ТОМАШЕВСЬКИЙ Борис Пінхасович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: американський.
Актор, режисер, драматург, антрепенер.
З міщанської родини. Батько, Томашевський П., – кантор; син, Томашевський Г., – актор; син,
Томашевський Т., – сценарист.
Народився в 1868 р. в м. Таращі Таращанського повіту Київської губернії Російської імперії (нині
– районний центр Київської області України).
Помер 1939 р. в м. Нью-Йорк (США). Похований в театральній секції місцевого цвинтаря Маунт-
Хеброн.
Очолював театр «Арч-Стріт» (Філадельфія).
Друкувався в «Форвертс», «Вархайт», «Каліфорнієр ідіше штіме», «Парізер хайнт», «Наєр лоджер
фолксблат».
Як актор гастролював у Балтіморі, Бостоні, Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії (серед інших грав і
жіночі ролі). У творчому доробку – ролі Мірелє («Бобе-Яхне» Гольдфа-Дена), Гдалє Лур’є («Брати
Лур’є» Я. Гордіна), Мефістофеля («Фауст» І. Гьоте), Уріеля Акости («Уріель Акоста» К. Гуцкова).
Виступав також в оперетах, мелодрамах, комедіях-водевілях.
У якості режисера поставив п’єси А. Гольфадна «Шмендрик і фанатик», І. Латайнера «Олександр,
або Наслідний принц Єрусалимський»; драматичні спектаклі, мюзикли, мелодрами, комедії Л.
Кобріна, Є. Чирікова, А. Шомера, І. В. Гьоте, Ф. Шіллера, Е. Гофмана, В. Шекспіра»; оперети
«Заблукала вівця» (1913), «Польське весілля» (1914), «Розтрощена скрипонька» (1916).
Написав близько 50 творів для театру, серед яких драма «Золота нитка», в якій він виконав бидві
головні ролі (1922).
Перу нашого земляка також належить книга «Театральні твори» (1908), а також сотні статей,
театральних фелйетонів, дорожніх нотаток, біографічних нарисів (1913-1936).
Наш земляк емігрував разом з рідними до США (1881).
Серед друзів та близьких знайомих Т. – М. Фінкель, Ф. Вульф, М. Фінкель, Р. Шілдкройт, М.
Гольдфарб, Л. Зац та ін.
***
РУШІЙНА СИЛА,
з творчого кредо Б. Томашевського
Єдина рушійна сила на сцені – талант.
КОСА НА КАМІНЬ, зі спогадів Б. Томашевського
Якщо Кесслер одягав великий капелюх з довгим пером, Адлер одягав ще більший капелюх з
трьома пір’їнами і золотим шаликом на шиї. Я нагромаджував строкаті декорації, костюми,
корони, щити, браслети, сережки, тюрбани.
Якщо у них виїжджали на живому коні, то у нас виїжджала золота колісниця, запряжена трійкою.
Якщо у них вбивали ворога, то я вбивав ціле військо.
КРІЗЬ ТЕРНИНИ, з кореспонденції «Борис Томашевський» на sem40.ru
Коли Б. Томашевський заходився ставити п’єсу Аврама Гольдфадена «Чаклунка», то зустрів
серйозний опір. Багато представників тамтешньої національної громади і чути нічого не хотіли
про звучання ідіш зі сцени.Євреї ж з верхньої частини міста скуповували квитки, які просто
викидали, а інших умовляли не йти на виставу, пропонуючи в обмін на це ...пиво за власний кошт.
І аби вже точно провалити спектакль, підмовили (навряд чи за так!) румунку, задіяну у виставі, яка
в останню мить оголосила, що у неї жахливо розболілося горло.
Пінхас Томашевський – батько Бориса – не зміг нічого придумати, як замінити зрадницю... сином.
Борису спорядили численними підкладками, як того вимагала жіноча роль, відповідно загримуали
і випустили на сцену.
Так розпочалася його театральна кар’єра.
ЄВРЕЙСЬКИЙ БРОДВЕЙ, з статті «Титан Другої авеню» в газеті «Нью-Йорк Таймс» від 19
березня 2006 р.
Упродовж десятиліть творчість Томашевського, одного з найзнаменитіших акторів і режисерів
єврейської сцени, була пов’язана з Національним театром. Серед найбільш вдалих постановок
його театру – «Хатина дядька Тома», «Фауст» Гьоте і навіть «Парсіфаль» Р. Вагнера.
У 1912 році зведено нове приміщення Національного театру на 2000 глядацьких місць на Другій
авеню, яка згодом заслужила славу «єврейського Бродвею».
ШЕКСПІР ПРИЇХАТИ НЕ ЗМІГ, з розвідки М. Дорфмана «Кому потрібен мед, якщо сахар
солодкий?»
Єврейські театри на рівних конкурували з Бродвеєм. Публіка, а часто і актори і режисери були -
одні і ті ж.
Легендарний Борис Томашевський – імпресаріо і художній керівник Єврейського національного
театру поставив жорсткі стандарти. Розповідають, що драматург, змучений причіпками
Томашевського кричав йому «Я напишу вам краще, ніж у Шекспіра»!
...Томашевський не прийняв на роботу Айру Гершвіна як недостатньо
