ЗОЛОТНИЦЬКИЙ Володимир Трохимович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, філософ, юрист, громадський діяч.
З родини священика.
Народився в 1741 р. в Київській губернії Російської імперії (нині – Київська область
України).
Помер після 1797 р. Точні дата і місце смерті – не відомі.
Навчався в Києво-Могилянській академії, закінчив філософський факультет Московського
університету (1762).
Працював учителем в Санкт-Петербурзькому сухопутному шляхетському кадетському
корпусі (1762-1764), перекладачем Московської камер-колегії (1764-1765), секретарем в
штаті генерал-аншефа П. Паніна (1765-1767), був депутатом Комісії нового Кодексу від
шляхетства Київського полку (1767-1768), брав участь в Бендерській військовій кампанії
(1769-1770), служив правителем Кримської канцелярії (1771-1772), чиновником
Новоросійської губернської канцелярії (1773-1776), прокурором міст Кременчук (1781-
1784) та Катеринослав (1785-1795), головою Палати цивільного суду Катеринославського
намісництва (1795-1796).
Підполковник Дніпровського шкіперського полку.
Друкувався в журналах «Корисні веселощі», «Зібрання кращих творів для поширення
знань», «Суміш».
Як літератор дебютував перекладами в «Зібранні кращих творів для розповсюдження
знань та для доставляння задоволення, або Змішаній бібліотеці про різні фізичні,
економічні, також до мануфактур і комерції належних речах» І.-Г. Рейхеля (1762).
Написав декілька од (1763-1767), переклав з польської матеріали засідання сейму,
присвяченого дисидентам (1768).
З. – автор творчих доробків: «Нові повчальні байки з додаванням особливих до них
пояснень» (1763), «Скорочення природного права» (1764), «Громада різних облич» (1766),
«Історія різних героїнь та інших славних жінок» (1767-1768), книг «Міркування про
безсмертя людської душі» (1768), «Доказ безсмертя душі» (1780), «Настанова сину»
(1796).
Декілька праць він присвятив проблемам психології, серед яких ««Стан людського життя,
виведений в деяких повчальних примітках, які стосуються натуральних людських
уподобань» (1763), «Громада різноманітних осіб, або Міркування про дії і натури
людські» (1766).
Наш земляк переклав «Дух Сенеки» (1765), «Подорожі в інший світ» Г. Філдінга (1766).
В доробку «Скорочення природного права», який З. вважав головним, він зазначав:
«Слабке правління» притаманне освіченим народам, а азійські жителі інакше керовані
бути не можуть, як суворістю влади».
Цікаво, що Московський аукціонний будинок «Гелос», виставивши 2004 р. на продаж
книгу нашого земляка «Нові повчальні байки з додаванням особливих до них пояснень»,
стартовою ціною визначив суму, еквівалентну $500.
Серед друзів та близьких знайомих З. – О. Розумовський, М. Херасков, П. Панін, Є.
Болховітінов, Ф. Емін та ін.
***
ЗНАХОДЖУ ЧАС ДУМАТИ ПРО БОГА,
з життєвого кредо В. Золотницького
Завдяки доброті господній я удостоївся одержати якусь освіту й, будучи від природи
схильний до самоти, нерідко знаходжу час думати про бога, й вони складають
найприємніші й найсолодші години мого життя.
...Спростовувати віру – це означає озброювати одного супроти іншого і поширювати
загальне лихо.
КЕРУВАВСЯ ПОНЯТТЯМИ ДОБРА І ЗЛА, з довідника «Києво-Могилянська aкадемія
в іменах XVII-XVIII ст.»
За словами митрополита Київського і Галицького Є. Болховітінова, З. «багато писав
досить непоганих од, сатиричних листів та інших віршів».
Поділяв думки німецьких філософів про обов’язок людини перед суспільством. Вважав,
що правилам співжиття і поведінки людини слід надавати перевагу перед усіма іншими
науками.
Основні теми, які розробляв 3., – благочестя, невдячність, підлабузництво.
В уявленні про людину ...виходив з її вроджених природних здібностей та внутрішніх
прагнень до добра чи зла, що коригуються вихованням, в основі якого має бути пізнання
самого себе і свого місця в суспільстві: «Кожен має робити то, до чого здатен, і не братися
за те, що йому не властиво».
Велику роль у формуванні суті людини відводив релігії. Різко виступав проти деїстичних
та механістичних ідей Вольтера й «енциклопедистів».
У богословській полеміці використовував наукові аргументи: ідею чисельності світів,
систему світобудови М. Коперніка тощо.
