РАЙТ-КОВАЛЬОВА Раїса Яківна
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Прозаїк, поет, перекладач. Справжнє прізвище – Чорномордик.
З міщанської родини. Батько, Чорномордик Я., – лікар.
Народилася 19 квітня 1898 р. в с. Петрушево Єлизаветградського повіту Херсонської губернії
(нині – с. Показове Добровеличківського району Кіровоградської області України).
Померла 29 грудня 1989 р. в м. Москва СРСР (нині – столиця РФ).
Закінчила медичний факультет Московського державного університету (1924).
Була молодшим науковим співробітником Ленінградської лабораторії ім. академіка І. П. Павлова
(1924-1930), Інституту мозку (1935-1938), викладачем Ленінградської військово-технічної академії
(1925-1935), архангельським кореспондентом Радінформбюро (1941-1944),
Лауреат премії ім. Торнтона Уайддера.
Лауреат премії Міністерства освіти Австрії (1989).
Друкувалася в журналах «Іноземна література», «Новий світ», «Зірка», «Літературна Вірменія»,
«Дон».
Як літератор дебютувала англійським перекладом п’єси В. Маяковського «Містерія-буфф» (1920).
Автор книги «Роберт Бьорне» (1959), спогадів про Г. Ахматову, В. Маяковського, Б. Пастернака, В. Хлєбнікова.
Перекладала з англійської, болгарської, німецької, французької мов. Серед найвідоміших
перекладів: Д. Голсуорсі «Біла мавпа» (1930) і «Квіт яблуні» (1958), Д. Стейнбек «Грона гніву»
(1940), Е. Тріоле «Авіньонські коханці», Г. Грін «Тихий американець» (обидва – 1956), С. Льюїс
«Беббіт» (1959), М. Твен «Зібрання творів в 12 томах» (1960), Г. Бьолль «Очима клоуна» (1964), Д.
Селінджер «Над прірвою в житі» (1965), У. Фолкнер «Місто», «Особняк», «Солдатська нагорода»
(1965-1966), Н. Саррот «Золоті плоди» (1969), К. Воннегут «Колиска для кішки», «Бійня номер п’
ять» (обидва – 1970), «Сніданок для чемпіонів» (1975), «Малий не дурень» (1987), Ф. Кафка
«Замок» (1988).
Що стосується приватного життя, то сестра Р.-К. – О. Рабинович була заслана до Джезказгану, а її
чоловік Ф. Рабинович – розстріляний (1937). Обоє реабілітовані (1956).
Їхній син, племінник Р.-К., Олександр Ковальов 17-річним юнгою під час жорстокого бою з
фашистами врятував торпедний катер і товаришів, грудьми закривши пробоїну в радіаторі
двигуна. Аби …загинути наступного дня.
У м. Мурманську встановлено мармурову плиту з портретом юного моряка і написом: «Юнга
Саша Ковальов загинув у морі 9 травня 1944».
Його ім’я носять вулиці в Москві, Ленінграді, а також судно Мурманського пароплавства.
Московський композитор Ю. Чичкова написав баладу про подвиг юнака.
Серед друзів та близьких знайомих Р.-К. – В. Маяковський, О. Твардовський, В. Хлєбніков, Б.
Сосінський, І. Павлов, В. Безсмертний, Н. Саррот, Б. Пастернак, Ю. Герман, Г. Петніков, Б.
Льоннквіст та ін.
***
Я – ВІДОБРАЖЕННЯ
, з творчого кредо
Р. Райт-Ковальової
Я – не письменник і в мене немає тієї частки благородної графоманії, яка допомагає нашим
прозаїкам. Я – перекладач, тобто – Відображення, я – не драматург, а актор, котрий виконує
…чужий текст.
***
ЗРОЗУМІВ ГОГОЛЯ І ДОСТОЄВСЬКОГО, з статті Р. Райт-Ковальової «Канарка в шахті, або
мій друг Курт Воннегут»
Курт двічі навідувався у гості: спочатку в 1974 році до Москви, потім в 1977 восени в Ленінград, де ми домовились зустрітися, після його поїздки Скандинавією.
У Москві, як завжди, була дуже напружена програма: багато зустрічей, безліч поїздок містом, театри, візити до редакції «Іноземної літератури» та Бібліотеки іноземної літератури, де Воннегут
зустрічався з літературознавцями і перекладачами.
А до Ленінграду він приїхав неофіційно, як турист, дорогою до Італії з Стокгольма, – і знову була
чудова золота осінь, спокійні поїздки «Улюбленим Містом», за його околиці, і зустрічі, як він
сказав, «з нашими спільними читачами».
...«Все-таки Ленінград – найкраще місто в світі», – писав він мені з Флоренції.
Він і в Ленінграді говорив, що зрозумів там Гоголя і Достоєвського краще, ніж раніше, і що
«Мертві душі» в театрі імені Пушкіна – незабутній спектакль...
***
КУРГАН СЛАВИ ХЛЄБНІКОВА
, зі спогадів Р. Райт-Ковальової
Як і звідки з’явився Хлєбніков, я не пам’ятаю. Він просто «матеріалізувався» серед нас ...Треба
було його одягнути і нагодувати. В одній з бічних вуличок Настя знайшла покинуту майстерню –
не знаю, куди і з ким пішли звідти її