ПЕЧЕРІН Володимир Сергійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Перший виходець з України – монах ордену редемптористів.
Поет, філософ, мемуарист, перекладач.
З дворянської родини. Батько, Печерін С., – поручик Ярославського піхотного полку.
Народився 15 (27) червня 1807 р. в м. Димері Київського повіту Київської губернії Російської
імперії (нині – Києво-Святошинський район Київської області України).
Помер 17 (29) квітня 1885 р. в м. Дубліні (Ірландія). Похований на цвинтарі «Гласневін».
Надгробок встановили сестри милосердя лікарні «Mater Misericordiae». Могила нашого земляка
знаходиться поруч з мавзолеєм видатного ірландського державного діяча Д. О’Коннеля.
Навчався в Київській гімназії (1822-1823), закінчив історико-філологічний факультет
Петербурзького університету (1829–1831), Віттенську семінарію (1841-1843).
Був підканцеляристом Державного контролю Тимчасової комісії з розв’язання рахунків і
рахункових справ попереднього часу (1825-1829), старшим учителем в петербурзькій Першій
гімназії, лектором латинської мови (1831-1833), викладачем грецької філософії в Московському
університеті (1835-1836), викладачем Віттенської семінарії (1843-1845), місіонером в Англії (1845-1854), ченцем монастиря (1854-1861), капеланом однієї з ірландських лікарень (1862-1885).
Друкувався в газетах «День», «Сучасний аркуш», журналах «Син Вітчизни», «Московський
спостерігач», «The cacholis pulpit», «Полярна зірка», «Російський архів».
Як літератор дебютував в журналі «Син Вітчизни» перекладом з Шіллера (1831).
Потім настала черга статей і нарисів «Погляд на трагедії Софокла «Антигона» і «Аякс» (1831),
«Уривки з мандрівок лікаря Фуссгенгера, «Археологія» (обидві – 1835).
Наш земляк – автор віршів «Смольний монастир», «Бал», «Продовження балу», «Римські вечори
на Monte Pincio», «Хто ти, милий, гість неочікуваний?», «Був час, я перед вами», «Ніч в Неаполі»,
«Так, пречудова Сабіна», «Іронія долі», «Pot-pourri, або Чого бажаєш, того прохаєш», «Сонце і
поет», «Як солодко вітчизну зневажати», «Бажання кращого світу», «Не загинув я посеред
катастрофи».
Залишив по обі книгу спогадів «Замогильні нотатки».
Перекладав І. Шіллера.
У 1836 р. П. взяв відпустку для поїздки в Берлін, обумовивши її друкуванням дисертації та
облаштуванням особистих справ. З неї він не повернувся, ставши емігрантом. Сенат довго
роздумував, але все-таки виніс рішення про позбавлення П. всіх його прав та про… вигнання з
Росії (1847).
У його кімнаті висів девіз усього життя: «Pain bis et liberie!» («Чорний хліб і свобода!»).
Свою бібліотеку П. заповів Московському університетові.
Серед друзів та близьких знайомих П. – М. Огарьов, О. Герцен, І. Аксаков, М. Греч, С. Строганов, О. Нікітенко, В. Кессман, С. Уваров, Ф. Чижов, П. Долгоруков, Г. Розенкампф, М. Сорокін, С.
Поярков, Ф. Грефе, І. Гебгардт та ін.
***
НЕ ОЗИРАТИСЯ,
з життєвого кредо
В. Печеріна
Я тікав з Росії, як тікають з зачумленого міста.
ПРОБУДЖЕННЯ, з вірша В. Печеріна «Що я чую?»
Что я слышу? Голос милый
Песнь знакомую поёт,
И, как Лазарь из могилы,
Тень минувшего встаёт.
Прояснися, прояснися,
Сумрак ранних детских дней,
Сквозь туманы улыбнися,
Солнце юности моей!
…Ныне правда водворится
В нашей скинии святой,
Вечным браком съединится
Небо с юною землёй.
Духов тьмы исчезнет сила,
И взойдёт на небеса
Трисиянное светило –
Доблесть, истина, краса!
РОЗУМОВА РОЗПУСТА, з щоденникових записів В. Печеріна
Мені було 16 років. Я тільки-но повернувся з Київської гімназії, де пробув близько року, – на
крайнє засмучення моєї доброї матусі. Та й було від чого засмучуватиметься! Вже чого я не
начувся між офіцерами і солдатами; але, признаюся, ніколи в армії я не чув подібної мерзоти, як в
цьому благородному пансіоні (у директора гімназії). А тут зібрався квіт південного дворянства з
Херсонської й інших губерній.
Вчитель-наглядач пансіону розповідав нам з великим смаком про великі подвиги Катерини II – не
про ті подвиги, які історія записала на своїх скрижалях, а про інші, котрі належать до таємної
придворної хроніки.
Ось на яких принципах виховувалося російське дворянство. …Чого вже не викладали в цій
горезвісній гімназії! Навіть психологію і римське право! Але все – жахливо поверхнево! Ніхто і
нічому й не
