Райт-Ковалева Раиса (fb2)




РАЙТ-КОВАЛЬОВА Раїса Яківна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, поет, перекладач. Справжнє прізвище – Чорномордик.

З міщанської родини. Батько, Чорномордик Я., – лікар.

Народилася 19 квітня 1898 р. в с. Петрушево Єлизаветградського повіту Херсонської губернії

(нині – с. Показове Добровеличківського району Кіровоградської області України).

Померла 29 грудня 1989 р. в м. Москва СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчила медичний факультет Московського державного університету (1924).

Була молодшим науковим співробітником Ленінградської лабораторії ім. академіка І. П. Павлова

(1924-1930), Інституту мозку (1935-1938), викладачем Ленінградської військово-технічної академії

(1925-1935), архангельським кореспондентом Радінформбюро (1941-1944),

Лауреат премії ім. Торнтона Уайддера.

Лауреат премії Міністерства освіти Австрії (1989).

Друкувалася в журналах «Іноземна література», «Новий світ», «Зірка», «Літературна Вірменія»,

«Дон».

Як літератор дебютувала англійським перекладом п’єси В. Маяковського «Містерія-буфф» (1920).

Автор книги «Роберт Бьорне» (1959), спогадів про Г. Ахматову, В. Маяковського, Б. Пастернака, В. Хлєбнікова.

Перекладала з англійської, болгарської, німецької, французької мов. Серед найвідоміших

перекладів: Д. Голсуорсі «Біла мавпа» (1930) і «Квіт яблуні» (1958), Д. Стейнбек «Грона гніву»

(1940), Е. Тріоле «Авіньонські коханці», Г. Грін «Тихий американець» (обидва – 1956), С. Льюїс

«Беббіт» (1959), М. Твен «Зібрання творів в 12 томах» (1960), Г. Бьолль «Очима клоуна» (1964), Д.

Селінджер «Над прірвою в житі» (1965), У. Фолкнер «Місто», «Особняк», «Солдатська нагорода»

(1965-1966), Н. Саррот «Золоті плоди» (1969), К. Воннегут «Колиска для кішки», «Бійня номер п’

ять» (обидва – 1970), «Сніданок для чемпіонів» (1975), «Малий не дурень» (1987), Ф. Кафка

«Замок» (1988).

Що стосується приватного життя, то сестра Р.-К. – О. Рабинович була заслана до Джезказгану, а її

чоловік Ф. Рабинович – розстріляний (1937). Обоє реабілітовані (1956).

Їхній син, племінник Р.-К., Олександр Ковальов 17-річним юнгою під час жорстокого бою з

фашистами врятував торпедний катер і товаришів, грудьми закривши пробоїну в радіаторі

двигуна. Аби …загинути наступного дня.

У м. Мурманську встановлено мармурову плиту з портретом юного моряка і написом: «Юнга

Саша Ковальов загинув у морі 9 травня 1944».

Його ім’я носять вулиці в Москві, Ленінграді, а також судно Мурманського пароплавства.

Московський композитор Ю. Чичкова написав баладу про подвиг юнака.

Серед друзів та близьких знайомих Р.-К. – В. Маяковський, О. Твардовський, В. Хлєбніков, Б.

Сосінський, І. Павлов, В. Безсмертний, Н. Саррот, Б. Пастернак, Ю. Герман, Г. Петніков, Б.

Льоннквіст та ін.


***

Я – ВІДОБРАЖЕННЯ

, з творчого кредо

Р. Райт-Ковальової

Я – не письменник і в мене немає тієї частки благородної графоманії, яка допомагає нашим

прозаїкам. Я – перекладач, тобто – Відображення, я – не драматург, а актор, котрий виконує

…чужий текст.

***

ЗРОЗУМІВ ГОГОЛЯ І ДОСТОЄВСЬКОГО, з статті Р. Райт-Ковальової «Канарка в шахті, або

мій друг Курт Воннегут»

Курт двічі навідувався у гості: спочатку в 1974 році до Москви, потім в 1977 восени в Ленінград, де ми домовились зустрітися, після його поїздки Скандинавією.

У Москві, як завжди, була дуже напружена програма: багато зустрічей, безліч поїздок містом, театри, візити до редакції «Іноземної літератури» та Бібліотеки іноземної літератури, де Воннегут

зустрічався з літературознавцями і перекладачами.

А до Ленінграду він приїхав неофіційно, як турист, дорогою до Італії з Стокгольма, – і знову була

чудова золота осінь, спокійні поїздки «Улюбленим Містом», за його околиці, і зустрічі, як він

сказав, «з нашими спільними читачами».

...«Все-таки Ленінград – найкраще місто в світі», – писав він мені з Флоренції.

Він і в Ленінграді говорив, що зрозумів там Гоголя і Достоєвського краще, ніж раніше, і що

«Мертві душі» в театрі імені Пушкіна – незабутній спектакль...


***

КУРГАН СЛАВИ ХЛЄБНІКОВА

, зі спогадів Р. Райт-Ковальової

Як і звідки з’явився Хлєбніков, я не пам’ятаю. Він просто «матеріалізувався» серед нас ...Треба

було його одягнути і нагодувати. В одній з бічних вуличок Настя знайшла покинуту майстерню –

не знаю, куди і з ким пішли звідти її власники. У безпритульній, нежитловій, мов горище, але

дуже світлій мансарді на стінах моталися залишки …полотен і плакатів, а на вікнах – о, диво! –

висіли абсолютно цілі, …міцні парусинові фіранки. Ми радо зірвали їх з карнизів, і розумна вміла

Настя пошила з них чудові – саме за сезоном – штани нашому Веліміру.

...Поступово він до нас звик, подарував Володі Безсмертному якісь таблиці, а Володя приніс йому

дорогоцінний стос чистого паперу і зошит своїх віршів. Тоді Хлєбніков і сказав: «Ми обмінялися

Хлібом і Безсмертям».

…Як страшно …згадувати той