КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Зиоров Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

приїхав в

академію – слухати лекції з богослов’я і філософії.

На вигляд він був вельми худорлявий, високий, з довгим волоссям, яке падало йому на плечі;

сутулуватий; похмурий, задумливий, мовчазний.

Пам’ятаю, як він вперше прийшов до нас в аудиторію – на лекцію проф. Потапова з історії

філософії. У шубі, теплих високих чоботях, в бобровій шапці, з шарфом на шиї – він, нікому не

кланяючись, пройшов до вікна і став... Побарабанив пальцями по склу, обернувся і пішов назад.

Професор зупинився в читанні лекції, ми всі в подиві – хто цей пан і що йому потрібно?!

Закінчилася лекція, і дізнаємося, що це Соловйов, син знаменитого історика С. М. Соловйова, –

«філософ закличного віку», як його охрестили в з тимчасовій пресі після захисту ним

магістерської дисертації. Йому тоді було не більше 21 року.

Після цього випадку я його бачив ...разом із студентом першого курсу Олександром Хитровим... З

іншими студентами він не зближувався. Як він зійшовся з Хитровим, не знаю; але чув, що їх

зблизила «горілка».

Хитров, говорили мені, згодом спився і помер в Москві на Хитровому ринку.

Як філософ Соловйов позбавився від цієї недуги, не знаю (він, говорять, під кінець життя вже

нічого не пив).

Ось і все, що збереглося в моїй пам’яті про Соловйова – з того часу, коли він їздив в Московську

духовну академію.


ЗАГАЛЬНА ПОШАНА, з статті в № 37 журналу «Нива» за 1892 р.

Різноманітна плідна діяльність (Зіорова М. – авт.) може служити порукою за його майбутнє

апостольське служіння Православній Церкві далеко від рідного краю.

Доброта і доступність – відмінні риси вдачі преосвящ. Миколи і як між його колишніми

вихованцями, так і товаришами по службі і підлеглими здобули йому загальну любов і пошану.


ЗОЛОТИЙ ЧАС МІСІЇ, з розвідки М. Домбровського «Сан-Франциська архієрейська кафедра до

перенесення її до Нью-Йорка»

Єпископ Микола відрізнявся винятковим архіпастирським талантом. Він був освіченим,

енергійним і з великою ерудицією. За вдачею темпераментний, іноді строгий і дратівливий, проте, легко відхідливий, він швидко міняв гнів на милість.

Однією з вельми цінних і чудових особливостей його було уміння підбирати собі відповідних

співробітників. Він привернув до місіонерської роботи людей з різних місць Росії, особливо ж з

місць свого служіння і народження.

У перший рік перебування в Сан-Франциско він здійснив поїздку парафіями Аляски і Алеутських

островів, потім відправився на схід для ознайомлення з становищем існуючих російських парафій

і можливістю заснування нових.

За 7 років свого святительства в Америці він організував і обернув у православ’я 26 парафій, колись уніатських, відкрив багато братерств, об’єднаних в Православне товариство

взаємодопомоги, відкрив дві місіонерські школи, спершу в Міннеаполісі, а потім – в Клівленді.

Виклопотав єпископ Микола і 30 стипендій в духовних семінаріях Росії для кращих учнів з

місіонерських шкіл Америки.

Піклувався він і за духівництво, для якого виклопотав право на пенсію за постановою Сибірського

комітету з Північноамериканської місії.

Були організовані єпископом Миколою святкування двох ювілеїв: у 1894 році – сторіччя відкриття

Духовної місії на Алясці, а в 1896-му – сторіччя з дня народження першого єпископа Аляски –

Інокентія Веніамінова, згодом митрополита Московського. Ці святкування засвідчили перед

російським народом і Російською Православною Церквою про життєвість Духовної місії і

організованість єпархії.

За зроблене єпископом Миколою в Американській духовній місії його ...називали «золотим часом

місії».


ІСТОРИЗМ ЙОГО ДОРОБКІВ, з дослідження С. Маркова «Літопис Аляски»

Єпископ Микола в 1893 році здійснив велику поїздку Аляскою. З його звіту ми дізнаємося багато

цікавих подробиць про російське життя в Новому Світі. Він пише про церкву на Уналашці, в якій

у той час зберігався цінний архів, про цвинтар, де поховано багато росіян, які мешкали на острові

з часів Баранова, про місцеву школу. Сто росіян і креолів жили тоді на острові Св. Георгія

(Прибилові острови), де на лужку, покритому яскраво-зеленим мохом, стояла церква. Шум

морських хвиль заглушав її дзвони. Мисливець за морськими левами і котиками креол Інокентій

Лестеньков відправляв службу в цьому храмі.

Старезний Василь Шаяшников, представник відомого роду на Прибилових островах, був

священиком на острові Павла.

У