за усієї суб’єктивності окремих оцінок замальовки С. Ю. Левіка не грішать проти
історичної істини.
НАЙКРАЩА КНИГА ПРО ОПЕРУ, зі спогадів О. Булигіна
Я надзвичайно вдячний моїм батькам, які фінансували мої походи до букіністів і до
магазинів грамплатівок, водили мене до музичних театрів. ...Мені дуже пощастило, що ще
в юнацькому віці я вивчив дві книги Сергія Юрійовича Левіка, першу з яких – «Нотатки
оперного співака» – я й досі вважаю кращою книгою про оперу. Написані з блискучою
літературною майстерністю, книги Левіка ініціювали інтерес до записів як вітчизняних, так і зарубіжних виконавців.
Я шукав, де тільки міг, платівки з голосами співаків, про які лише побіжно згадував
Сергій Юрійович, зіставляв слово і звук, вчився розуміти специфіку голосів.
ЗАЛИШИМО БІЛЬШОВИКАМ, бувальщина
В період підготовки «Пророка» С. Левік опублікував в паризькому журналі «Менестрель»
велику статтю про цю свою роботу. Незабаром надійшов лист від одного із співробітників
«Гранд-опера» з рекомендацією познайомити театр з цією переробкою відомого твору.
С. Левік роздобув французький клавір, вклеїв в нього додруковані сторінки, переклав усі
зміни і доповнення тексту французькою і відіслав. Тижнів за два клавір повернули.
Окремо посланим листом автора у виключно ввічливій формі сповіщали, що «Гранд-
опера» має ставити тільки класичні твори і виключно в їх первородній формі. Проте серед
вклеєних сторінок залишилася коротенька записка головного диригента Рюльмана на ім’я
директора, в якій було лише п’ять слів. Зате яких: «Brillant, mais laissons aux bolcheviks»!*
*Блискуче, але залишимо більшовикам! (франц.).
СЛУХАЙ СЮДИ, майже анекдот
Сергій Левік розповідав, як, аби не позбавити не грошовиту публіку, долучаючись до
прекрасного, ходити на оперні вистави, до театру продавали дешеві квитки з написом
«Місця, з яких нічого не видно».