КАЛИНИЧЕНКО Яків Якович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник. Справжнє прізвище – Калиниченко-Бабак Яків Якович.
З селянської родини.
Народився в 1869 р. в м. Переяславі Пирятинського повіту Полтавської губернії
Російської імперії (нині – м. Переяслав-Хмельницький, районний центр Київської області
України).
Помер 15 грудня 1938 р. в м. Рязані СРСР (нині – адміністративний центр однойменної
області РФ). Похований на місцевому Лазаревському цвинтарі.
Навчався в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури (1893-1894).
Працював хлопчиком на побігеньках в одній з київських столярно-різьбярних майстерень
(1984-1893), вчителем однієї з сільських шкіл Рязанської губернії (1918), викладачем, завідуючим художньою студією Рязанського Комісаріату освіти (1918-1924).
Заслужений діяч мистецтв РРСФР (1932).
Серед відомих картин К. – «Голова слюсаря», «Думи», «За читанням», «Курсистка» (усі –
1893), «Перед обшуком» (1895), «Ранок в Шанхаї».
Особисте життя нашого земляка не було встелене трояндами. Він ще підлітком втратив
батька і матір і змушений був підробляти, пасучи худобу. З 14 років тяжко працював у
Києві.
Не завжди у нього складалися стосунки і з владою. Так, його полотно «Перед обшуком» за
особистим розпорядженням міністра внутрішніх справ Росії В. Плеве, «зважаючи на
згубний її вплив на підростаюче покоління», було заборонено до показу, а самого митця
вислали до Рязького повіту Рязанської губернії (1902).
Ще гірша доля спіткала картини «Розстріл трьох», «У земського начальника», «Тортури»,
«Між залпами», «Смертниця» – їх поліцейські просто спалили.
Серед друзів та близьких знайомих К. – І. Ясинський, Ф. Іванов, В. Маковський, І.
Данилін, В. Ряховський, М. Воронков, М. Кирсанов, Л. Білорусець, С. Пирсін, І. Головкін, В. Риндін, М. Ушмаров, М. Кирсанов та ін.
***
ТЕОРІЯ ЗАВАЖАЄ
, з творчого кредо Я. Калиниченка
Теоретичні заняття віднімають у мене час для подальшого удосконалення в мистецтві.
ЗДОРОВ’Я ВКРАЙ РОЗЛАДНАЛОСЯ, з заяви Я. Калиниченка керівництву
Московського училищі живопису, скульптури і архітектури в 1894 р.
Прошу звільнити мене від складання іспитів за 4 і 5 класи, оскільки унаслідок вкрай
слабкого і розладнаного здоров’я абсолютно не в змозі займатися загальноосвітніми
науками.
Є ВБИТІ, з листа Я. Калиниченка І. Даниліну від 26 березня 1918 р.
Я збираюся днями їхати до Рязані в Раду Рад клопотати про вивіз картин своїх і
бібліотеки. Не знаю, чи вийде щось з моєї поїздки. Їхати зараз дуже важко.
Червона гвардія пасажирів знімає з дахів вагонів залпами; є вбиті...
ОБСТЕЖИТИ ХУДОЖНЮ МАЙСТЕРНЮ, з постанови Рязанського губосвіти від 22
травня 1918 р.
...VI. Доручити Я. Я. Калиниченкові подати до Комісаріату перелік картин, які
знаходяться на виставці Комісаріату, для придбання Комісаріатом у власність; подати
список журналів, книг, котрі необхідно виписати для студії, а також доручити
Калиниченкові обстежити художню майстерню при Духовній Семінарії.
БІДНІ ВІД ОПЛАТИ ЗВІЛЬНЯЮТЬСЯ, з оголошення в газеті «Повідомлення
Рязанської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів» від
30 червня 1918 р.
Заняття в Художній Студії Комісаріату Освіти почнуться з 1-го липня.
Усіх, хто записався, просять до зазначеного терміну внести плату за 1-й місяць навчання.
Неспроможні
робочі та їх діти звільняються від плати після подання відповідних посвідчень від
професійних спілок.
Губернський комісар народної
освіти М. Воронков
Завідувач Студією художник
Я. Калиниченко.
МАЮ БАЖАННЯ ВИЇХАТИ НА ЕСКІЗИ, з заяви Я. Калиниченка до Рязанського
комісаріату освіти від 6 серпня 1918 р.
У середу 7 серпня мені необхідно, скориставшись хорошими літніми днями, здійснити
поїздку для замальовки ескізів найкрасивіших місцевостей в губернії і тим, так би мовити, покласти початок зібранню
художніх зображень природи, котрі стосуються і життя губернії.
Зважаючи на це, прошу комісаріат дозволити мені цю поїздку. У спостереженні за ходом
робіт в студії мене міг би замінити в мою відсутність М. О. Єгін.
Завідувач підвідділом
художник Я. Калиниченко.
НІЧОГО НЕ СКАЗАЛИ ПРО МИСТЕЦТВО, з щоденника М. Воронкова
1918 р.
25-30 січня. Йде діяльна робота з підготовки до відкриття Малявінської виставки. Мало
ініціативи у Калиниченка, Малишева і самого Малявіна.
6 лютого. Сьогодні увечері відбулися збори слухачів Студії. Ні Малявін, ні Калиниченко
нічого не сказали їм про мистецтво; або вони справді не можуть сказати про те, в що
вірять, або у них і немає бога, про якого вони так люблять говорити.
23 лютого. Багато клопоту з Художніми Майстернями; ні Малявін, ні Калиниченко, ні
слухачі студії не розуміють, що їм робити; інакше давним-давно все було б вже
розгорнене. А хочеться поставити цю справу на належну висоту. Доводиться працювати і
в цій області. Виявляється, що гаряче бажання – вище спеціалізації і високої художньої
освіти і виховання.
Мене вражає бездарність і невміння організувати справу людей старого світу.
12-і березня. Дорогою з Інституту зайшов до Калиниченка. Хочу підняти питання про
сплату йому за картини, вивезені весною 1918 року. Питав його думку про полотна
Малявіна. Говорить, що вони, з його точки зору, ніякої цінності не мають.
Дивно, не можуть вони стати ...об’єктивними цінителями прекрасного, а дивляться
кожний із своєї шпаківні. Так і Малявін при відгуках про Калиниченка. А може тут
особиста неприязнь грає роль.
«Люди» все-таки часом сильніші за ЛЮДИНУ!
19 квітня. Приїхали футуристи..., сьогодні засідали з ними. Credo своє сказати прямо
бояться і висловлюються недомовками. Між іншим, я відзначив, що художники дуже
слабкі в сенсі ясності викладу своєї мови.
Типовий Малявін, який веде нехорошу інтригу, направлену проти Калиниченка, на якого я
злий за його м’якотілість і невміння організувати справу і якого шкода, як людину, котра
досить багато попрацювала у нас.
УЧНІ ВИСЛОВИЛИ НЕДОВІРУ, з протоколу засідання колегії Комісаріату освіти від
25 березня 1918 р.
Слухали: 10. Клопотання учнівської ради Художніх Майстерень про заміну
Уповноваженого Губ.
Відділу Я. Я. Калиниченка кимсь іншим. Рада учнів не вважає за можливе працювати у
контакті з Я. Калиниченком.
Ухвалили: для розгляду конфлікту між Я. Калиниченком і учнями Майстерень скликати
загальні збори учнів за участю представників від Губ. Відділу.
ДО ЮВІЛЕЮ ОТРИМАВ ДЕСЯТИ ТЕЛЕГРАМ І ЛИСТІВ, з статті О. Сторожева
«Художник, чиї картини спалювали»
У каталозі «Російське мистецтво XV – початку XX століття» Рязанського обласного
художнього музею, виданому 1982 року, ми нарахували 137 полотен, переданих в 1939 р.
в дар музеєві дружиною художника Якова Яковича Калиниченка.
...З ім’ям Калиниченка пов’язано створення в нашому місті художньої студії, пізніше
трансформованої в художню майстерню, а ще пізніше – в Рязанське художнє училище.
Документи Державного архіву Рязанської області розповідають про участь художника в
роботі губернського відділу народної освіти, він був членом її колегії і працював під
керівництвом М. І. Воронкова.
Калиниченко – учасник і один з організаторів виставок художніх полотен, врятованих з
поміщицьких маєтків і подарованих Рязанському художньому музею московськими
художниками.
У 1925 році рязанці урочисто відзначили 35-річчя з дня початку художником його
професійної діяльності. Багато десятків телеграм і листів прийшли на адресу ювіляра з
різних кінців країни.
БІЛИМ І ПУХНАСТИМ НЕ БУВ, з дослідження О. Нікітіна «Ф. Малявін і заснування
Рязанського художнього училища»
Відзначимо, що повноцінного дослідження про художника (Калиниченка Я. – авт.) донині
не написано – не вважати ж таким брошуру А. І. Рєпкіна, видану в 1958 р. Якщо картини
«художника-демократа» піддавалися мистецтвознавчому аналізу, то його особа і біографія
залишилися поза вивченням. Результатом стала неминуча міфологізація фігури
Калиниченка, який, тим часом, був людиною з плоті і крові.
...У долях Малявіна і Калиниченка дуже багато схожості. Ровесники, обидва – вихідці з
низів, котрі пробилися в люди завдяки таланту, нехай і різного масштабу. Обидва
одружилися на представницях іншого стану і стали власниками маєтків в Рязанській
губернії. Навіть назви сіл, де вони жили до революції, співзвучні: у Калиниченка –
Аксень, у Малявіна – Аксіньїно! І ось вони зійшлися в Рязані, в одній колегії, в одних
майстернях, зайняті однією справою – щоб не співпасти вже більше ні в чому...
В світлі того, що ми дізналися про взаємини художників, кумедно бачити в номері
рязанського журналу «Ранок» статті, які є сусідами на одному розвороті, про Малявіна і
Калиниченка, складені в звично солодкуватому дусі.
...Декількох місяців вистачило, аби засновник Художньої студії опинився в стані
конфлікту і з власними учнями. Уперше, проте не востаннє: у 1923 р. Калиниченкові
доведеться піти з Художнього технікуму – знову-таки на вимогу студентів. (Зусиллями
двох поколінь рязанських мистецтвознавців Якову Яковичу надано значення чи не
класика образотворчого мистецтва). При цьому мало уваги зверталося на схильність
художника до кон’юнктури, відверто невибагливий смак і примітивізм багато його робіт.
...Засідання колегії від 2 квітня. З протоколу видно, як відчайдушно Калиниченко
намагається утримати свої позиції:
«IV. Я. Я. Калиниченко доповідає про вибори керівників Художніх Майстерень. Вибрані
більшістю голосів Ф. Малявін, Я. Калиниченко і т. Кисельов. Разом з тим т. Калиниченко
зазначає, що в обранні т. Кисельова брала особа, яка не досягла 16-річного віку і права
голосування, не має.
Ухвалили: Ф. Малявіна і Я. Калиниченка затвердити з 1 квітня ц.р. керівниками з
живопису у Вільних Державних Художніх Майстернях і членами Колегії образотворчих
мистецтв, котрим доручити провести необхідну роботу з організації зазначених
Майстерень.
...Кандидатуру т. Кисельова ...відхилити».
Конфлікти з колегами супроводжували Якова Яковича постійно. Характерно, що вже
жодного разу не згадується як викладач М. Г. Кирсанов. З пізнішого документа стане
ясно, що Калиниченко з ним не спрацювався.
Та ж історія і з архітектором В. О. Малініним, Калиниченко пригадав про віковий ценз не
дарма: «т. Кисельовим» (останній – Кисельов-Камський, давній ворог Калиниченка).
Схоже, що метою Калиниченка було позбавитися не лише від Кисельова-Камського, а й
від деяких учнів. Проте саме ці вибори дозволили Якову Яковичеві надалі і до кінця життя
іменувати себе «професором»...
