КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Александров Анатолий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ОЛЕКСАНДРОВ Анатолій Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Фізик. Один з фундаторів ядерної енергетики на теренах СРСР.

З дворянської родини. Батько, Олександров П., – мировий суддя.

Народився 31 січня (13 лютого) 1903 р. в м. Таращі Таращанського повіту Київської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Київської області України).

Помер 3 лютого 1994 р. в м. Москві РФ (столиця РФ). Похований на Новодівочому цвинтарі.

Закінчив Київський державний університет (1930).

Працював інженером Київського рентгенівського (медичного) інституту, заступником директора

лабораторії № 2 АН СРСР (1943-1946), директором Інституту фізичних проблем АН СРСР (1946-1955), заступником директора (1955-1960), директором (1960-1988) Московського Інституту

атомної енергії.

Академік академії наук СРСР (1953).

Академік Російської академії наук (1991).

Президент академії наук СРСР (1975-1986).

Чотири рази лауреат Державної премії СРСР (1942; 1949; 1951; 1953).

Лауреат Ленінської премії (1959).

Тричі Герой Соціалістичної раці (1954; 1960; 1973).

Лауреат Золотої медалі ім. І. В. Курчатова (1968).

Лауреат Великої золотої медалі ім. М. В. Ломоносова (1978).

Лауреат Золотої медалі ім. С. І. Вавилова (1978).

Спеціалізувався з проблем ядерної фізики, фізики твердого тіла, фізики полімерів.

Спільно з С. Журіковим і П. Кобеко розробив статистичну теорію міцності, а спільно з І.

Курчатовим і В. Тучкевичем – метод протимінного захисту кораблів.

За ініціативою О. і за його участю розроблені і побудовані суднові енергетичні установки для

атомних криголамів «Ленін», «Арктика», «Сибір»; під його керівництвом створено атомний

реактор типу РБМК-1000.

Брав участь у створенні атомної зброї.

Аварія на Чорнобильській АС стала особистою трагедією для нашого земляка, за його словами, «з

того часу моє життя скінчилося».

Серед друзів та близьких знайомих О. – І. Курчатов, В. Тучкевич, О. Петров, С. Журіков, П.

Кобеко, П. Капіца, Ю. Харитон, Д. Блохінцев, М. Доллежаль, П. Шаравський, М. Хлопкін, В.

Регель, Є. Славський, Б. Самойлов, Д. Наслєдов, І. Кікоїн, Л. Нємєнов, Ю. Маслаковець, О. Лосєв

та ін.


***

НАВЧАТИ ІНШИХ,

з професійного кредо А. Олександрова

Найголовніше в житті – це добре працювати самому, але ще важливіше навчити добре працювати

інших.


ЖАХЛИВИЙ ГЕНЕРАЛ ПОМЕР ЖАХЛИВОЮ СМЕРТЮ, з книги А. Олександрова

«Академік А. П. Олександров. Пряма мова»

На Уралі, був жахливий режимний генерал, який буквально кожні п’ять хвилин дзвонив Л. Берії, дуже важко було з ним. До того ж, людина – незвичайно огидних якостей. І хтось, значить, доніс

цьому генералові, що у відстійник скинули певну кількість плутонію. Що не так провели

операцію, мовляв, на хімічному заводі. І він дав розпорядження проаналізувати, що тут є

насправді. Ці самі діячі ...говорять, що потрібно воду спустити і узяти з дна відстій.

І він дав команду спустити цей ставок. І цей ставок в річку, з якої маса народу пили, скинув, і це

пройшло аж до великої ріки, в яку впадала наша маленька. Він ні з ким не порадився, сам

командував. Його за цю справу розстріляти мало було.

Проте потім, слава богу, через те, що він дуже ліз в ці усі місця, захворів на рак легенів, і на цій

справі кінчився. І немає жодної людини з наших, хто б про нього пошкодував.


ГУРТОВЕ ЗГВАЛТУВАННЯ РЕАКТОРА, з передмови А. Олександрова до книги М.

Тараканова «Дві трагедії сторіччя»

Чорнобиль – трагедія і мого життя теж. Я відчуваю це кожну секунду. Коли катастрофа сталася, і я

дізнався, що там наробили, трохи на той світ не відправився. Потім вирішив негайно піти з поста

президента Академії наук, навіть звернувся із цього приводу до М. С. Горбачова. Колеги зупиняли

мене, проте я вважав, що так треба.

Мій обов’язок, вважав я, – всі сили покласти на удосконалення реактора. Там був реактор, який

тепер називають реактором чорнобильського типу. Він за конструкцією дуже близький до добре

відпрацьованих промислових реакторів, і впродовж багатьох років надійно виробляв плутоній. У

його конструкції було декілька недоробок, про які знали... З часом передбачалося ці недоліки

усунути, а поки виходили з інструкції з експлуатації, де була записана область режимів, в які у

жодному випадку не можна заводити реактор. Це – як інструкція з експлуатації автомобіля – не

можна на