– Коли я уперше його побачила, то зрозуміла, що маю зробити усе, аби цю людину поставити на
ноги. Я не відходила від нього ні на крок.
Поступово наші стосунки ставали усе довірливішими. Часто вечорами я читала йому газети, вірші
Тараса Шевченка. До речі, це він особливо цінував – адже я читала їх українською мовою.
– Коли Андрій Іванович запропонував вам руку і серце?
– Він цього не робив. Такою був людиною – строгою, небагатослівною. Після війни я вступила на
третій курс медінституту. Якось повернулася додому після навчання, бачу – стіл накритий, якісь
незнайомі люди сидять. Єрьоменко побачив мене і говорить: «Ніно, йди сюди. З тобою
розписуватимемося». Потім гуляли весілля.
Цікаво, що в особняку, в якому ми тоді жили і, відповідно, розписувалися, тепер ЗАГС.
У 50 РОКІВ НАПИСАВ ПОЕМУ, зі спогадів Т. Єрьоменко
Він ...у п’ятдесят років уперше в житті написав поему на 140 сторінок. Це були поетичні нотатки
про Сталінград. .. Він не був поетом, і форма, швидше за все, поступається змісту. До речі, це
сталося вперше і востаннє. Більше він ніколи не писав віршів.
...Був відмінним шахістом, любив розгадувати шахові завдання. Не раз змагався на рівних з нашим
знаменитим гросмейстером Смисловим і навіть вигравав у нього.
Тато хотів, аби я продовжувала його справи. Але я пішла своїм шляхом, вивчилася на економіста.
Проте його бажання стало пророчим – тепер я займаюся його працями. Готую до перевидання
книги. Хочу опублікувати їх в первинному виді.
У мене виникала думка опублікувати і його військові щоденники, проте я ніяк не можу
відважитися.
ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ ПОСПІЛЬ, бувальщина
У серпні 1941 р. фронт А. Єрьоменка кинули на танкову групу Гудеріана. Проте розбити її не
вдалося. Понад те, німецький полководець рушив на Москву.
Війська під командуванням А. Єрьоменка на схід від Брянська потрапили в оточення.
Командуючий поводився хоробро і мужньо, майже безперервно перебував в бойових порядках, а
при спробі виходу з оточення отримав настільки тяжке поранення, що Сталінові доповіли про його
загибель.
Літак, яким доставляли пораненого командувача до шпиталю, впав. На щастя, і пілот, і А.
Єрьоменко вижили, незважаючи на те, що удар об землю був таким сильним, що Андрій Іванович
надовго ...удруге втратив свідомість.
