наступ. Мужня людина, він чудово усвідомлював, що разом з своєю армією призначений на роль
жертви. Поволі опустився на стілець, з хвилину сидів, закривши обличчя руками. Далі, подолавши
похмурі передчуття і тяжку свідомість можливої загибелі, – піднявся, перехрестився і пішов на
свою Голгофу.
КОМАНДУВАННЯ ПРИЙНЯВ, з наказу військам 2-ї армії Північно-Західного фронту від 23
липня 1914 р.
№1 м. Варшава
23 липня я прибув у розпорядження ...увіреної мені 2-ої армії Північно-західного фронту і вступив
в командування нею.
Моя штаб-квартира і місце знаходження штабу ...армії з 24 липня знаходитиметься в місті
Волковиськ.
Командувач 2-ої армії генерал від кавалерії Самсонов.
ВІД ПОЛКУ ЗАЛИШИВСЯ ВЗВОД І ПРАПОР, з рапорту О. Самсонова штабу фронту від 14/27
серпня 1914 р.
Сьогодні другий день армія веде бій на всьому фронті.
З опитувань полонених виявилось, що в бою з боку ворога беруть участь I, XVII, XX армійські і 1-
ий ландверний корпуси.
На лівому фланзі I-ий корпус утримував свою позицію до 15 години. Потім корпус відвели без
достатніх підстав (?!) в район Сольдау, за що я звільнив ген. Артамонова від командування
корпусом, і корпус прийняв ген. Душкевич.
У центрі 2-а піх. дивізія зазнала великих втрат, але доблесний Лібавський полк утримав свої
позиції біля Франкенау.
Ревельський полк майже знищений, залишилися прапор і взвод. Естляндський полк у великому
безпорядку відійшов до Нейденбургу, де за моїм розпорядженням був розквартирований.
Самсонов.
ІНШІ – НЕ ЗАПЛЯМОВАНІ, зі спогадів О. Кримова
Він був благородною людиною, яких мало. Чистий росіянин, вітчизнолюбний офіцер... Олександр
Васильович фатальним пострілом узяв на себе мужність відповідати за всіх. Вітчизна і вище
керівництво залишилися незаплямованими.
ПУБЛІЧНО ВІДШМАГАВ ГЕНЕРАЛА НАГАЄМ, з роману В. Пікуля «Нечиста сила»
Улітку 1914 року йому виповнилося п’ятдесят п’ять років. Разом з родиною, рятуючись від
ташкентської спеки, генерал кавалерії Самсонов виїхав до П’ятигорська – тут його і застала
війна...
Сухомлинов терміново викликав його до Петербургу:
– Німці вже на підходах до Парижа, і французи волають про допомогу. Ми повинні ударити по
Пруссії, маючи загальну дирекцію – на Кенігсберг! Вам дається Друга армія, яка від Польщі піде
на південь від Мазурських боліт, а Перша армія рушить на Пруссію, обходячи Мазурію з півночі.
Командувати нею буде Павло Карлович Ренненкампф.
– Нехороше сусідство, – відповідав Самсонов. – Ми один одному руки не подаємо. У японській
кампанії, коли йшли бої під Мукденом, я повів свою лаву в атаку, маючи сусідом Ренненкампфа. Я
думав, він підтримає мене з флангу, однак цей боягуз всю ніч просидів в гальюні і навіть носа
звідти не виставив...
– Ну, це порожнє, батечку ви мій!
– Не порожнє... Після атаки я прийшов до відходу потягу на вокзал в Мукдені, коли Ренненкампф
сідав до вагону. У присутності публіки я вишмагав його нагаєм... Навряд чи він це забув!
«КЛІЩІ» НА ПАПЕРІ, з книги С. Рибаса «Генерал Самсонов»
Олександр Васильович Самсонов одержав розпорядження їхати приймати другу армію, яка мусила
наступати на Східну Пруссію. Він прийняв розпорядження спокійно. Все ж таки це була не перша, а вже третя його війна, і хвилюватися було нічого. Генералів не вбивають на полі бою, а якщо таке
трапляється, то украй рідко.
– ...Я б вважав за краще сам сформувати свій штаб, – заявив Самсонов. – Ні Постовського, ні
Філімонова я не знаю.
– У дану хвилину твоє побажання нездійсненне, – сказав Жилінський. – І нічого про це говорити.
– Чому ж нічого? – здивувався Самсонов. – Ти, Якове Григоровичу, повинен розуміти, яке
значення має узгодженість командувача зі своїм штабом. Якщо я командувач, то маю право
вибрати собі соратників.
– Ти командувач, Олександре Васильовичу, вірно. Але є і головнокомандуючий, і Верховний
командувач, – скрипучим голосом зарозуміло вимовив Жилінський, осаджуючи Самсонова. – Я
знаю Петра Івановича Постовського. Володимир Олександрович його знає. Відмінний був
генкварт. І Філімонов зарекомендував себе в Новогеоргієвській фортеці з кращого боку. Чим же ти
незадоволений?
Самсонов мовчав.
...Зробив крок назустріч Жилінському і