ТЕРЕЩЕНКО Федір Федорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Авіаконструктор, повітроплавець. Один з фундаторів літакобудування на теренах Російської
імперії.
З родини фабриканта. Батько, Терещенко Ф., – власник низки цукрових підприємств.
Народився 11 листопада 1888 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 30 січня 1950 р. в м. Парижі (Франція).
Навчався на механічному відділенні Київського політехнічного інституту (1907-1912), закінчив у
Франції курси пілотів (1910).
Самотужки та у співпраці створив аероплан (1909), високоплан (1912), низку монопланів (1913-
1914), літак «Терещенко-7» (1916). Всього на його рахунку сім оригінальних моделей повітряних
суден.
Наш земляк також запатентував наступні винаходи: крило зі змінною кривизною поверхні,
пристрій для з’єднання дерев’яних частин аероплану, гнучке крило, прилад з випробування
деревини на тиск.
Більшовицької влади не сприйняв, емігрувавши до Франції.
Що стосується особистого життя, то солодким, мов цукор, воно не було. Ще малюком Т. втратив
батька (1894), пережив розлучення з дружиною (1916).
Серед друзів та близьких знайомих Т. – С. Зембінський, А. Пішоф, М. Жуковський, В. Григор’єв,
І. Сікорський, М. Делоне, Л. Голанчікова, В. Йордан, Ф. Билінкін, О. Кудашов та ін.
***
СПІЛЬНЕ БЛАГО,
з життєвого кредо
Ф. Терещенка
Прагнення до суспільних справ.
ЛІТАЮ, з листа Ф. Терещенка матері в 1910 р.
Я страшенно радий, що мені вдалося літати. Це так приємно, що важко навіть описати почуття, які
переживаєш.
Так, як я літаю, небезпека усунена абсолютно. Понад 12 метрів не піднімаюся.
НЕ ЗІЙШЛИСЯ ВДАЧЕЮ, з статті «Федір Федорович Терещенко» на ukrsugar.kiev.ua
Рідні називали його Дориком (похідна від Федорика). ...Навчаючись на 2-му курс, він несподівано
для родичів вирішив одружуватися. Наречена була старшою на 5 років, але це його абсолютно не
шокувало. У той час для всіх студентів обов’язково був потрібний дозвіл директора інституту на
одруження.
Федір зумів переконати того в необхідності цього кроку, і дозвіл було отримано. Весілля
святкували в Петербурзі. А жили молодята в Києві у своєму власному будинку, який Федір купив
для своєї сім’ї, не бажаючи жити разом з матір’ю і прискіпливою неодруженою тіткою Ольгою
Миколаївною.
Через рік дорогою на Відень Ф. Терещенко став батьком, оскільки донька Наталка народилася під
час подорожі.
...Сидіти на одному місці для Федора – що зазнавати тортур. Аби дати вихід своїй неприборканій
енергії, йому щодня були потрібні нові пригоди. На відміну від чоловіка, дружина відрізнялася
достатньо спокійним, навіть флегматичним характером. Із-за відмінностей сімейне життя не
склалася. Дружина, мабуть, не безпідставно, звинуватила чоловіка в подружній невірності і
залишила його.
На Федора церква наклала єпитимію – покарання, яке передбачає пости, тривалі молитви і штраф
на користь дружини у розмірі 250 тис. руб.
Може це й засмутило Ф. Терещенка, але ненадовго, адже головною любов’ю і прихильністю в
його житті була авіація. Весь свій вільний час він віддає авіамоделюванню.
ПОЖЕРТВУВАВ НА АЕРОДРОМ, з кореспонденції Н. Гамолі і В. Мухіна «Літати – так літати»
Наздоганяючи на початку минулого століття промислову Європу, українські капіталісти
допомогли інженерам-аматорам випередити світ за кількістю і якістю технічних винаходів. Саме з
київського аеродрому піднявся в небо перший в Російській імперії аероплан, сконструйований
студентом гуртка повітроплавання Київського політехнічного інституту.
З 1909 року гурток перетворився на Київське повітроплавне товариство з своїм статутом,
традиціями. Вельми авторитетне в авіаційних колах об’єднання мало і свої нагороди – почесні
дипломи і свідоцтва, медалі, золотий, срібний і бронзовий нагрудні знаки.
Найвдалішим конструктором виявився Федір Терещенко. У своєму маєтку Червоне
Бердичівського повіту Волинської губернії (Андрушівський район Житомирської області) він
влаштував авіамайстерню: на метало– і деревообробних верстатах працювали 25 осіб.
Під час війни розширена майстерня виконувала невеликі замовлення військового відомства. Тут
побудували і відремонтували декілька десятків літаків.
У 1914 наш земляк організував потяг-майстерню для ремонту літаків на фронті, сконструював
намет-ангар для ремонту літак в польових умовах.
...Польоти і випробування своїх моделей конструктори-аматори здійснювали, де тільки було
можна: на іподромах, стрільбищах, в парках. Тому Київське товариство повітроплавання шукало
можливостей збудувати аеродром.
Федір Терещенко запропонував зібрати кошти за підпискою і першим вніс 3000 рублів. І вже 18
червня 1911 року на Куренівському аеродромі (тоді – околиця Києва) пройшов перший Київський
авіаційний тиждень.
За чотири роки, з 1909 по 1912, в Києві було сконструйовано 40 різних типів аеропланів, з яких 13
– монопланів, 21 біплан і 3 гелікоптери.
Як стверджує історик Михайло Рибаков, це у декілька разів більше, ніж в будь-якому іншому
місті Російської імперії, включаючи Петербург і Москву.
КОШТІВ НЕ ШКОДУВАВ, з замітки Ю. Андрійчук «Червоне»
Ф. Ф. Терещенко, власник місцевого маєтку, весною 1909 року почав зводити власну аеропланну
майстерню. Неподалік був і аеродром, який теж був побудований на кошти Федора Федоровича, і
являв собою зарослу травою земельну ділянку площею 41 га.
У 1910-1915 роках Терещенко вклав безпосередньо в майстерню майже 150 тис. руб. і за 720 тис.
руб. – на будинок та інші споруди, де жили службовці, конструктори і авіатори.
...Його п’ята модель важила всього 330 кг і мала довжину фюзеляжу 7,1 м за розмаху крил 10 м і
могла нести вантаж вагою 150 кг, піднімаючи його на висоту до 2 тисяч метрів. Мала вона і
систему самозапуску, що дозволяло авіатору злітати без сторонньої допомоги.
...Наприкінці серпня 1915 р. все устаткування було відправлено до Москви. Майстерня
виготовляла там не лише аероплани, а й кулеметні установки, бомбомети, тощо.
В 1916 році Федір Федорович продав усе евакуйоване з Червоного майно акціонерному
товариству «Дукс», яке представляло в Росії фірму А. Фармана.
...Восени цього ж року з’явилася модель нової конструкції « Терещенко -7», виготовлена у
майстерні Київського політехнічного інституту під технічним керівництвом В. П. Григор’єва.
Машина надійшла на озброєння російської армії. Вона розвивала швидкість до 150 км на годину.
Це був остання конструкторська розробка Ф. Терещенка.
МАЛЕНЬКЕ, ТА ВАЖЕНЬКЕ, з розвідки В. Кислова «Етапи великого шляху: розвиток авіації в
Україні»
Доробки окремих ентузіастів, а такими були за суттю всі українські конструктори літаків того
періоду, представляють інтерес в плані відображення тенденцій в розвитку конструкцій
аеропланів. Методом проб і помилок винахідники одержували з безлічі невдалих варіантів
машину, котра врешті-решт демонструвала відмінні льотні якості.
Проте про справжнє літакобудування, в повному розумінні цього слова, стало можливим
говорити, коли дослідні літаки, які виготовлялися в одиничних екземплярах, поступилися
пріоритетом серійним. Це був початок авіації як організованої сили.
До першої світової війни на території України функціонував єдиний авіаційний завод, що мав
повне право так називатися, – це завод А. А. Анатра в Одесі. Друге за величиною
авіапідприємство, яке належало київському мільйонерові Ф. Ф. Терещенкові, аж до 1914 року
залишалося на рівні майстерні.
Було також декілька напівкустарних майстерень, іноді при крупніших підприємствах
неавіаційного профілю.
ВИСТУПИВ З ДОПОВІДДЮ, з «Щоденника XII з’їзду російських природодослідників і лікарів»
У січні 1910 р. в Москві відбувся XII з’їзд російських природодослідників і лікарів. На засіданнях
підсекції повітроплавання, в яких взяв участь М. Є. Жуковський, заслуховували доповіді Д. П.
Рябушинського «Про гребні повітряні гвинти», В. І. Ярковського «Про аеродинамічну одиницю»,
Ф. Ф. Терещенка – «Конструкція моноплана», тощо.
На засіданні 3 січня були обрані почесним головою підсекції О. М. Кованько і почесним
секретарем М. О. Ринін.
З ЖІНКАМИ-ВИПРОБОВУВАЧКАМИ НЕ ЦЕРЕМОНИВСЯ, з книги Ю. Гальперіна
«Повітряний козак»
Ударили по руках, і з цієї хвилини Славоросов – завідувач здачею літаків типу «фарман», які
будуються на заводі.
– Ну, так справа не піде! – раптом вигукнув Акашев.
– Тобто? – сторопів Славоросов.
– Треба господареві умови поставити, контракт підписати. У нього відмінний зразок є, той, що у
Терещенка переписав. Нехай покаже... Нічого приховувати...
– А-а, – розсміявся Лебедєв. – Це із задоволенням. – І рушив до письмового столу.
Федір Федорович Терещенко ...запросив на посаду випробувача одного з перших російських
льотчиків Любов Голанчикову. З нею уклав контракт вельми цікавого змісту, його-то і скопіював
Лебедєв, аби повеселити приятелів.
«Я, та, що нижче підписалася, Любов Олександрівна Голанчикова, – читав Славоросов вголос, –
зобов’язуюся: впродовж року від цього числа літати на апаратах, які мені будуть надані фірмою
Червоної аеропланної майстерні, на інших же апаратах проводити польоти не має права.
Червона майстерня зобов’язується сплачувати мені по 500 рублів на місяць.
Місцем мого проживання визначається м. Червоне, де надається квартира і стіл, і всі роз’їзди у
справах припадатимуть за рахунок фірми.
Я приймаю на себе повну відповідальність за усі нещасні випадки, які можуть, не приведи
Господи, трапитися під час польотів.
При польотах з пасажирами повинна брати від них підписки про те, що вони ризики приймають на
свій страх».
– Ну, і Любов Олександрівна! – посміхаючись, похитав головою Славоросов. – «Приймаю ризики
на свій страх»...
