БУЛАЦЕЛЬ Павло Федорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Правознавець, адвокат.
З дворянської родини. Батько, Булацель Ф., – маршалок повітового дворянства.
Народився 29 червня 1867 р. в маєтку Малій Миколаївці Слов’яносербського повіту
Катеринославської губернії Російської імперії (нині – Слов’яносербський район Луганської
області України).
Розстріляний 2 (15) лютого 1919 р. в м. в Петрограді Росії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив Імператорське училище правознавства.
Був присяжним повіреним в Прибалтійському краї, редактором газети «Російське знамено» (1906-
1907), видавцем журналу «Російський громадянин» (1915-1917).
Член Російського Народного Союзу імені Михайла Архангела.
Член Всеросійського Філаретовського товариства народної освіти.
Друкувався в газетах «Росія», «Юридична газета», «Морська хвиля», «Російське знамено»,
«Світло», журналі «Російський громадянин».
Як вчений-правознавець дебютував книгою «Самогубство з найдавніших часів до наших днів».
Потім настала черга статей «Криваве лиходійство» (1906), «Сімферопольські жахи» (1907), «Ціна
російського життя і жидівської крові», «Бюрократичні підступи проти «Союзу Російського
Народу» (обидві – 1909).
Перу нашого земляка належить двотомник «Боротьба за правду» (1908; 1912).
З владою Б. порозуміння не знаходив. За царату його книгу «Самогубство з найдавніших часів до
наших днів» заборонили духовна цензура й приписала знищити.
За радянської влади заарештували чекісти й оголосили заручником (1918). З більшовицьких
катівень він вже не вийшов.
Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Дубровін, К. Побєдоносцев, М. Марков, О. Суворін, С.
Тришатний, О. Шмаков, Г. Замисловський, М. Зеленський, Н. Тиханович-Савицький та ін.
***
НЕНАВИДЖУ МАСОНІВ,
з політичного кредо П. Булацеля
Я ненавиджу всією душею торжество масонів.
НЕ СПИРАЙТЕСЬ НА ІНОРОДЦІВ, з промови П. Булацеля перед Миколою II 23 грудня 1905
р.
Як денне світло ненависне кротам, так Самодержавство ненависне ворогам Росії. Воно їх
знесилює, а тому дратує. Вони розуміють, що доки існуватиме Самодержавство, доти Росія не
розпадеться.
Не вірте, Государю, тим, кого висувають масони і хто спирається лише на інородців. Зіпріться на
російських людей, і брама пекла не здолає Російського Государя, оточеного своїм народом.
ЧУЖІ В СВОЇЙ КРАЇНІ, з статті П. Булацеля «Сімферопольські жахи»
У самісінький розпал революції страшний стихійний вибух ображених відчуттів за наругу
народних святинь звернувся на керівників революції – євреїв.
Буцімто смерч, раптово, в якісь півгодини натовп мирних російських робочих: ремісників,
теслярів, каменярів, землекопів перетворився на розлючену стихійну силу, яка не знала ніякої
перешкоди, ніякого утримання для помсти євреям за все, що витерпіли російські люди з 11 по 18
жовтня 1905 року. Ледь перебиваючись унаслідок страйку без хліба нещасні росіяни все зносили
терпляче, проте коли 18 жовтня єврейська молодь і потураючи їй чиновницька інтелігенція:
всілякі статисти, акушерки, телеграфістки, агрономи, чиновники казенної палати і акцизу – всякі
без сорому і совісті полячки, що від’їлися і розжиріли на російських хлібах, надумалися на
мітингу в міському саду влаштовувати демонстрацію з червоними прапорами і з криками «геть
Самодержавство», – тоді терпіння народу урвалося: він вирішив пройти з портретом Государя
головними вулицями, не зважаючи на погрози революціонерів, котрі розбили ворота в’язниці і
випустили звідти всіх арештантів.
Революціонери і єврейська бойова дружина зазналася до такого ступеня, що зустріли патріотичну
маніфестацію спершу свистками і криками: «Ось несуть хулігана» (портрет Царя Православного,
помазаника Божого), «Геть Самодержавство», «Хай живе республіка!» і вистрілили з револьверів.
Учасники патріотичної маніфестації спершу завагалися: у їх натовпі декілька чоловік впали: один
росіянин і один татарин виявилися убитими, 15-30 осіб – пораненими; але услід затим з вигуками
«наших вбивають жиди», натовп як лавина, як гірський потік, спрямував на стріляючих євреїв,
стрибаючи через огорожу бульвару, ламаючи тут же на бульварі дрючки, кілки, сучки; перед цим
стрімким натиском не встояла озброєна револьверами єврейська бойова
