КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Старчевский Адальберт [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


СТАРЧЕВСЬКИЙ Адальберт Вікентійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Критик, журналіст, видавець, перекладач, історик літератури. Перший медіа-магнат на теренах

Російської імперії.

З дворянської родини.

Народився 28 квітня (10 травня) 1818 р. в с. Івках Київської губернії Російської імперії (нині –

Богуславський район Київської області України).

Помер 7 (20) жовтня 1901 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Навчався на юридичних факультетах Київського й Санкт-Петербурзького університетів.

Працював співредактором журналу «Бібліотека для читання» (1848-1856), редактором журналів

«Син Вітчизни» (1856-1872), «Сучасність», «Вулик»«, «Луна» (1873-1885).

Друкувався в журналах «Фінський вісник», «Бібліотека для читання», «Журналі міністерства

народної освіти», «Історичний вісник».

Як літератор дебютував в студентські роки двотомником «Розповіді іноземних письменників XVI

ст. про Росію» (1841-1842).

Потім настала черга збірника біографій, портретів і автографів історичних осіб «Галерея слави»,

книг «Література російської історії з Нестора до Карамзіна», «Про заслуги, виявлені державним

канцлером М. П. Румянцевим», «Життя М. Карамзіна» (1845), «Велика думка Катерини II» (1885),

«Роман однієї забутої романістки» (1886), «Дудишкін Ст. Сем. Один з забутих журналістів»

(1886), «Зі спогадів старого літератора» (1888-1889), «Словник прадавньої слов’янської мови,

складений за Остромировим Євангелієм, Міклошичу, Востокову й Бередникову» (1899).

Перу нашого земляка також належать граматики десяти слов’янських говірок, серія путівників по

Середній Азії, Кавказу, Індії, Туреччині.

С. переклав французькою мовою торгівельний статут.

Головним же доробком чомусь вважається редагування 12-томного «Довідкового

енциклопедичного словника К. Крайя» (1847-1855).

Серед друзів та близьких знайомих С. – І. Гончаров, К. Ушинський, С. Глінка, К. Масальський, К.

Сербінович, П. Цейдлер, С. Дудишкін, О. Сенковський, О. Варгунін, А. Майков, М. Заблоцький-

Десятовський, В. Солоніцин, П. Білицький та ін.


***

БЕЗ ПРЕТЕНЗІЙ,

з професійного кредо А. Старчевського

Журналістика – це прагнення до повноти фактів, відсутність забігань вперед і претензій бути

провісником.

ПОЧУЛИ «ЗВИЧАЙНУ ІСТОРІЮ» І. ГОНЧАРОВА, з книги А. Старчевського «Зі спогадів

старого літератора»

У сімействі Майкових, вечорами, в неділю й інші святкові дні, коли збиралося багато молоді,

часто читали щось видатне з сучасної журналістики, з критичними й іншими зауваженнями.

…Раптом Іван Олександрович Гончаров, написавши свою «Звичайну історію», що, перш ніж

віддати її в друк, бажав би прочитати твір у Майкових в декілька вечорів і вислухати зауваження

молодого, чуйного, відвертого покоління, яке не соромиться; тим паче, що всі слухачі були його

найближчі друзі і доброзичливці.

Того ж дня я отримав від Володимира Аполлоновича Солоніцина записку, в якій він запрошував

мене прийти о шостій вечора слухати твір Гончарова, про існування якого доти нікому не було

відомо.

Я з’явився до Майкових і застав там всіх наших знайомих. Через чверть години Іван

Олександрович почав читати свою повість. Всі ми уважно її слухали. Мова у нього хороша; вона

написана дуже легко, і до чаю прочитано ним було багато. Коли рознесли чай, пролунали

зауваження, проте вони були незначні і неістотні. Взагалі повість справила хороше враження.

Шкода, що тоді серед нас не було жодної людини з досвідом і авторитетом, яка знала б, на що слід

звернути увагу, що змінити, скоротити чи розвинути. …Звичайно, Іван Олександрович під час

читання сам краще за інших помічав, що потрібно змінити і виправити, і тому постійно робив свої

відмітки на рукописі, а іноді й просто перекреслював олівцем декілька рядків.

Переробка ця вимагала небагато чау, тому що через декілька днів призначено було повторно

прослуховувати «Звичайну історію» у виправленому вигляді; я знову одержав запрошення, але не

міг ним скористатися.


ВИЗНАЧИВ ДОЛЮ УШИНСЬКОГО, з розвідки О. Халюти «Російська освіта в обличчях»

Редактор «Бібліотеки для читання» А. В. Старчевський прислав К. Ушинському номери

англійського видання «Atheneum» для перекладу статей про освіту і виховання в Америці. Статті

захопили Ушинського і визначили