вказував, що це робота всієї лабораторії. Він одержав багато винагород, та ніколи не згадував про
них.
БАТЬКО ХІМІЇ РАДИКАЛІВ, з статті В. Волкова «Гомберг Мозес»
Працюючи в Мюнхені, Гомберг виконав оригінальну роботу з синтезу і дослідження нітроаміно– і
нітрозомасляної кислот. Третій семестр відрядження провів в лабораторії професора Меєра
Гейдельбергского університету, де вирішив зайнятися синтезом тетрафенілметану. Ця робота
здавалася настільки копіткою і складною, що Меєр не раз пропонував замінити її іншою, однак
Гомберг терпляче перебирав синтез за синтезом і, зрештою, в 1897 р. досягуспіху.
...Г. поставив за мету синтезувати повністю феніловані прості насичені вуглеводні. Він обрав шлях
взаємодії металів з трифенілхлорметаном, вдалий спосіб отримання якого розробив незадовго до
цього. Звичайний шлях – з трифенілхлорметану і натрію – не дав бажаного ефекту, але заміна
натрію порошком срібла привела до чудових результатів!
При спробі синтезувати фенілований вуглеводень – гексафенілетан – несподівано виділилося
реакційноздатне з’єднання, яке мало інтенсивне забарвлення в розчині; до того ж, виявилося, що
отримане з’єднання – тріфенілметил – є лише «половиною» молекули. Це був перший з отриманих
у вільному вигляді радикалів.
Після цього відкриття основним напрямом наукових досліджень упродовж подальшої майже
піввікової діяльності залишалися поліаріліровані алкіди, тобто з’єднання типу трифенілметилу, а
також роботи в області теорії колірності. Він одним з перших застосував рідкий двоокис сірки для
іонізації галохромних карбонієвих солей триарілметанового ряду, що дозволило встановити
можливість обміну галогену у метанового вуглецю на галоген в пара-становищі бензолового ядра.
Це спостереження дозволило отримати експериментальне обгрунтування уявлень про розподіл
вільної валентності в радикалах.
Крім того, він вивчав металоорганічні сполуки. Останнє найвідоміше відкриття він здійснив
спільно зі своїм учнем В. Бахманом (1924). Ними був запропонований спосіб конденсації
двоарільних радикалів з утворенням похідних дифенілу (реакція Гомберга).
Заслугою Г. стало також створення першого вдалого антифризу для автомобілів.
«ВИПАДКОВЕ» ВІДКРИТТЯ, з розвідки І. Леєнсона «Вільні радикали»
Мало хто вірив, що радикали насправді можуть бути «вільними», тобто існувати самі по собі, а не
у складі молекули. Традицію порушив молодий американський хімік Мозес Гомберг – засновник
хімії вільних радикалів, причому його відкриття, в повній відповідності з пророцтвом Берцеліуса, було зроблене випадково.
Гомберг уперше отримав тетрафенілметан – похідне метану, в якому усі атоми водню замінені
бензоловими кільцями. Потім він спробував синтезувати аналогічне похідне етану –
гексафенілетан, в якому фенільними групами заміщені усі шість атомів водню. З цією метою
Гомберг подіяв на трифенілхлорметан цинком, міддю, ртуттю або сріблом. Він добре знав, що в
реакціях, аналогічних реакції Вюрца, атоми металу відривають атоми хлору від молекул
хлорованих вуглеводнів, а осколки (радикали), що залишилися, тут же рекомбінують –
з’єднуються між собою. Було логічно припустити, що з трифенілхлорметана вийде
гексафенілетан. І тут його чекав сюрприз.
Гомберг провів реакцію, виділив продукт і проаналізував його. На його здивування, в ньому, окрім
вуглецю і водню, був також ...кисень. Джерело останнього очевидне – повітря. Проте було
абсолютно неясно, як кисень став учасником реакції.
Гомберг повторив дослід, ретельно оберігаючи реакційну суміш від повітря. Результат був
дивним. По-перше, розчин виявився жовтим, а на повітрі швидко знебарвлювався (як правило,
поява забарвлення свідчить про зміну будови з’єднання). По-друге, виділений в інертній
атмосфері продукт за складом виявився таким же, як гексафенілетан, але за властивостями разюче
відрізнявся від нього: навіть в холодному розчині швидко реагував з киснем, бромом і йодом.
Гексафенілетан в такі реакції вступати ніяк не міг. Гомберг зробив сміливе припущення: після
відриву сріблом атома хлору від трифенілхлорметану утворюється вільний радикал –
трифенілметил.
...Після робіт Гомберга природно виникло запитання: чи є трифенілметил виключенням, чи у
вільному стані можуть існувати й інші «осколки» молекул, наприклад, метил CH3 або навіть
окремі атоми –
