Гомберг Мозес (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ГОМБЕРГ Мозес


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Хімік. Першим у світі отримав вільний радикал (1900). В хімії існують наукові терміни «Радикал

Гомберга» і «Реакція Гомберга».

З міщанської родини. Справжнє ім’я, по-батькові – Мошко Гершкович. Батько, Гомберг Г., –

купець.

Народився 27 січня (8 лютого) 1866 р. в м. Єлизаветграді Херсонської губернії Російської імперії

(нині – м. Кіровоград, адміністративний центр однойменної області України).

Помер 12 лютого 1947 р. в м. Анн-Арборі (штат Мічіган, США). Похований на місцевому

цвинтарі.

Закінчив Єлизаветградську громадську гімназію (1878-1884), Мічіганський університет (1886-

1890), стажувався в Мюнхенському і Гейдельберзькому університетах (1896-1897).

Працював асистентом (1890-1892), викладачем Мічіганського університету (1904-1936).

Головний хімік і радник артилерійського відомства США з виробництва пороху і вибухових

речовин (1919).

У роки першої світової війни працював у Військово-хімічній службі США, де на чолі групи

учених займався дослідженням бойових отруйних речовин. Після перших німецьких газових атак

запропонував спосіб промислового синтезу етиленхлоргідріну – проміжного продукту у

виробництві іприту.

Член Національної Академії наук США (1914).

Президент Американського хімічного товариства (1931).

Член Американського філософського товариства.

Член Американської асоціації розвитку науки.

Почесний член Товариства хіміків Нідерландів.

Усього перу Г. належить 99 наукових доробків.

Разом з родиною емігрував до США (1884).

Життю та творчості нашого земляка Ю. Мусабеков, Л. Кошкін та Л. Бєлишева присвятили

розвідку «З історії учення про вільні радикали. Моїсей Гомберг, його доробки та життя» (1970).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – В. Бахман, Я. Гордін, В. Іпатьєв, Л. Полінг, А. Прескотт, Лі Кон Холт, Г. Віланд, А. Баєр, Ф. Тілє та ін.


***

НІ СЛОВА

, з життєвого кредо М. Гомберга

Скажи тільки те, що треба, і ні слова більше.


ПОВОДИТЬСЯ ЗУХВАЛО, з кореспонденції Р. Любарського «Президент з Єлизаветграду»

Здібностями природа наділила Гомберга сповна – з першого по третій клас він неодноразово

заохочувався і нагороджувався як кращий учень. Про це свідчать записи в протоколах засідань

педагогічної ради гімназії 1879-1881 рр. Ось один з них (звіт класного наставника Дубнякова про

учнів 2-го класу, 20 грудня 1879 р.); «З числа учнів 1 розряду заслуговує бути вписаним на класну

червону дошку Гомберг Мошко».

...Відома реакція М. Гомберга: «Пан голова ради запропонував обговорити вчинки учня 4-го кл.

Гомберга Мойсея, якого кілька разів помітили в нахабній зухвалості, а останнім часом зробив

спочатку зухвалу витівку при оголошенні списку учнів, звільнених від плати.., а потім в творі, представленому викладачеві російської мови М. К. Крижановському, вжив зухвалі вирази з метою

засудження порядків прогімназії.

Визначили: за зазначені вчинки учневі 4-го кл. Гомбергу Мойсеєві оголосити догану від Пед. Ради

і за поведінку поставити відмітку «три».

ПЕНСНЕ НА ЧОРНОМУ МОТУЗКУ, зі спогадів Д. Бейлера

Його батька звинуватили в таємній політичній діяльності, і, аби уникнути арешту, він виїхав з

Росії до Сполучених Штатів, жертвуючи при цьому майном у Росії. Після переїзду сім’я Гомбергів

оселилася у Чикаго, де батько і син перебивалися випадковими заробітками. І так як Гомберги не

розмовляли англійською мовою, це була фізична праця.

Очевидно, молодий Гомберг працював біля худоби – робота, яка ніяк не підходила до його

витонченої натури. Коли Ептон Сінклер відобразив у своїй книзі «Джунглі» неймовірно жахливі

умови праці біля худоби, професор Гомберг говорив одному із своїх друзів, що може підтвердити, спираючись на власний досвід, що в описі Сінклера немає перебільшень.

...Не завадить сказати трохи про його зовнішність. Він був середнього росту та комплекції.

Чорняве волосся, вуса і незмінне пенсне на чорній мотузці. Він мав короткі, товсті пальці, що

дуже дивувало тих, хто знав, які витончені, складні за технікою експерименти йому доводилося

проводити. У 70 років професор мав вигляд людини значно молодшої завдяки енергії, завзятості, очам, у яких променилась спрага до життя і відкриттів. Люди, які знали Гомберга, відмічали його

скромність, ввічливість, доброту та щедрість. Навіть коли вчений говорив про свої відкриття, то

вказував, що це робота всієї лабораторії. Він одержав багато винагород, та ніколи не згадував про

них.


БАТЬКО ХІМІЇ РАДИКАЛІВ, з статті В. Волкова «Гомберг Мозес»

Працюючи в Мюнхені, Гомберг виконав оригінальну роботу з синтезу і дослідження нітроаміно– і

нітрозомасляної кислот. Третій семестр відрядження провів в лабораторії професора Меєра

Гейдельбергского університету, де вирішив зайнятися синтезом тетрафенілметану. Ця робота

здавалася настільки копіткою і складною, що Меєр не раз пропонував замінити її іншою, однак

Гомберг терпляче перебирав синтез за синтезом і, зрештою, в 1897 р. досягуспіху.

...Г. поставив за мету синтезувати повністю феніловані прості насичені вуглеводні. Він обрав шлях

взаємодії металів з трифенілхлорметаном, вдалий спосіб отримання якого розробив незадовго до

цього. Звичайний шлях – з трифенілхлорметану і натрію – не дав бажаного ефекту, але заміна

натрію порошком срібла привела до чудових результатів!

При спробі синтезувати фенілований вуглеводень – гексафенілетан – несподівано виділилося

реакційноздатне з’єднання, яке мало інтенсивне забарвлення в розчині; до того ж, виявилося, що

отримане з’єднання – тріфенілметил – є лише «половиною» молекули. Це був перший з отриманих

у вільному вигляді радикалів.

Після цього відкриття основним напрямом наукових досліджень упродовж подальшої майже

піввікової діяльності залишалися поліаріліровані алкіди, тобто з’єднання типу трифенілметилу, а

також роботи в області теорії колірності. Він одним з перших застосував рідкий двоокис сірки для

іонізації галохромних карбонієвих солей триарілметанового ряду, що дозволило встановити

можливість обміну галогену у метанового вуглецю на галоген в пара-становищі бензолового ядра.

Це спостереження дозволило отримати експериментальне обгрунтування уявлень про розподіл

вільної валентності в радикалах.

Крім того, він вивчав металоорганічні сполуки. Останнє найвідоміше відкриття він здійснив

спільно зі своїм учнем В. Бахманом (1924). Ними був запропонований спосіб конденсації

двоарільних радикалів з утворенням похідних дифенілу (реакція Гомберга).

Заслугою Г. стало також створення першого вдалого антифризу для автомобілів.


«ВИПАДКОВЕ» ВІДКРИТТЯ, з розвідки І. Леєнсона «Вільні радикали»

Мало хто вірив, що радикали насправді можуть бути «вільними», тобто існувати самі по собі, а не

у складі молекули. Традицію порушив молодий американський хімік Мозес Гомберг – засновник

хімії вільних радикалів, причому його відкриття, в повній відповідності з пророцтвом Берцеліуса, було зроблене випадково.

Гомберг уперше отримав тетрафенілметан – похідне метану, в якому усі атоми водню замінені

бензоловими кільцями. Потім він спробував синтезувати аналогічне похідне етану –

гексафенілетан, в якому фенільними групами заміщені усі шість атомів водню. З цією метою

Гомберг подіяв на трифенілхлорметан цинком, міддю, ртуттю або сріблом. Він добре знав, що в

реакціях, аналогічних реакції Вюрца, атоми металу відривають атоми хлору від молекул

хлорованих вуглеводнів, а осколки (радикали), що залишилися, тут же рекомбінують –

з’єднуються між собою. Було логічно припустити, що з трифенілхлорметана вийде

гексафенілетан. І тут його чекав сюрприз.

Гомберг провів реакцію, виділив продукт і проаналізував його. На його здивування, в ньому, окрім

вуглецю і водню, був також ...кисень. Джерело останнього очевидне – повітря. Проте було

абсолютно неясно, як кисень став учасником реакції.

Гомберг повторив дослід, ретельно оберігаючи реакційну суміш від повітря. Результат був

дивним. По-перше, розчин виявився жовтим, а на повітрі швидко знебарвлювався (як правило,

поява забарвлення свідчить про зміну будови з’єднання). По-друге, виділений в інертній

атмосфері продукт за складом виявився таким же, як гексафенілетан, але за властивостями разюче

відрізнявся від нього: навіть в холодному розчині швидко реагував з киснем, бромом і йодом.

Гексафенілетан в такі реакції вступати ніяк не міг. Гомберг зробив сміливе припущення: після

відриву сріблом атома хлору від трифенілхлорметану утворюється вільний радикал –

трифенілметил.

...Після робіт Гомберга природно виникло запитання: чи є трифенілметил виключенням, чи у

вільному стані можуть існувати й інші «осколки» молекул, наприклад, метил CH3 або навіть

окремі атоми – водню, кисню, сірки та інших елементів?


МОЖЛИВІСТЬ ЗАГАЛЬМУВАТИ СТАРІННЯ, з статті Р. Жданова «Еліксир життя

знаходиться всередині людини»

Видатний біолог і лікар, лауреат Нобелівської премії І. І. Мечников вважав, що передчасна

старість – це хвороба, яку можна і треба лікувати. Про це, а ще про сенс і межу людського життя, –

його книга «Етюди оптимізму»

...Автор «Етюдів» сто років тому не міг знати, як пов’язані холестерин й інші ліпідні та

ліпопротеїдні частки з атеросклеротичними змінами в судинах людини. Те ж саме з вільними

радикалами. Коли вийшла книга І. І. Мечникова, вони вже були відкриті (М. Гомберг, 1900), але

ніхто не міг навіть припустити, що потрібно інгібірувати вільнорадикальні реакції, аби

уповільнити старіння.


НАПРЯМ ЗАЛИШАЮ ЗА СОБОЮ, бувальщина

У 1900 р. М. Гомберг за результатами своїх досліджень опублікував в журналі Американського

хімічного товариства статтю з незвичайною для того часу назвою «Трифенілметил, випадок

тривалентного вуглецю».

Ще незвичайнішою виявилася кінцівка наукового доробку – вона навіть потрапила до книги

світових рекордв в хімії. Без помилкової скромності автор написав: «Ця робота буде продовжена, і

я бажаю залишити за собою цей напрям досліджень».


УСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОНТЕКСТУ, анекдот в тему

Усе залежить від контексту. Словосполучення «вільні радикали» для хіміка означає одне, для

політика інше. А для нормальної людини взагалі нічого не означає.