КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Похитонов Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ПОХІТОНОВ Іван Павлович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З поміщицької родини.

Народився 27 січня (8 лютого) 1850 р. в маєтку Мотронівці Єлизаветградського повіту

Херсонської губернії Російської імперії (нині – Знам’янський район Кіровоградської області

України).

Помер 12 грудня 1923 р. в м. Брюсселі (Бельгія). За іншими даними, в м. Льєж (Франція).

Навчався московській Петровсько-Розумовській землеробській і лісовій академії (1868-1869),

Новоросійському університеті (1870-1871).

Працював контролером кас Одеського відділення державного банку, управляючим батькового

маєтку.

Дійсний член Петербурзької академії мистецтв (1904).

Член російського Товариства пересувних художніх виставок (1905).

Член паризького Товариства допомоги російським художникам.

Серед найвідоміших його полотен: «Барбізон» (1880), «Портрет І. С. Тургенєва» (1882), «Рання

весна. По. Пралі на березі Гави» (1885), «Пралі» (1890), «Біарріц. Перед грозою. Озеро в Ландах»

(1891), «Тру-Лует. Осінній вечір», «Тру-Лует. Зима. Вид із квартири художника», «Тру-Лует.

Рання весна», «Ла-Панн. Захід сонця в дюнах», «Ла-Панн. Пляж» (усі – 1895), «В’їзд до Ясної

Поляни» (1905).

Пейзажі вражають вишуканими тональними ефектами. Їх можна назвати мініатюрами. Фарби його

пейзажів сіяють, мов емаль.

Французькі критики порівнювали Похітонова з «малими голландцями». Проте широкої

популярності в Росії не отримав. Воно й не дивно: дотепер у Франції його знають краще.

Роботи нашого земляка нині зберігаються в Третьяковській галереї (РФ), музеї образотворчих

мистецтв Туркменістану (Туркменистан).

З царською владою мав проблеми: за участь в русі народовольців його виключили з Петровсько-

Розумовської землеробської і лісової академії й вислали на батьківщину під нагляд поліції (1869).

Не сприйняв П. і більшовицької революції, емігрувавши до Бельгії (1919).

Недавно видавництво «Біле місто» випустило альбом репродукцій митця, який став гарним

подарунком поціновувачам його таланту (2004).

Серед друзів та близьких знайомих П. – М. Рутковський, І. Остроухов, В. Полєнов, О. Боголюбов, І. Мечников, Е. Карр’єр, І. Рєпін, А. Арпіньї, І. Крамськой, К. Савицький, В. Васнєцов, В. Сєров, Ж. Дюпре, І. Гінцбург, К. Коро, Е. Мейссон’є та ін.


***

НЕЙМОВІРНІ РЕЧІ

, з творчого кредо І. Похітонова

Неймовірні речі можуть створити пензель і фарба.


БУВ ПРИГОЛОМШЕНИЙ, зі спогадів І. Похітонова про V виставку передвижників

Виставка мене вразила, ...засліпила: я вперше опинився перед правдивим мистецтвом. Враження

було величезне, таке, що й не висловити. ...Приголомшений, знищений, я подовгу простоював

перед полотнами Боголюбова, Мясоєдова, Бегрова...


ТОРГОВЦІ ГАНЯЛИСЯ ЗА НИМ, з статті В. Михайлова «Похітонов Іван Павлович»

Батько його за національністю українець, мати – сербка. У 1871 р. він з матір’ю і хворою сестрою

виїхав за кордон, і як виявилося – надовго. Спочатку залишався там унаслідок своїх слабких

легенів, потім – через сімейні обставини (з’явилася сім’я, народився син). Проте кожне літо він

приїжджав на батьківщину, багато працював на натурі в рідних місцях. Потім купив маєток в

Мінській губернії і думав там залишитися назавжди, однак революція і громадянська війна

змусили його покинути батьківщину.

Конструктивність, вільна живописна манера, дивовижна вірність і ясність тональних і колірних

відносин роблять його найбільшим «французом» серед російських пейзажистів. Французи ж

захоплювалися гармонією і ясністю його пейзажів, умінням до ілюзії передавати наочну форму, віртуозною технікою.

Він виставляв свої роботи в Салоні, і про ступінь його успіху говорить той факт, що паризькі

торговці картинами навперебій пропонували Похітонову укласти контракт на найвигідніших

умовах.

Своєрідність художника, його несхожість на інших полягала в тому, що він зумів поєднати

віртуозну техніку мініатюрного живопису з живим, безпосереднім відчуттям природи,

пленерними пошуками.

Окрім пейзажів, Похітонов писав мініатюрні жанрові сценки, натюрморти, портрети.


ВИКОРИСТОВУВАВ ЛУПУ, з інтернет-сайту orthodoxy.org.ua

Пейзажі Івана Похітонова високо цінувалися у мистецьких колах Росії другої половини XIX

століття. Проте популярності на батьківщині не мали. Зате митець отримав визнання за