КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Регинин Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РЕГІНІН Василь Олександрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Журналіст, драматург, лібретист. Справжнє прізвище Раппопорт.

З міщанської родини.

Народився 10 (22) липня 1883 р. в м. Білій Церкві Київської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Київської області України).

Помер 20 грудня 1952 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Працював кореспондентом газет «Моряк», «Нове життя», редактором журналів «Тридцять днів»,

«Аргус», «Хочу все знати», «Синій журнал», керівником театру Червоної Армії, кореспондентом

«Літературної газети», журналів «Молода гвардія», «Вогник».

Друкувався в газетах «Біржові відомості», «Червона Армія», «Нове життя», «Літературна газета», журналах «Аргус», «Військовий вісник», «Синій журнал», «Молода гвардія», «Вогник».

Як журналіст дебютував в петербурзьких ЗМІ (1902).

Автор брошур «Термінове послання на ближні та дальні відстані з приводу тижня

червоноармійського надбання» (1921), «Порошок від клопів або як позбутися попів: Збірник

жартів і примовок» (1923), «Мишко Єгоров: Червоноармійське подання» (1925).

Перу Р. також належать лібрето оперет «Сорочинський ярмарок», «Циганське кохання», «Мадам

Фавар».

Серед друзів та близьких знайомих Р. – О. Купрін, В. Маяковський, О. Толстой, Ю. Олеша, Ф.

Шаляпін, М. Горький, В. Катаєв, Е. Багрицький, В. Сосюра, М. Блантер, Є. Іванов, М. Ісаковський, М. Кольцов, Я. Лівшиць, М. Кузьмін, Д. Цензор та ін.


***

СВОЇ МОЗОЛІ

, з творчого кредо В. Регініна

У кожній професії свої мозолі.


ЦІ МОТОРОШНІ ВИСТАВИ, з рецензії В. Регініна на спектаклі театру Камінських

Театр ридань! Чаша сліз – його емблема. Бездонна чаша сліз.

...Театр скорботи! Кращою зображальницею цього зловісного знаку є пані Камінська, знана,

неабияка драматична актриса. Як світло відбивається в її очах – плач втомленої душі, яка

багатотонна передача скорботних переживань, трепетні рухи, голі нерви і боляче звучать ридаючі

струни, розбиті струни молодих надій. Пані Камінська вміє розповісти свою тугу глядачам ...Її

слова і звуки не летять «в порожнє повітря» – поет може позаздрити акторці ...

Аудиторія плаче з Камінською. Співчуває героїні, жадібно стежить за кожним рухом, …тонкощам

ніжної міміки ... Її сльози вразили глядачів, і не одна істерика сталася під час спектаклю ...

Так ... Єврейський театр – театр сліз! І моторошні ці вистави.

ЖИТТЯ ПРОЖИВ НЕЗРУЧНЕ, зі спогадів В. Регініна

Купрін був винахідливий, він завжди щось винаходив, особливо він винаходив людей. Він міг

змусити повірити в якості або особливості тієї чи іншої людини, і всі починали вірити, що це

особлива людина. Починав вірити в це навіть і той, кого Купрін містифікував.

Якось у ресторані «Відень» він представив нам похмурого, скуйовдженого чолов’ягу, як

випробуваного провісника доль. Той похмуро пив коньяк, потім брав руку того чи іншого з

літераторів, довго дивився на неї і нарешті прорікав якщо не точно, то влучно. На мою руку він

теж подивився і знаєте, що передбачив? «Таланту багато, а нічого не вийде» ... але ж вірно

передбачив. Життя я прожив незручне.

А знаєте, ким виявився цей провісник? Мозольним оператором з Пушкарської лазні. Купрін його

так налаштував, що він потім і в лазнях, зрізуючи мозолі, передбачав ... кажуть, навіть по мозолях

передбачав.


ЕКСТРЕМАЛЬНА ЕРОТИКА: МУХА І ПАВУК, з листа К. Чуковського В. Регініну від 10

квітня 1927 р.

Ленінград

Дорогий Василю Олександровичу!

А мене всі ці відгуки про моїх «Свинок» бавлять, мов смішний анекдот. З реготом я згадую, що

Губліт заборонив мені книжку «Мушине Весілля» на тій підставі, що муха на зображенні нібито

занадто близько поміщена до павука – і це може викликати у дитини еротичні думки!

Колись на сторінках «30 днів» ми зберемо всі ці анекдоти – і читач назве нас брехунами.

Ваш Чуковський.


ЧУДОВИЙ РЕДАКТОР, з книги В. Крейда «Георгій Іванов»

У 1913 році журналіст Василь Регінін заснував «Аргус» і став його редактором. Своє дітище він

називав «першим і єдиним в Росії загальнодоступним щомісячником». Він зумів швидко залучити

до співпраці як знаменитих письменників, так і тих, кого знаменитими назвати було не можна, але

чиї імена досить часто зустрічалися в різних журналах.

...Коло авторів було широким. Серед них – Сологуб, Аверченко, Ремізов, Борис Садовський,

Ауслендер, Сльозкін, Потьомкін, Чаплигін, Чуковський, Щепкіна-Куперник, Ясинський, Маршак,

Муйжель, Борис Лазаревський. Дуже часто друкувалися Михайло Кузьмін та Олександр Грін. Тут

же знаходимо вірші ранніх акмеїстів – Гумільова, Мандельштама, Ахматової, Городецького,

Нарбута, тобто всіх, крім Михайла Зенкевича.


«Я, ВАСЮ, ВИЯВИВСЯ КРУГЛИМ НУЛЕМ», з книги Ю. Єпанчина «Купрін і війна»

Важкі випробування, що випали на долю російської армії в 1915 р., знову привели Купріна до

думки про сприяння боротьби народу словом і ділом. Він поривається поїхати на фронт

військовим кореспондентом, вступає на службу до Земміську (об’єднаний комітет земської і

міської спілок – авт.), утвореного ліберальною громадськістю для допомоги діючій армії. Але ці

спроби закінчилися невдачею. Крім того, на початку 1916 р. уряд розпорядився закрити домашні

госпіталі, і купрінський Гатчинський будинок спорожнів.

Особиста незадоволеність і суспільна апатія проявилися у відвертій розмові з приятелем –

журналістом Василем Регініним: «Я, Васю, виявився круглим нулем. Непридатний як до

стройової, так і канцелярської служби. Вже настільки звик жити у фантастичній області вимислу, жити без усякої звітності, без всякого контролю, крім батьківського піклування пильної поліції, що Земміськ миттю виявив повну мою нездатність до регулярної терплячої кабінетної роботі».

На пропозицію співрозмовника зайнятися письменницькою працею Купрін досадливо відповів:

«Писати? Про що? Зараз всі живуть війною. Але на фронті мені не довелося побувати. То не

траплялося оказії, то не було вільного автомобіля. Та все одно з швидкоплинних картин, з

уривчастих розповідей ніяк не вловиш навіть і тіні того великого, страшного і простого, що

відбувається на війні».


ІДЕОЛОГІЧНЕ БЛЮЗНІРСТВО, з книги О. Варламова «Олександр Грін»

Знову і знову Гріну пропонували «зблизитися з епохою». Надійшов лист із журналу «30 днів» від

його редактора Василя Регініна: «Редакція «30 днів» звертається до Вас з проханням взяти участь

у спеціальному випуску журналу до Х річниці Жовтневої революції. Сподіваючись на отримання

від Вас оповідання (тема може бути пов’язана з будь-яким періодом за минулі десять років),

редакція просить Вас відгукнутися на анкету, яка проводиться серед письменників на тему «СРСР

через 100 років, трохи фантастики, 30-40 сторінок».

Від анкети Грін відмахнувся – це було щось громіздке. Але до Регініна, людини милої і

доброзичливої, Олександр Степанович ставився добре, в його журналі нерідко друкувався і,

керуючись тим, що «тема може бути пов’язана з будь-яким періодом за минулі десять років»,

написав коротку замітку «Один день»:

«Я опишу один день. Встав о 6-й ранку, пішов до купальні, після купання писав роман…, читав

газети, книги, а потім поснідав ...О сьомій годині вечора, після чаю, я катався з дружиною на

парусному човні; приїхавши, ще пив чай і заснув о 9 год. вечора. Перед сном трохи писав. Так я і

живу з малими змінами на кшталт поїздки до Кисловодська. Коли сплю, бачу багато снів, які є

мовби другим життям».

Добре, що редакційне крісло «30 днів» обіймала добродушна м’яка людина.

…Інша, – жорстка і підкована ідеологічно, – звинуватила б Гріна в блюзнірстві. Стаття до ювілею?

А де ювілей? Жодного слова про Жовтневу революцію!

Регінін надрукував «статтю» в десятому номері журналу».

ПЕРЕДБАЧИВ СТАНДАРТНЕ ЦЬКУВАННЯ, зі спогадів К. Паустовського

Учора був удома у Регініна. Він просить зробити з «Блистів. Хмар» для «30 днів» не більше 5

аркушів. Я подумаю.

…Регінін обіцяє «Хмарам» великий успіх, але каже, що критика і газети почнуть проти них

«стандартне цькування», оскільки річ це абсолютно не радянська.


ПРОФЕСІЙНИЙ СПІВРОЗМОВНИК, з книги Л. Нікуліна «Ісак Бабель»

Коли ми зустрілися через шістнадцять років у Василя Регініна, журналіста, редактора журналу «30

днів», Регінін Бабеля не назвав, а рекомендував його як великого господарника. У темно-синій

куртці, яка за старою пам’яттю називалася френчем, Бабель зовсім не був схожий на

господарника. До того ж Регінін швидко звів розмову на літературні теми, запитав, чи читав я

«Сіль», «Смерть Долгушова» та інші оповідання про Кінну армію.

...Регінін був, як то кажуть, професійним співрозмовником і розповідав у той вечір захоплюючі

історії. Тому ми більше слухали, ніж згадували колишнє чи обговорювали сьогодення і майбутнє.


ПОНАД УСЕ ЛЮБИВ СЕНСАЦІЇ, з «Книги про життя» К. Паустовського

Василя Олександровича Регініна, або, як його звали до старості, Васю Регініна, знала вся

письменницька і журналістська Росія.

Я побачив його вперше в Одесі, в редакції «Моряка». До цього я багато чув ...Розповіді про

Регініна здавалися неймовірними, схожими на анекдоти.

Судячи з цих розповідей, Регінін був журналістом тієї зухвалої хватки, яка рідко зустрічалася в

Росії. Таким журналістом був Стенлі, який відшукав в нетрях Африки Лівінгстона з чисто

спортивного інтересу. Але в Росії майже не було журналістів такого темпераменту, як Регінін.

...Кількість «жовтих» журналів зростала. Природно, між ними почалася конкуренція і гонитва за

читачем. Для цього вигадували різні прийоми, більш-менш низькопробні, як, наприклад,

знаменитий конкурс в «Синьому журналі» на кращу гримасу.

...Подібно до того, як всі дороги ведуть до Риму, дороги всіх письменників проходили через

«Тридцять днів», особливо письменників молодих, початківців. Недарма досі …жартівливо

кажуть: Старий Регінін нас помітив І, сходячи в труну, благословив ...

...Кілька років тому Регінін помер. Він помирав тяжко, проте мужньо. В мужності його останніх

днів на землі – підсумок його життя, дуже неспокійного, кипучого, відданого журналістиці і

мистецтву, життя людини, яка понад усе на світі любила сенсацію, літературу, театр, цирк і

дружбу з талановитими людьми.


ЦИРК ВОЛАВ, бувальщина

У петербурзьких газетах з’явилося оголошення про те, що під час чергової вистави з тиграми в

цирку Василь Регінін увійде один і без зброї до клітки, де для нього попередньо сервірують

столик, сяде за нього, не поспішаючи вип’є кави з тістечками і вийде. Докладний звіт про

незвичайну пригоду, в тому числі і безпосередні враження самого Регініна, буде надруковано в

«Синьому журналі» у супроводі великої кількості фотографій.

Чи треба говорити, що у заявлений день цирк був забитий повністю. Понад те, через неможливість

вмістити всіх бажаючих, будівлю на Фонтанці змушена була оточити кінна поліція.

Регінін, густо напудрений, з хризантемою в петлиці фрака, спокійно увійшов до клітки, сів до

столика й взявся за напій. Тигри лише тихо гарчали. Регінін допив каву і, не обертаючись до звірів

спиною, відступив до дверцят і швидко вийшов з клітки.

Цирк волав від захоплення. А тираж «Синього журналу» неймовірно злетів.