КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Самсонов Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Головнокомандуючого фронтом, одержавши директиву про скороспішний

наступ. Мужня людина, він чудово усвідомлював, що разом з своєю армією призначений на роль

жертви. Поволі опустився на стілець, з хвилину сидів, закривши обличчя руками. Далі, подолавши

похмурі передчуття і тяжку свідомість можливої загибелі, – піднявся, перехрестився і пішов на

свою Голгофу.

КОМАНДУВАННЯ ПРИЙНЯВ, з наказу військам 2-ї армії Північно-Західного фронту від 23

липня 1914 р.

№1 м. Варшава

23 липня я прибув у розпорядження ...увіреної мені 2-ої армії Північно-західного фронту і вступив

в командування нею.

Моя штаб-квартира і місце знаходження штабу ...армії з 24 липня знаходитиметься в місті

Волковиськ.

Командувач 2-ої армії генерал від кавалерії Самсонов.

ВІД ПОЛКУ ЗАЛИШИВСЯ ВЗВОД І ПРАПОР, з рапорту О. Самсонова штабу фронту від 14/27

серпня 1914 р.

Сьогодні другий день армія веде бій на всьому фронті.

З опитувань полонених виявилось, що в бою з боку ворога беруть участь I, XVII, XX армійські і 1-

ий ландверний корпуси.

На лівому фланзі I-ий корпус утримував свою позицію до 15 години. Потім корпус відвели без

достатніх підстав (?!) в район Сольдау, за що я звільнив ген. Артамонова від командування

корпусом, і корпус прийняв ген. Душкевич.

У центрі 2-а піх. дивізія зазнала великих втрат, але доблесний Лібавський полк утримав свої

позиції біля Франкенау.

Ревельський полк майже знищений, залишилися прапор і взвод. Естляндський полк у великому

безпорядку відійшов до Нейденбургу, де за моїм розпорядженням був розквартирований.

Самсонов.

ІНШІ – НЕ ЗАПЛЯМОВАНІ, зі спогадів О. Кримова

Він був благородною людиною, яких мало. Чистий росіянин, вітчизнолюбний офіцер... Олександр

Васильович фатальним пострілом узяв на себе мужність відповідати за всіх. Вітчизна і вище

керівництво залишилися незаплямованими.

ПУБЛІЧНО ВІДШМАГАВ ГЕНЕРАЛА НАГАЄМ, з роману В. Пікуля «Нечиста сила»

Улітку 1914 року йому виповнилося п’ятдесят п’ять років. Разом з родиною, рятуючись від

ташкентської спеки, генерал кавалерії Самсонов виїхав до П’ятигорська – тут його і застала

війна...

Сухомлинов терміново викликав його до Петербургу:

– Німці вже на підходах до Парижа, і французи волають про допомогу. Ми повинні ударити по

Пруссії, маючи загальну дирекцію – на Кенігсберг! Вам дається Друга армія, яка від Польщі піде

на південь від Мазурських боліт, а Перша армія рушить на Пруссію, обходячи Мазурію з півночі.

Командувати нею буде Павло Карлович Ренненкампф.

– Нехороше сусідство, – відповідав Самсонов. – Ми один одному руки не подаємо. У японській

кампанії, коли йшли бої під Мукденом, я повів свою лаву в атаку, маючи сусідом Ренненкампфа. Я

думав, він підтримає мене з флангу, однак цей боягуз всю ніч просидів в гальюні і навіть носа

звідти не виставив...

– Ну, це порожнє, батечку ви мій!

– Не порожнє... Після атаки я прийшов до відходу потягу на вокзал в Мукдені, коли Ренненкампф

сідав до вагону. У присутності публіки я вишмагав його нагаєм... Навряд чи він це забув!


«КЛІЩІ» НА ПАПЕРІ, з книги С. Рибаса «Генерал Самсонов»

Олександр Васильович Самсонов одержав розпорядження їхати приймати другу армію, яка мусила

наступати на Східну Пруссію. Він прийняв розпорядження спокійно. Все ж таки це була не перша, а вже третя його війна, і хвилюватися було нічого. Генералів не вбивають на полі бою, а якщо таке

трапляється, то украй рідко.

– ...Я б вважав за краще сам сформувати свій штаб, – заявив Самсонов. – Ні Постовського, ні

Філімонова я не знаю.

– У дану хвилину твоє побажання нездійсненне, – сказав Жилінський. – І нічого про це говорити.

– Чому ж нічого? – здивувався Самсонов. – Ти, Якове Григоровичу, повинен розуміти, яке

значення має узгодженість командувача зі своїм штабом. Якщо я командувач, то маю право

вибрати собі соратників.

– Ти командувач, Олександре Васильовичу, вірно. Але є і головнокомандуючий, і Верховний

командувач, – скрипучим голосом зарозуміло вимовив Жилінський, осаджуючи Самсонова. – Я

знаю Петра Івановича Постовського. Володимир Олександрович його знає. Відмінний був

генкварт. І Філімонов зарекомендував себе в Новогеоргієвській фортеці з кращого боку. Чим же ти

незадоволений?

Самсонов мовчав.

...Зробив крок назустріч Жилінському і