Миллер Александр (fb2)





МІЛЛЕР Олександр Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Археолог, етнограф.

З дворянської родини.

Народився 15 (27) серпня 1875 р. в м. Луганську Катеринославської губернії Російської імперії

(нині – адміністративний центр однойменної області України).

Загинув 12 січня 1935 р. в одній із сталінських катівень в м. Караганді Казахської РСР СРСР (нині

– адміністративний центр однойменної області Республіки Казахстан).

Навчався в Новочеркаському донському кадетському корпусі (1886-1893), Санкт-Петербурзькому

Миколаївському інженерному училищі (1893-1896), Паризьких Вищій школі соціальних наук і в

Антропологічній школі (1901-1904).

Служив в 4-му Залізничному батальйоні (1896-1901), працював хоронителем Російського музею

імператора Олександра III (1906-1919), директором (1919-1921), хоронителем (1922-1933)

Російського музею. Очолював Постійно діючу Північнокавказьку експедицію Державної академії

історії матеріальної культури (1919-1933). Паралельно викладав в Археологічному інституті (1918-1922), Петроградському державному університеті (1922-), Ленінградському східному інституті (з

1926), Інституті історії мистецтв (з 1926).

Член Російського географічного товариства, Військово-історичного товариства, Археологічного

товариства при Петербурзькому університеті.

Кавалер орденів Святої Анни, Святого Станіслава, Святого Рівноапостольного князя Володимира

декількох ступенів.

Друкувався в журналі «Повідомлення Державної академії історії матеріальної культури».

Дебютував статтею про знахідки в середньовічному похованні в кургані біля х. Гусельников на

Дону (1902).

Потім настала черга низки публікацій про розкопки могильника біля с. Покровське на Дону,

матеріальну культуру білорусів Мінської губернії (1902-1905), книги «Археологічна розвідка»

Постановою Військового трибуналу Ленінградського військового округу М. реабілітували (1956).

Серед друзів та близьких знайомих М. – Ф. Волков, Є. Кричевський, Б. Деген-Ковалевський, А.

Брейль, Б. Піотровський, Г. Обермаєр, Т. Пассек, Г. Підгаєцький, С. Платонов, В. Мінорський, Н.

Кондаков, С. Ольденбург, К. Іностранцев, П. Єфименко, Г. Боровко, С. Замятнін, М. Артамонов, Т. Книпович, І. Мєщанінов, Б. Фармаковський, І. Орбелі, А. Мортіл’є та ін.


***

КОЖЕН БАЧИТЬ СВОЄ

, з творчого кредо О. Міллера

Одні на розкопках бачать руїни, а інші – чарівні образи.

АРХЕОЛОГІЯ ДОСЛІДЖУЄ ШЛЯХОМ РУЙНУВАННЯ, зі спогадів Б. Піотровського

Дуже цікавими і змістовними були лекції з первісного мистецтва. Олександр Олександрович був

прекрасним художником і дуже точно малював зображення бізонів з Альтаміри на дошці. Він

підходив до первісного мистецтва як етнограф і по-новому розкривав значення цих дивних

ілюстрацій...

Крім того, О. О. Міллер вів семінар з старожитностей Північного Кавказу. Він був

небагатослівний, давав чіткі формулювання і не міг вести заняття без крейди і дошки.

Олександр Олександрович входив в аудиторію, знімав узимку м’яку шапку (а влітку кепку), клав

на неї пенсне і, хмикнувши (це була його звичка), підходив до дошки, що-небудь малював і тільки

після цього починав говорити...

…О. О. Міллер любив повторювати: «Археологія досліджує древній пам’ятник шляхом його

руйнування», «Археологічні розкопки можна визнати задовільними лише в тому випадку, коли за

їхніми матеріалами можна скласти детальний макет дослідженого пам’ятника...


ЗДІЙСНЮВАВ ФАШИСТСЬКУ АГІТАЦІЮ І ПРОПАГАНДУ, зі звинувачувального вироку

О. Міллеру від 29 березня 1934 р.

Будучи завербований у контрреволюційну, фашистську організацію, входив в осередок при

Етнографічному відділі Дер[жавного] Російського Музею. Систематично виїжджав за завданнями

Центру організації на Північний Кавказ для збирання необхідні зведень про політичні настрої

селянства національних районів і для ведення фашистської агітації і пропаганди серед них,

керував молодіжним осередком організації.

Наладнав під час закордонних відряджень особисті зв’язки в контрреволюційних цілях у рядах

білоемігрантських діячів, у тому числі з крупним співробітником контррозвідки Мінорським, і

інформував останніх про внутрішньополітичне становище на Північному Кавказу.


ПІДЗВІТНУ СУМУ НЕ ПОВЕРНУВ ВНАСЛІДОК АРЕШТУ, з клопотання адміністрації

Державної академії історії матеріальної культури перед планфінвідділом від 3 лютого 1935 р.

З 1933 р. за колишнім членом Академії числиться залишок підзвітних сум після роботи в

Північнокавказькій експедиції в сумі 274 руб. 34 коп., які не вдалося стягнути вчасно через арешт

і заслання.

У зв’язку з отриманими даними про його смерть ДАІМК просить Планфінвідділ дозволу списати

зазначений борг О. О. Міллера за рахунок витрат минулих років.


ПРО НЬОГО ПИСАТИ ЗАБОРОНЯЛОСЯ, з розвідки О. Решетова «Олександр Міллер –

видатний археолог,