КОЛЕСНИКОВ Степан Федорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник.
З селянської родини.
Народився 11 липня 1879 р. в с. Адріанополі Катеринославської губернії Російської імперії (нині –
Перевальський район Луганської області України).
Помер в 1955 р. в м. Белграді (Югославія).
Закінчив Одеське художнє училище (1897-1903), Петербурзьку імператорську академію мистецтв
(1903-1909), стажувався в Бельгії, Німеччині, Франції (1909-1911).
Працював учителем Белградської російсько-сербської гімназії (1920-1924), сценографом
Народного театру (1921-1926), викладачем Белградської академії мистецтв.
Здійснив поїздку на верблюдах Туркестаном і Китаєм (1913).
Академік живопису (1914).
Член паризького міжнародного художнього товариства «Леонардо да Вінчі».
Учасник Весняних виставок петербурзької імператорської академії мистецтв, Товариства Л.
Куїнджі, Товариства пересувних художніх виставок, Товариства південноросійських художників.
Виконав монументальні розписи низки місцевих храмів, Белградського Народного театру (1922).
Нині плафон його роботи в останньому знищений.
Серед найвідоміших полотен – «Село Всехсвятське», «Базарний день на Волзі», «Водопілля»,
«Помідори», «Тане сніг», «За вітчизну на Каймак-Чалані», «Весна», «На дорозі Сараєво –
Мостар», «Біля Прилепу», «Осінь біля Лукова», «Таємна вечеря», «Тигр в горах Тяншана»,
«Туркестан сарти», «В Туркестані», «Суперниці», «Водяний млин», «Уранці», «Рибалка»,
«Курська губернія», «У Віленській губернії», «Біля церковної огорожі».
Персональні виставки мав у Петербурзі (1912), Белграді (1921; 1926), Празі (1926), Парижі (1927).
Друкувався в журналах «Нива», «Вогник».
Не сприйнявши більшовицької революції емігрував до Королівства Сербії, Хорватії і Словенії
(1919).
Нині доробки нашого земляка зберігаються в Державній Третьяковській галереї, Державному
Російському музеї (обидва – РФ), Народному музеї Белграда (Сербія), численних приватних
зібраннях.
Серед друзів та близьких знайомих К. – І. Рєпін, Г. Ладиженський, М. Горький, І. Майкович, В.
Маковський, К. Костанді та ін.
***
НЕВИДИМЕ – ЧЕРЕЗ ВИДИМЕ
, з творчого кредо С. Колесникова
Живопис – не що інше, як мистецтво виражати невидиме через видиме.
ВИ ЧУДОВИЙ ХУДОЖНИК, з листа І. Рєпіна С. Колесникову від 21 жовтня 1926 р.
Куоккала
Дорогий Степане, вибачите, забув Вас по батькові. Весь ранок сьогодні насолоджуюся
фотографіями Ваших робіт, зараз тільки пішов Юра; з ним знову за сильної, хорошої лампи знов
розглядали всю вашу виставку. О! Який Ви чудовий художник. Дуже, дуже дякую Вам і за лист
Ваше такий добрий, ласкавий, і за фотографії.
...Будь ласка, коли побачите, вклоніться Олені Андріївні. Ми її ще не забули і любимо. А Віра,
донька моя, вважає її красунею. Але це все ще не так важливо, а ось що пригнічує; як вона, за її
феноменального таланту, так не вірить в себе і настільки непродуктивна, і ми про неї нічого не
знаємо! Піднесіть її до хмар і примусьте літати! Літати! Літати!
Ваш старий товариш
дуже старий Ілля Рєпін.
ЦЕ – ДИВО, з листа І. Рєпіна С. Колесникову від 31 серпня 1929 р.
Куоккала
О, багатирські виродки! Ось вона російська сила! Ваш лист, Степане Федоровичу, викриває
велику душу нашого великого часу. Гоголь, Пушкін і Брюллов постають перед очима. Так, це
писала могутня лапа Гоголя, Вашого земляка! І Брюллов мов живий стоїть перед куполом
Ісаакіївського собору, сповнений натхнення розписати небесний купол!
…Дякую, дякую. Відчуваю, що у мене не вистачить сили обох рук потиснути дружньо Вашу
могутню руку... Ще раз спасибі!!!
Чекаю з нетерпінням фотографій з Ваших гігантських розмахів.
Будь ласка, не забракуйте: наперед знаю, що фотографія не може передати, навіть приблизно,
декоративних панно; а – про великі, на стінах? Ну хоч щось – натяки на композиції? Адже це
диво!
Вас я знаю тільки пейзажистом і завжди милувався надзвичайною красою сірих, обтріпаних
вітрами, порожніх гілок... І раптом Ви з’явилися з плафоном оперного театру – 80-ти кв. метрів! І
це вже міфологічні фантазії! Заради бога, присилайте швидше копії, в якому б то не було вигляді;
я зрозумію суть, і я чекаю їх як християнин дива.
І шлю дружнє братське дякую.
Ваш Іл. Рєпін.
НЕІМУЩІ
