КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Потапенко Вячеслав [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Москви, Петербурга тощо. Мабуть,

проблема вивчення творчості зарубіжних письменників-земляків у значній мірі залежить від стану

українського літературознавства в названих регіонах.

...Скласти цілісну картину життя і творчості В’ячеслава Потапенка. ...Його було заарештовано, а

звільнено з-під варти лише 9 серпня 1942 року. Відразу після звільнення В. Потапенко стає

активним антифашистом, вступає до підпільної організації м. Краснодара. У вересні 1942 року,

згідно довідки, письменник був схоплений гестапо і розстріляний зондеркомандою СС-10-А [3].

Тільки через рік його тіло було перепоховане з протитанкових ровів на Військове братське

кладовище м. Краснодара.

У матеріалах відділу рукописів Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України

зберігається фотокартка меморіальної плити з цього кладовища, на якій викарбовано ім’я

В’ячеслава Потапенка.

Проте, з Краснодару ми отримали іншу інформацію. Згідно з нею, письменник загинув на п’ять

років раніше: він був засуджений постановою Трійки УНКВС по Азово-Чорноморському краю від

8 серпня 1937 року до розстрілу за контрреволюційну діяльність та «причетність до організації, яка здійснювала підготовку теракту над вождем ВКП(б)». Хоча митець не визнавав своєї провини,

через два дні його було розстріляно. Реабілітовано письменника було посмертно, лише 26 березня

1958 р.

...Тому ставити крапку у висвітленні біографії В’ячеслава Потапенка ще рано.


ШТУЧНИЙ ПОДІЛ, з статті В. Оліфіренко «Чи буде вивчатись у школі творчість українських

письменників східної діаспори?»

За останнє десятиліття програми з літератури зазнали радикальних змін. Так, зокрема почали

вивчатися твори письменників західної діаспори. Разом із тим поза увагою школи (та й не тільки

школи!) залишаються цілі масиви українського красного письменства, що розвивалося і

розвивається протягом кількох століть за східними межами метрополії. ...Спостерігається гірка

колізія: східна діаспора фізично існує, а культурних досягнень її ніхто не знає й не вивчає.

Пильної уваги філологів чекають літературні процеси на землях Зеленого клину (Далекий Схід),

Сірого клину (Казахстан), літературні традиції українців Москви та Петербурга.

Чи є на цьому терені втішні приклади? Прикро констатувати, але їх дуже мало. Хіба що більш-

менш сприятливою є ситуація на Кубані.

На цьому багатому на врожаї полі української духовності письменниками-кубанцями зроблено

чимало. Тут необхідно пригадати творчі здобутки А. Головатого, Я. Мішковського, Я. Кухаренка,

В. Мови (Лиманського), Я. Жарка, В. Потапенка, О. Півня, М. Канівецького, поетів-кубанців 20-х

років О. Кирія, Н. Щербини, Ю. Литовченка, В. Чередниченка, К. Кравченка, К. Тихого...

...Отже, творчість українських письменників Кубані, поза сумнівом, є яскравою й повчальною

сторінкою всієї української літератури. Поволі починає переборюватись штучний поділ

української літератури на «материкову» та «діаспорну». Українська література, де б її творці не

перебували, віднині постає у вітчизняному літературознавстві як єдина національна художня

цілісність.