європейських письменників, тому що я ще не зовсім розчарувався в Європі. Я чекав
місяць. Я чекав два. Мовчання.
Я написав великому письменникові, з яким в особисто-гарних відносинах, письменнику
світового рівня і дуже обласканому в дореволюційній Росії – до Кнута Гамсуна. Я
звернувся від імені тих мучеників думки і слова, які страждають в найгіршій з в’язниці, що коли-небудь існувала на землі, в радянській Росії. Ось вже два місяці, як Гамсун у
відповідь на мій лист мовчить.
Я написав кілька слів і направив надруковані Вами …слова Мережковського, Буніна,
Шмельова та інших моєму другу – другу-брату – Альфонсу де Шатобріану. Він мовчить.
До кого ж мені волати?
К. Бальмонт.
ВАМ ПОВІДОМЛЯТЬ ДОДАТКОВО, з листа А. Чехова І. Гальперін-Камінському від 1
(14) лютого 1904 р.
Високошановний Ілля Данилович!
П’єса моя «Вишневий сад» передана мною петербурзькій видавничій фірмі «Знання» (де
друкуються твори Максима Горького). Про бажання Ваше перекласти мою п’єсу і
поставити її в Парижі я повідомлю п. П’ятницькому, представникові «Знання», і він
відповість Вам. Пам’ятається, хтось уже одержав дозвіл перекласти п’єсу французькою.
Бажаю Вам всього хорошого.
Щиро Вас
А. Чехов.
СЛОВА ПРОСЛИЗАЮТЬ ПОВЗ ВУХА, з листа З. Гіппіус І. Гальперіну-Камінському в
1927 р.
Багато хто з нас і Росію залишили не заради врятування свого життя (тікати було
небезпечніше), а саме для того, щоб свідчити про правду, говорити, кричати про неї.
Брати наші знають, що їх заповіт – наш обов’язок – ми виконували правильно. Одного не
знають вони, і ми самі дізналися про це лише тут: наша правда настільки неймовірна,
наше рабство настільки нечуване, що людям вільним дуже важко зрозуміти нас, повірити; слова прослизають повз вуха.
ОБІЙМАВ ПРОВІДНЕ МІСЦЕ, з нарису «Гальперін-Камінський – відомий перекладач»
на офіційному інтернет-сайті м. Васильків
Живучи в Парижі, він постійно знайомить читачів з художніми творами в перекладі з
російської, публікує власні статті. Ним було підготовлено й видано понад 30 томів
перекладів відомих письменників.
Також він переклав російською твори французьких авторів. Завдяки досконалому знанню
французької та російської мов, а також високій майстерності відтворення у перекладі
художнього слова наш земляк посідав серед когорти французьких перекладачів одне з
провідних місць.
Саме йому належить ініціатива викладання російської мови у французьких навчальних
закладах. В статті «Викладання російської мови у Франції», опублікованій в «Голубому
журналі» 22 вересня 1892 року, він доводить, що знання французами російської мови має
для них велике значення в багатьох відношеннях – економічному, науковому,
літературному. Наприкінці того ж року його було призначено професором ліцею
Кондорсе. Російська преса тоді повідомляла, що з двох сотень учнів паризьких ліцеїв, які
виявили бажання вивчати російську мову, сто двадцять записалося на курс Гальперіна-
Камінського.
Досвід першого навчального року настільки виправдав надії ініціатора нового курсу, що
міністерство освіти Франції в серпні 1893 року вирішило остаточно ввести викладання
російської мови до програми обов’язкових занять в середніх навчальних закладах.
ДОПОВІДАВ ІЛЛЯ ДАНИЛОВИЧ, з розвідки М. Федорова «Бібліотеки і музейно-
бібліотечна освіта»
24 грудня 1893 р. французька газета «Temps» опублікувала «Відкритий лист до російських
літераторів», який належав перу Е. Золя. Відомий романіст гаряче вітав ідею літературної
конвенції з Росією і висловлювався за її швидке підписання.
А в січні-лютому 1894 р. відбулися три розширені засідання Російського товариства
книгопродавців і видавців, присвячені питанню про конвенцію. Основну доповідь зробив
І. Д. Гальперін-Камінський, професор російської мови в Парижі, уповноважений
представляти в цьому питанні французьких літературних і художніх товариств. Дебати за
його доповіддю були жвавими, і більшість учасників висловилися проти російсько-
французької конвенції, вважаючи за доцільне спочатку реформувати вітчизняне
законодавство про літературну власність, котре в новій редакції змогло б захистити і
права іноземних авторів; у перспективі ж, ухвалили збори, може бути поставлене лише
питання про приєднання Росії до міжнародної Бернської
