Ауслендер, Сльозкін, Потьомкін, Чаплигін, Чуковський, Щепкіна-Куперник, Ясинський, Маршак,
Муйжель, Борис Лазаревський. Дуже часто друкувалися Михайло Кузьмін та Олександр Грін. Тут
же знаходимо вірші ранніх акмеїстів – Гумільова, Мандельштама, Ахматової, Городецького,
Нарбута, тобто всіх, крім Михайла Зенкевича.
«Я, ВАСЮ, ВИЯВИВСЯ КРУГЛИМ НУЛЕМ», з книги Ю. Єпанчина «Купрін і війна»
Важкі випробування, що випали на долю російської армії в 1915 р., знову привели Купріна до
думки про сприяння боротьби народу словом і ділом. Він поривається поїхати на фронт
військовим кореспондентом, вступає на службу до Земміську (об’єднаний комітет земської і
міської спілок – авт.), утвореного ліберальною громадськістю для допомоги діючій армії. Але ці
спроби закінчилися невдачею. Крім того, на початку 1916 р. уряд розпорядився закрити домашні
госпіталі, і купрінський Гатчинський будинок спорожнів.
Особиста незадоволеність і суспільна апатія проявилися у відвертій розмові з приятелем –
журналістом Василем Регініним: «Я, Васю, виявився круглим нулем. Непридатний як до
стройової, так і канцелярської служби. Вже настільки звик жити у фантастичній області вимислу, жити без усякої звітності, без всякого контролю, крім батьківського піклування пильної поліції, що Земміськ миттю виявив повну мою нездатність до регулярної терплячої кабінетної роботі».
На пропозицію співрозмовника зайнятися письменницькою працею Купрін досадливо відповів:
«Писати? Про що? Зараз всі живуть війною. Але на фронті мені не довелося побувати. То не
траплялося оказії, то не було вільного автомобіля. Та все одно з швидкоплинних картин, з
уривчастих розповідей ніяк не вловиш навіть і тіні того великого, страшного і простого, що
відбувається на війні».
ІДЕОЛОГІЧНЕ БЛЮЗНІРСТВО, з книги О. Варламова «Олександр Грін»
Знову і знову Гріну пропонували «зблизитися з епохою». Надійшов лист із журналу «30 днів» від
його редактора Василя Регініна: «Редакція «30 днів» звертається до Вас з проханням взяти участь
у спеціальному випуску журналу до Х річниці Жовтневої революції. Сподіваючись на отримання
від Вас оповідання (тема може бути пов’язана з будь-яким періодом за минулі десять років),
редакція просить Вас відгукнутися на анкету, яка проводиться серед письменників на тему «СРСР
через 100 років, трохи фантастики, 30-40 сторінок».
Від анкети Грін відмахнувся – це було щось громіздке. Але до Регініна, людини милої і
доброзичливої, Олександр Степанович ставився добре, в його журналі нерідко друкувався і,
керуючись тим, що «тема може бути пов’язана з будь-яким періодом за минулі десять років»,
написав коротку замітку «Один день»:
«Я опишу один день. Встав о 6-й ранку, пішов до купальні, після купання писав роман…, читав
газети, книги, а потім поснідав ...О сьомій годині вечора, після чаю, я катався з дружиною на
парусному човні; приїхавши, ще пив чай і заснув о 9 год. вечора. Перед сном трохи писав. Так я і
живу з малими змінами на кшталт поїздки до Кисловодська. Коли сплю, бачу багато снів, які є
мовби другим життям».
Добре, що редакційне крісло «30 днів» обіймала добродушна м’яка людина.
…Інша, – жорстка і підкована ідеологічно, – звинуватила б Гріна в блюзнірстві. Стаття до ювілею?
А де ювілей? Жодного слова про Жовтневу революцію!
Регінін надрукував «статтю» в десятому номері журналу».
ПЕРЕДБАЧИВ СТАНДАРТНЕ ЦЬКУВАННЯ, зі спогадів К. Паустовського
Учора був удома у Регініна. Він просить зробити з «Блистів. Хмар» для «30 днів» не більше 5
аркушів. Я подумаю.
…Регінін обіцяє «Хмарам» великий успіх, але каже, що критика і газети почнуть проти них
«стандартне цькування», оскільки річ це абсолютно не радянська.
ПРОФЕСІЙНИЙ СПІВРОЗМОВНИК, з книги Л. Нікуліна «Ісак Бабель»
Коли ми зустрілися через шістнадцять років у Василя Регініна, журналіста, редактора журналу «30
днів», Регінін Бабеля не назвав, а рекомендував його як великого господарника. У темно-синій
куртці, яка за старою пам’яттю називалася френчем, Бабель зовсім не був схожий на
господарника. До того ж Регінін швидко звів розмову на літературні теми, запитав, чи читав я
«Сіль», «Смерть Долгушова» та інші оповідання про Кінну армію.
...Регінін був, як то кажуть, професійним співрозмовником і розповідав у той вечір захоплюючі
історії. Тому ми більше слухали, ніж згадували колишнє чи обговорювали сьогодення і