Тарковский Арсен (fb2)




ТАРКОВСЬКИЙ Арсен Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Прозаїк, поет, перекладач, мемуарист

З родини службовця. Батько, Тарковський О., – банківський клерк, мемуарист; син, Тарковський

А., – кінорежисер.

Народився 25 (12) червня 1907 р. в м. Єлизаветграді Херсонської губернії Російської імперії

(нині – м. Кіровоград, адміністративний центр однойменної області України).

Помер 27 травня 1989 р. в с. Передєлкіні Московської області СРСР (нині – Московська область

РФ). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив приватну класичну гімназію М. Крижанівського (1918-1924), Московські вищі

літературні курси при Російській спілці поетів (1925-1929).

Працював кореспондентом газет «Гудок» (1924-1926), «Бойова тривога» (1941-1943).

Брав участь у другій світовій війні (1941-1943), де втратив ногу.

Лауреат Державної премії Туркменської РСР ім. Махтумкулі (1971).

Лауреат Державної премії СРСР (1989, посмертно).

Друкувався в газетах «Бойова тривога», «Гудок», журналі «Прожектор».

Як поет дебютував в журналі «Прожектор» віршами (1927).

Як перекладач дебютував збірником (1934).

Потім настала черга наступних книг: „Перед снігом» (1962), „Землі – земне» (1966), «Вісник»

1969), «Вірші» (1974), «Дивовижні гори» (1978), «Зимовий день» (1980), „Вибране» (1982),

«Вірші різних років» (1983), „Від юності до старості» (1987), «Зірка над Арагацом» (1988).

Перу нашого земляка також належать доробки «Зимовий день», „Бути самим собою».

Перекладав з арабської, вірменської, грузинської, каракалпацької, польської, сербської,

туркменської, чеченської мов.

На вірш Т. «Посеред світу» гурт «Діалог» записав платівку (1991).

З нагоди 100-річчя з дня народження нашого земляка в Україні засновано премію його імені

(2007).

Порозуміння з владою поет знаходив не завжди: так, було зупинено видання збірника його

«Віршів різних років» (1946).

Серед друзів та близьких знайомих Т. – І. Карпенко-Карий, Г. Шенгелі, М. Булгаков, В. Катаєв, К.

Паустовський, М. Цвєтаєва, Є. Петров, С. Липкін, В. Левик, І. Ільф, Е. Ананіашвілі, О.

Мандельштам, І. Лиснянська, Ю. Олеша, Ю. та Т. Нікітіни, І. Бошняк, А. Тобілевич та ін.


***

НЕЩАСЛИВЦІ

, з творчого кредо А. Тарковського

Цілком щаслива людина не може писати вірші.


БОЖЕВІЛЬНИЙ З ЛЕЗОМ В РУЦІ, з вірша А. Тарковського

Сама ложилась мята нам под ноги,

И птицам было с нами по дороге,

И небо развернулось пред глазами,

И рыбы подымались по реке,

Когда судьба по следу шла за нами,

Как сумасшедший, с бритвою в руке.


ДИВО, зі спогадів А. Тарковського

Я дізнався про його (Сковороди Г. – авт.) існування, коли мені виповнилося сім років... Мій

батько, народоволець-восьмидесятник, перебував у засланні неподалік від Якутська і там

подружився з українським соціал-демократом Опанасом Івановичем Михалевичем.

Коли термін їх перебування в суворому краї нарешті закінчився, Михалевич вирішив

повернутися разом з батьком в наше місто Єлизаветград – нині Кіровоград. Ось він-то і читав мені

Сковороду – байки, лірику – і багато розповідав про його мандрівне життя. «Лірники» в Україні

співали його пісень, які глибоко пішли в народ. Диво яке він сам і його творчість! Я дуже люблю

його перечитувати.

...Найбільше віршів я писав у 1952 році. Це був дуже важкий рік. Хворіла моя дружина, я за неї

дуже боявся, нікого до неї не підпускав, доглядав сам… Я страшенно переживав, мало спав. Якось

вона покликала мене, я побіг до неї і впав, знепритомнів… І ось того року я дуже багато писав.

Було якесь напруження всіх духовних сил.

...Я якось дуже постарів за останні роки. Мені здається, що я живу на світі тисячу років, я сам собі

страшенно обрид… Мені важко з собою… з собою жити.


ОРИГІНАЛЬНИЙ ПОЕТ, з анотації до книги А. Тарковського «Перед снігом»

Арсеній Тарковський, широко відомий перекладач, представ в книзі «Перед снігом» як

оригінальний поет. У книзі зібрані вірші за декілька десятиліть, вона є підсумком великої і

серйозної роботи, за якою відкривається складний світ... думок, відчуттів і спогадів сучасника.


ВІДГОМІН У СЕРЦЯХ, з рецензії Г. Ахматової на книгу А. Тарковського «Перед снігом»

«Перед снігом» – несподіваний і дорогоцінний подарунок сучасному читачеві. Ці вірші, які довго

чекали своєї появи, вражають низкою рідкісних якостей. Найвражаючіше те, що слова, які ми

неначе вимовляємо кожну хвилину стають невпізнанними, загорнутими в таємницю і народжують

несподіваний відгомін в серці.

Я тот, кто жил

во времена мои,

Но не был мной.

Я младший из семьи

Людей и птиц,

я пел со всеми вместе

И не покину пиршества живых...

Як вічно і у той же час сучасно це звучить! Він вже ожив «на бенкеті живих» і розповів нам

багато про себе і про нас. ...Цей новий голос в російській поезії звучатиме довго. Величезні пласти

роботи відчуваються у віршах книги «Перед снігом»...

Тим, у кого немає