МІЛЛЕР Олександр Олександрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Археолог, етнограф.
З дворянської родини.
Народився 15 (27) серпня 1875 р. в м. Луганську Катеринославської губернії Російської імперії
(нині – адміністративний центр однойменної області України).
Загинув 12 січня 1935 р. в одній із сталінських катівень в м. Караганді Казахської РСР СРСР (нині
– адміністративний центр однойменної області Республіки Казахстан).
Навчався в Новочеркаському донському кадетському корпусі (1886-1893), Санкт-Петербурзькому
Миколаївському інженерному училищі (1893-1896), Паризьких Вищій школі соціальних наук і в
Антропологічній школі (1901-1904).
Служив в 4-му Залізничному батальйоні (1896-1901), працював хоронителем Російського музею
імператора Олександра III (1906-1919), директором (1919-1921), хоронителем (1922-1933)
Російського музею. Очолював Постійно діючу Північнокавказьку експедицію Державної академії
історії матеріальної культури (1919-1933). Паралельно викладав в Археологічному інституті (1918-1922), Петроградському державному університеті (1922-), Ленінградському східному інституті (з
1926), Інституті історії мистецтв (з 1926).
Член Російського географічного товариства, Військово-історичного товариства, Археологічного
товариства при Петербурзькому університеті.
Кавалер орденів Святої Анни, Святого Станіслава, Святого Рівноапостольного князя Володимира
декількох ступенів.
Друкувався в журналі «Повідомлення Державної академії історії матеріальної культури».
Дебютував статтею про знахідки в середньовічному похованні в кургані біля х. Гусельников на
Дону (1902).
Потім настала черга низки публікацій про розкопки могильника біля с. Покровське на Дону,
матеріальну культуру білорусів Мінської губернії (1902-1905), книги «Археологічна розвідка»
Постановою Військового трибуналу Ленінградського військового округу М. реабілітували (1956).
Серед друзів та близьких знайомих М. – Ф. Волков, Є. Кричевський, Б. Деген-Ковалевський, А.
Брейль, Б. Піотровський, Г. Обермаєр, Т. Пассек, Г. Підгаєцький, С. Платонов, В. Мінорський, Н.
Кондаков, С. Ольденбург, К. Іностранцев, П. Єфименко, Г. Боровко, С. Замятнін, М. Артамонов, Т. Книпович, І. Мєщанінов, Б. Фармаковський, І. Орбелі, А. Мортіл’є та ін.
***
КОЖЕН БАЧИТЬ СВОЄ
, з творчого кредо О. Міллера
Одні на розкопках бачать руїни, а інші – чарівні образи.
АРХЕОЛОГІЯ ДОСЛІДЖУЄ ШЛЯХОМ РУЙНУВАННЯ, зі спогадів Б. Піотровського
Дуже цікавими і змістовними були лекції з первісного мистецтва. Олександр Олександрович був
прекрасним художником і дуже точно малював зображення бізонів з Альтаміри на дошці. Він
підходив до первісного мистецтва як етнограф і по-новому розкривав значення цих дивних
ілюстрацій...
Крім того, О. О. Міллер вів семінар з старожитностей Північного Кавказу. Він був
небагатослівний, давав чіткі формулювання і не міг вести заняття без крейди і дошки.
Олександр Олександрович входив в аудиторію, знімав узимку м’яку шапку (а влітку кепку), клав
на неї пенсне і, хмикнувши (це була його звичка), підходив до дошки, що-небудь малював і тільки
після цього починав говорити...
…О. О. Міллер любив повторювати: «Археологія досліджує древній пам’ятник шляхом його
руйнування», «Археологічні розкопки можна визнати задовільними лише в тому випадку, коли за
їхніми матеріалами можна скласти детальний макет дослідженого пам’ятника...
ЗДІЙСНЮВАВ ФАШИСТСЬКУ АГІТАЦІЮ І ПРОПАГАНДУ, зі звинувачувального вироку
О. Міллеру від 29 березня 1934 р.
Будучи завербований у контрреволюційну, фашистську організацію, входив в осередок при
Етнографічному відділі Дер[жавного] Російського Музею. Систематично виїжджав за завданнями
Центру організації на Північний Кавказ для збирання необхідні зведень про політичні настрої
селянства національних районів і для ведення фашистської агітації і пропаганди серед них,
керував молодіжним осередком організації.
Наладнав під час закордонних відряджень особисті зв’язки в контрреволюційних цілях у рядах
білоемігрантських діячів, у тому числі з крупним співробітником контррозвідки Мінорським, і
інформував останніх про внутрішньополітичне становище на Північному Кавказу.
ПІДЗВІТНУ СУМУ НЕ ПОВЕРНУВ ВНАСЛІДОК АРЕШТУ, з клопотання адміністрації
Державної академії історії
