Л. Зац та ін.
***
РУШІЙНА СИЛА,
з творчого кредо Б. Томашевського
Єдина рушійна сила на сцені – талант.
КОСА НА КАМІНЬ, зі спогадів Б. Томашевського
Якщо Кесслер одягав великий капелюх з довгим пером, Адлер одягав ще більший капелюх з
трьома пір’їнами і золотим шаликом на шиї. Я нагромаджував строкаті декорації, костюми,
корони, щити, браслети, сережки, тюрбани.
Якщо у них виїжджали на живому коні, то у нас виїжджала золота колісниця, запряжена трійкою.
Якщо у них вбивали ворога, то я вбивав ціле військо.
КРІЗЬ ТЕРНИНИ, з кореспонденції «Борис Томашевський» на sem40.ru
Коли Б. Томашевський заходився ставити п’єсу Аврама Гольдфадена «Чаклунка», то зустрів
серйозний опір. Багато представників тамтешньої національної громади і чути нічого не хотіли
про звучання ідіш зі сцени.Євреї ж з верхньої частини міста скуповували квитки, які просто
викидали, а інших умовляли не йти на виставу, пропонуючи в обмін на це ...пиво за власний кошт.
І аби вже точно провалити спектакль, підмовили (навряд чи за так!) румунку, задіяну у виставі, яка
в останню мить оголосила, що у неї жахливо розболілося горло.
Пінхас Томашевський – батько Бориса – не зміг нічого придумати, як замінити зрадницю... сином.
Борису спорядили численними підкладками, як того вимагала жіноча роль, відповідно загримуали
і випустили на сцену.
Так розпочалася його театральна кар’єра.
ЄВРЕЙСЬКИЙ БРОДВЕЙ, з статті «Титан Другої авеню» в газеті «Нью-Йорк Таймс» від 19
березня 2006 р.
Упродовж десятиліть творчість Томашевського, одного з найзнаменитіших акторів і режисерів
єврейської сцени, була пов’язана з Національним театром. Серед найбільш вдалих постановок
його театру – «Хатина дядька Тома», «Фауст» Гьоте і навіть «Парсіфаль» Р. Вагнера.
У 1912 році зведено нове приміщення Національного театру на 2000 глядацьких місць на Другій
авеню, яка згодом заслужила славу «єврейського Бродвею».
ШЕКСПІР ПРИЇХАТИ НЕ ЗМІГ, з розвідки М. Дорфмана «Кому потрібен мед, якщо сахар
солодкий?»
Єврейські театри на рівних конкурували з Бродвеєм. Публіка, а часто і актори і режисери були -
одні і ті ж.
Легендарний Борис Томашевський – імпресаріо і художній керівник Єврейського національного
театру поставив жорсткі стандарти. Розповідають, що драматург, змучений причіпками
Томашевського кричав йому «Я напишу вам краще, ніж у Шекспіра»!
...Томашевський не прийняв на роботу Айру Гершвіна як недостатньо хорошого і недостатньо
єврейського. Щоправда, Томашевський вибрав геніального Шалома Секунду. Лише сьогодні, коли
клезмерська музика вважається крутою і шукає нових шляхів по справжньому з’явився інтерес до
творчості цього чудового композитора.
...Томашевський ставив усе – від вар’єте, бурлеску і крутійських комедій до трагедій Шекспіра.
Розповідають, як одного разу публіка, котра бурхливо аплодувала після шекспірівської
постановки, стала скандувати «Автора! Автора»! Томашевский не знав, куди діватися, і тоді на
сцену вийшла його дружина Бася і сказала, що Шекспір жив далеко в Англії, а тому не зміг
приїхати на спектакль.
ПОВЗ КАСУ, з кореспонденції «Цей талановитий «лемешко» Шалом Секунда» на jn.com.ua
Його запросив на роботу до свого театру Борис Томашевський. Секунда писав музику до
спектаклів і керував усією музичною роботою театру. Публіка захоплено зустрічала його, коли він
з’являвся за диригентським пультом під час спектаклів.
...Заструменіли грошики. Спочатку струмочком, що набирає силу, а незабаром – бурхливим
потоком. На жаль, не до творця, який не мав ніяких прав ні на пісню, ні на струмочки і потоки
грошей, які вона приносила! Трагічна помилка!
У МЕМУАРАХ, МАБУТЬ, НАПЛУТАВ, з статті С. Мітельмана «До історії зародження
єврейського театру в Америці»
Історію єврейського театру в Америці в період його зародження і розквіту завичай пов’язують з
двома іменами: Бориса Томашевського і Якова Адлера. Цим безперечним корифеям сцени випало
прожити довге життя, опублікувати мемуари і стати засновниками артистичних династій, котрі
залишили значний слід в театральній історії країни.
Про те, що англомовна історіографія американського єврейського театру майже цілком базується
на залишених Томашевським і Адлером мемуарах говорить вже бодай той факт, що прийнятою
датою зародження цього театру вважається 1882 рік, коли Борис Томашевський заснував в Нью-
Йорку першу єврейську трупу.
Відомий цей факт виключно з мемуарів самого Томашевського і є усі підстави поставити його
значення під сумнів, і ось чому: Борису Томашевскому в 1882 році було 13 років і, згідно з його ж
спогадами, уся його театральна діяльність за вищезазначений рік звелася до однієї-єдиної
любительської постановки «Чаклунки» Аврума Гольдфадена в неназваній кав’ярні на
манхеттенському Нижньому Іст-Сайді. Ніяких інших документальних свідчень цієї події не
залишилися і, коли б не пізніші мемуари самого артиста, прийнятою датою зародження
американського єврейського театру вважався б 1886 рік, коли в країні з’явилася перша професійна
національна трупа, відома на ім’я її центральної фігури як «Трупа Могулеско».
Насправді, антрепренер цієї трупи Моріс Фінкель і привіз в 1890 роках маловідомого тоді Бориса
Томашевського до Нью-Йорка, доклавши руку до театральної кар’єри майбутньої зірки...
ОБ’ЄДНАВ СИНАГОГУ І БОРДЕЛЬ, з байки М. Лейб-Гальперіна
Жив один простака, який, коли йому хотілося поплакати, ходив до синагоги, а коли –
повеселитися, то йшов до публічного будинку. Проте якось, коли йому захотілося одночасно і
поплакати і посміятися, він пішов до театр..., який зумів об’єднати в одне і синагогу, і бордель.
ЗГАНЬБИВ СЕСТРУ, з біографічної довідки «Моріс Фінкель» на luahshana.com
На початку 1890 рр. М. Фінкель розлучився з дружиною (Анеттою Шварц), яка згодом
повернулася до Румунії, і 1893 року познайомився і зав’язав роман з шістнадцятирічною сестрою
Бориса Томашевського Емою, яка тоді співала в хорі Національного театру.
Борис Томашевський у своїх виданих в 1937 році мемуарах – ймовірно дещо перебільшуючи –
згадує, що перед однією з вистав він вивів на сцену молодшу сестру і змусив її пообіцяти перед
переповненим залом, що подальшого продовження її роману із старшим за віком Фінкелем не
буде. Публічно принижена перед двохтисячною аудиторією Ема присягнулася і ...через декілька
днів втекла з Фінкелем.
Національний театр цілком дістався Томашевському.
ПАНЯНКА ВИЯВИЛАСЯ ...ЮНАКОМ, бувальщина
У 1887 році група Томашевського грала в Балтіморі, і 14-річній Бетсі Баумфельд-Кауфман вдалося
дістати квиток на виставу. Молоденька дівчина була зачарована грою головної героїні п’єси і
пробралася за куліси, аби зустрітися з чарівним створінням, яке виявилося зовсім не дівчиною, а ..
Борисом Томашевським.
Згодом Бетсі втекла з дому і приєдналася до трупи, а в 1891 році вийшла заміж за Бориса і стала
грати усі жіночі ролі, які до цього грав чоловік. Вона стверджувала, що осягнути таємницю
жіночого кокетування їй вдалося, спостерігаючи за грою Бориса.