Кахана, підхопили ідеологію кнаанізму, яка стала популярною, і, відроджуючи стародавні
міфи і язичницькі мотиви, проголосили себе спадкоємцями стародавнього Ханаана.
Інші художники, такі, як Нафталі Безем і Аврам Офек, під впливом Війни за незалежність
(1948 р.) сприйняли войовничий стиль з недвозначним соціальним змістом.
Найзначнішим явищем цього періоду стала група «Нові горизонти». Вона висунула перед
собою завдання звільнити ізраїльський живопис від нальоту провінціалізму і буквалізму,
вивести його на рівень сучасного європейського мистецтва. У групі співіснували дві течії.
Лідером однієї з них був Йосеф Заріцький, для творчості якого характерна атмосфера
ліризму, котрий виникає з легко впізнаного місцевого пейзажу і холодної палітри фарб.
Його манеру підхопили інші художники...
ЗБЛИЖУВАЛА РОСІЙСЬКА МОВА, з інтерв’ю М. Гробмана Д. Іоффе «Авангард як
триваючий маневр»
Д. І. :
– А з ким ви почали спілкуватися, коли приїхали сюди? Я маю на увазі – з тих, що
...звуться «діячами культури»? Хто опинився у сфері вашої орбіти тих часів...
М. Г.:
– В першу чергу, природно, з тими, хто з різним ступенем успіху говорив «російською».
Була величезна кількість художників, котрі вважаються нині класиками ізраїльського
мистецтва, – такі як Стемацький, Штрайхман, Фейгін, Арох – вся класика, за рідкісним
виключенням, – вся «важка классика»– говорила російською. Заріцький, наприклад,
говорив російською краще, ніж на івриті. ...Ми могли завдяки цьому зближуватися і
спілкуватися.
ПІСЛЯ КРИТИКИ СПАЛИВ СВОЮ РОБОТУ, з кореспонденції «Схожість і різниця
між СРСР і Ізраїлем соціалістичних часів» в livejournal.com
У 1958 році Давид Бен-Гуріон відвідав виставку, присвячену десятиліттю держави Ізраїль.
Центральне місце в експозиції займало величезне, заввишки в п’ять і шириною в шість
метрів, монументальне полотно відомого художника Йосефа Заріцького «Потужність».
Картина батька ізраїльського спрощеного кубізму була видом фортеці Ієхіам, і була
виконана у фірмовому стилі Заріцького – з плямами і геометричними фігурами.
Бен-Гуріон був шокований картиною і різко її покритикував, сказавши, що на його думку,
вона ніяк не виражає духу сіонізму. За свідченнями очевидців, він пробурмотів, дивлячись
на картину: «Можна було без цього». На його вимогу картину перенесли з центрального
залу в один з маленьких бічних залів. Після виставки ображений таким ставленням
Заріцький спалив свою роботу.
...Тепер перенесемося в 1962 рік. Москва. Хрущов прийшов на виставку художників-
авангардистів «Нова реальність». Цитую з Вікіпедії реакцію Генсека на картини
авангардистів:
– Що це за обличчя? Ви що, малювати не умієте? Мій внук і то краще намалює! ...Що це
таке? Ви що – мужики чи підараси прокляті, як ви можете так малювати? Є у вас совість?
...Заборонити! Все заборонити! Припинити це неподобство! Я наказую! Я говорю! І
простежити за всім! І на радіо, і на телебаченні, і у пресі всіх шанувальників цього
викорчовувати!
Після цього в СРСР розпочалася могутня компанія проти формалізму і абстракціонізму.
...Два керівники. Дві країни. Обом (люди старого часу) не сподобався авангардизм,
спрощений живопис. Обидва публічно висловили незадоволення побаченим, обидва
зажадали вжити заходів. З іншого боку, наскільки різний стиль, наскільки різна реакція
влади на незадоволення начальства – наскільки все по іншому.
