КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Лазурский Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

років до М. Д. Левітова ця думка вже була висловлена О. Ф. Лазурським і визначила

напрям вітчизняної характерології.

Не можна не вражатися психологічній інтуїції О. Ф. Лазурського. Насправді, в історії

психології він першим сформулював поняття «соціального характеру» – ще за 18 років до

Е. Фрамма.


ІДЕАЛ БЕЗКОРИСЛИВОСТІ, з розвідки Б. Братуся «До проблеми людини в

психології»

Те, що етична орієнтація не є лише зовнішній тиск, а вона є суть, дороговказна нитка

нормального розвитку, є критерієм і віддзеркаленням особового здоров’я, можна

визначити не лише в теоретичних міркуваннях, але й на конкретно-психологічних,

клінічних даних. Ще у О. Ф. Лазурського знаходимо ми побудований на ретельних

спостереженнях висновок, що здоров’я особистості найбільшою мірою забезпечує ідеал

безкорисливого ставлення до іншого. «Альтруїзм, – писав він, – в тому чи іншому вигляді

уявляється формою і засобом, і показником якнайкращої гармонії між особистістю і

середовищем. Тут збочених немає».

Сучасні автори, використовуючи іншу термінологію, приходили до схожих висновків.

Наші дані також показують, що відхилення, неврологічний розвиток особистості тісно

пов’язані з егоцентричною орієнтацією людини, тоді як найсприятливіші умови для

розвитку особистості забезпечує протилежна егоцентричній просоціальна орієнтація.


ГЕНЕТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ – НЕ ВИРОК, з дослідження В. Петухова «Типологія

індивідуальності»

Побудова типології характерів, котрі не зводяться до переважання певних психічних

функцій, є виділення загальних способів поведінки людей, їх ставлення до світу,

самовизначення. Але оскільки становлення характеру тісно пов’язане з розвитком

особистості, виникає можливість розглядати різні способи існування людини в світі, як

рівні його особистісному розвитку.

Наведемо лише один класичний приклад використання цієї можливості – генетичну

«класифікацію особистостей», запропоновану ще в 1920 р. О. Ф. Лазурським. Наповнена

багатющим емпіричним матеріалом, ця класифікація містить чіткі принципи розділення

індивідуальних типів і груп людей, а також критерії, оцінки рівнів їх особового розвитку.

Таких критеріїв існує чотири. У них поєднуються ознаки розвитку пізнавальної і

мотиваційної сфер людини, їх багатоплановість і визначеність.

Першим критерієм є загальна кількість і ступінь різноманітності психічних проявів, тобто

перехід від «смутності» основних питань до їх широти і диференційованості.

Другий критерій – інтенсивність цих проявів, ступінь розвитку відповідних здібностей.

Третій – ступінь їх усвідомленості, тенденції до свідомого визначення свого ставлення до

навколишнього світу і орієнтації в ньому.

Четвертий, підсумковий критерій складає координацію всіх (або більшості) окремих

психічних якостей, які створюють індивідуальність людини, їх концентрація у напрямі

визначеного, але широкого і всебічного виду діяльності.

Зрозуміло, що класифікація О. Ф. Лазурського будується не лише дедуктивно, але й

емпірично. Проте, головному своєму принципові – аналізу індивідуальності людини через

розвиток її особистості – автор слідує строго і до кінця, заперечуючи буквальні розуміння

власних результатів. Насправді, якби виділені рівні особистості лише описували

реальність «як вона є», то чому не прийняти їх назви – нижчий, середній і вищий – як

морально-етичні оцінки цієї реальності?

Подібну, «спокусливу», за словами Лазурського, точку зору він рішуче відкидає: місце в

тому чи іншому «рівневому» осередку не може бути закріплене за людиною раз і

назавжди. Тому етичним критерієм є не сама приналежність до рівня, а постійна тенденція

до його підвищення, тобто зусилля людини до продуктивного розвитку власної

індивідуальності, її прагнення до самовдосконалення.


ОСОБЛИВІ РИСИ, з реферату Г. Печонкіної «Психологічні особливості окремих

категорій злочинців»

Злочинна поведінка зумовлена взаємодією особистості із соціальним середовищем.

Політичні, соціально-економічні, духовні сторони суспільства справляють зовнішній

вплив на формування механізму злочину, а психічні особливості формують механізм

злочину зсередини. Важливо підкреслити, що будь-які соціальні, зовнішні умови

проявляються в злочині, переломлюючись через особистість, тобто через її внутрішній

світ. Тому