КРАСНОКУТСЬКИЙ Семен Григорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Декабрист, державний діяч.
З дворянської родини. Батько, Краснокутський Г., – київський губернський прокурор;
брат, Краснокутський О., – військовий, журналіст.
Народився в 1787 р. в Київській губернії Російської імперії (нині – Київська область
України).
Помер 3 лютого 1840 р. в м. Тобольську Тюменської губернії. Похований на місцевому
Завальному цвинтарі.
Закінчив 1-й кадетський корпус (1798-1805).
Служив прапорщиком (7.9.1805-1807), підпоручиком (1807-1809), поручиком (1809-1811), штабс-капітаном (1811-1813), капітаном (1813-1816), полковником (1816) лейб-
гвардійського Семенівського полку, командиром Олонецького піхотного полку (1816-
1821), обер-прокурором одного з відділів Сенату (1823-1825).
Учасник військової кампанії 1807 р. (Фрідланд), учасник Вітчизняної війни 1812 р.
(Бородіно, Тарутине, Малоярославець), закордонних походів 1813-1814 рр. (Люцен,
Бауцен, Кульм, Лейпциг, Париж).
Нагороджений золотою шаблею «За хоробрість» (1807).
Член «Союзу благоденства» (1817).
Член «Південного товариства».
Учасник підготовки повстання на Сенатській площі в м. Петербург (1825).
Заарештований і доставлений до Петропавловської фортеці (27.12.1825).
Засуджений по VIII розряду і засуджений до 20-річного сибірського заслання (10.7.1826).
Відбував покарання в містах Якутськ (1827), Вітим (1827-1829), Мінусінськ (1829-1831), Красноярськ (1831-1837), Тобольськ (1838-1840).
Надгробок нашого земляка занесений до пам’ятників державного значення Росії (1976).
Серед друзів та близьких знайомих К. – К. Рилєєв, М. Бестужев, С. Трубецькой, П. і М.
Бобрищеви-Пушкіни, М. Фонвізін, П. Бєляєв, С. Кривцов, М. і О. Крюкови, В.
Кюхельбекер, М. Мітьков, О. Тютчев, М. Мозгалевський та ін.
***
ЗАГАЛЬНЕ БЛАГО,
з життєвого кредо С.
Краснокутського
Загальна благо вище за особисте.
БУВ СЛІПИМ ВИКОНАВЦЕМ, з свідчень С. Краснокутського Слідчій комісії
Впродовж двадцяти одного року, сміливо можу сказати, ревної і безкорисливої служби, був завжди сліпим виконавцем наказів начальства і нікого з своїх підлеглих ні словами, ні
прикладом не розбестив.
БАЧИВ СМЕРТЬ І БЛИЖЧЕ, з листа С. Краснокутського сестрі
Суворий і жорстокий клімат смертельний для слабких грудьми; у боях я бачив смерть і
ближче за це, а нині зустріну її з радістю, але за християнським обов’язком зобов’язаний
...дбати про тяжке життя своє.
БАКЕНБАРДИ – ТЕМНОРУСЯВІ, прикмети С. Краснокутського з карної справи
Зріст 2 аршини 6 1/2 вершки, обличчя довгасте, дещо чорнувате, чисте, ніс великий, трохи
загнутий донизу, очі сірі, брови темно русяві, на голові волосся чорне, бакенбарди темно
русяві.
ЧОГО ВОНИ ПРАГНУЛИ, з книги М. Троїцького «Декабристи»
Декабристи були добре інформовані про те, що відбувалося при дворі і в уряді: один з них
(С. Г. Краснокутський) був обер-прокурором Сенату, інший (О. І. Якубович) товаришував
з петербурзьким генерал-губернатором М. А. Милорадовичем, а Г. С. Батеньков
користувався довірою найавторитетнішого і найобізнанішого з членів уряду М. М.
Сперанського.
Дізнавшись, що на 14 грудня призначена переприсяга, члени Північного товариства
вирішили: зволікати більше не можна. 10 грудня вони «за голосами» вибрали диктатором
повстання полковника лейб-гвардії Преображенського полку кн. С. П. Трубецького, а
увечері 13-го зібралися в квартирі К. Ф. Рилєєва на останню нараду. Рилєєв сказав: «Піхви
зламані, і шабель не заховати». Всі погодилися з ним. Вирішено було виступати ранком і
неодмінно.
Який же був план повстання 14 грудня 1825 р.? З якими гаслами йшли декабристи на
Сенатську площу?
Напередодні повстання члени Північного товариства склали новий програмний документ
– «Маніфест до російського народу». Автором його був Трубецькой. «Маніфест»
проголошував метою декабристів повалення самодержавства і ліквідацію кріпосного
права.
Услід за перемогою передбачалося створити Тимчасовий уряд з 2-3 осіб, до складу якого
були намічені М. М. Сперанський, сенатор М. С. Мордвинов, а з членів таємного
суспільства – Г. С. Батеньков. Тимчасовий уряд повинен був підготувати до весни 1826 р.
скликання Засновницьких зборів («Великого собору»), а собор вирішив би
