академію – слухати лекції з богослов’я і філософії.
На вигляд він був вельми худорлявий, високий, з довгим волоссям, яке падало йому на плечі;
сутулуватий; похмурий, задумливий, мовчазний.
Пам’ятаю, як він вперше прийшов до нас в аудиторію – на лекцію проф. Потапова з історії
філософії. У шубі, теплих високих чоботях, в бобровій шапці, з шарфом на шиї – він, нікому не
кланяючись, пройшов до вікна і став... Побарабанив пальцями по склу, обернувся і пішов назад.
Професор зупинився в читанні лекції, ми всі в подиві – хто цей пан і що йому потрібно?!
Закінчилася лекція, і дізнаємося, що це Соловйов, син знаменитого історика С. М. Соловйова, –
«філософ закличного віку», як його охрестили в з тимчасовій пресі після захисту ним
магістерської дисертації. Йому тоді було не більше 21 року.
Після цього випадку я його бачив ...разом із студентом першого курсу Олександром Хитровим... З
іншими студентами він не зближувався. Як він зійшовся з Хитровим, не знаю; але чув, що їх
зблизила «горілка».
Хитров, говорили мені, згодом спився і помер в Москві на Хитровому ринку.
Як філософ Соловйов позбавився від цієї недуги, не знаю (він, говорять, під кінець життя вже
нічого не пив).
Ось і все, що збереглося в моїй пам’яті про Соловйова – з того часу, коли він їздив в Московську
духовну академію.
ЗАГАЛЬНА ПОШАНА, з статті в № 37 журналу «Нива» за 1892 р.
Різноманітна плідна діяльність (Зіорова М. – авт.) може служити порукою за його майбутнє
апостольське служіння Православній Церкві далеко від рідного краю.
Доброта і доступність – відмінні риси вдачі преосвящ. Миколи і як між його колишніми
вихованцями, так і товаришами по службі і підлеглими здобули йому загальну любов і пошану.
ЗОЛОТИЙ ЧАС МІСІЇ, з розвідки М. Домбровського «Сан-Франциська архієрейська кафедра до
перенесення її до Нью-Йорка»
Єпископ Микола відрізнявся винятковим архіпастирським талантом. Він був освіченим,
енергійним і з великою ерудицією. За вдачею темпераментний, іноді строгий і дратівливий, проте, легко відхідливий, він швидко міняв гнів на милість.
Однією з вельми цінних і чудових особливостей його було уміння підбирати собі відповідних
співробітників. Він привернув до місіонерської роботи людей з різних місць Росії, особливо ж з
місць свого служіння і народження.
У перший рік перебування в Сан-Франциско він здійснив поїздку парафіями Аляски і Алеутських
островів, потім відправився на схід для ознайомлення з становищем існуючих російських парафій
і можливістю заснування нових.
За 7 років свого святительства в Америці він організував і обернув у православ’я 26 парафій, колись уніатських, відкрив багато братерств, об’єднаних в Православне товариство
взаємодопомоги, відкрив дві місіонерські школи, спершу в Міннеаполісі, а потім – в Клівленді.
Виклопотав єпископ Микола і 30 стипендій в духовних семінаріях Росії для кращих учнів з
місіонерських шкіл Америки.
Піклувався він і за духівництво, для якого виклопотав право на пенсію за постановою Сибірського
комітету з Північноамериканської місії.
Були організовані єпископом Миколою святкування двох ювілеїв: у 1894 році – сторіччя відкриття
Духовної місії на Алясці, а в 1896-му – сторіччя з дня народження першого єпископа Аляски –
Інокентія Веніамінова, згодом митрополита Московського. Ці святкування засвідчили перед
російським народом і Російською Православною Церквою про життєвість Духовної місії і
організованість єпархії.
За зроблене єпископом Миколою в Американській духовній місії його ...називали «золотим часом
місії».
ІСТОРИЗМ ЙОГО ДОРОБКІВ, з дослідження С. Маркова «Літопис Аляски»
Єпископ Микола в 1893 році здійснив велику поїздку Аляскою. З його звіту ми дізнаємося багато
цікавих подробиць про російське життя в Новому Світі. Він пише про церкву на Уналашці, в якій
у той час зберігався цінний архів, про цвинтар, де поховано багато росіян, які мешкали на острові
з часів Баранова, про місцеву школу. Сто росіян і креолів жили тоді на острові Св. Георгія
(Прибилові острови), де на лужку, покритому яскраво-зеленим мохом, стояла церква. Шум
морських хвиль заглушав її дзвони. Мисливець за морськими левами і котиками креол Інокентій
Лестеньков відправляв службу в цьому храмі.
Старезний Василь Шаяшников, представник відомого роду на Прибилових островах, був
священиком на острові Павла.
У