КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Поляхов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ПОЛЯХОВ Микола Миколайович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Аерогідромеханік.

З родини службовців.

Народився 4 (17) грудня 1906 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 27 січня 1987 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Навчався на фізико-математичних факультетах Ростовського (1922-1923) й Московського (1923-

1929) університетів.

Працював науковим співробітником московського Центрального аерогідродинамічного інституту

ім. М. Жуковського (1929-1932), викладачем Ленінградських державного університету (1932-

1938), політехнічного інституту (1934-1942; 1947-1952), вчителем середньої школи в блокадному

місті (1942-1943), викладачем Другого медичного інституту (1943-1947), Ленінградського

державного університету (1952-1987).

Член Національного комітету з теоретичної й прикладної механіки.

Заслужений діяч науки РРФСР (1968).

Зазначимо: вчений ступінь кандидата технічних наук П. отримав без захисту дисертації (1937).

Кавалер двох орденів Леніна, ордена Трудового Червоного Прапора, низки медалей, серед яких

«За оборону Ленінграда», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні».

Друкувався в журналах і збірниках: «Праці ЦАГІ ім. М. Жуковського», «Суднобудування», «Праці

Ленінградського політехнічного інституту»,»Вісті АН СРСР», «Праці Ленінградського

кораблебудівного інституту», «Доповіді АН СРСР», «Праці з історії техніки», «Вісник

Ленінградського університету», «Інженерно-фізичний журнал», «Праці Ленінградського інституту

авіаційного приладобудування».

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Рух рідини з великими швидкостями» (1932),

«До теорії гребного гвинта» (1935), «Теорія гвинта з кінцевим числом лопат» (1937), «Про вплив

гвинта на крило» (1942), «Теоретичні основи методу розрахунку кавитуючого гвинта» (1948),

«Обтікання ґрат тілесних профілів заданої форми» (1952), «Про індуктивні сили при

нестаціонарному русі профілю крила» (1956), «Теорія нестаціонарних рухів несучої поверхні»

(I960), «Вихрова теорія несучої поверхні» (1968), «Про диференціальні принципи механіки, що

випливають з рівнянь руху неголономних систем» (1974), «Про існування рішення інтегрального

рівняння несучої поверхні» (1975), «Замітка про метод дискретних вихрів» (1980), «Ламінарний

плин рідини між еквидистантними стінками постійної кривизни» (1985), «Розвиток механіки в

Петербурзькому університетові» (1987).

Спеціалізувався з проблем аерогідромеханіки, теоретичної механіки, динаміки польотів й історії

механіки.

Ім’я П. нині носить секція теоретичної механіки Російської академії наук.

Починаючи з 1997 р. кожні три роки за участю провідних зарубіжних вчених проходить

Всеросійська наукова конференція з механіки «Поляховські читання».

Серед друзів та близьких знайомих П. – В. Щелкачов, В. Ветчінкін, В. Александров, М. Келдиш,

С. Чаплигін, В. Розе, Б. Стєчкін, С. Зегжда, М. Юшков, 3. Шестерніна, К. Ляпін, В. Разумов, П.

Вальтер, О. Агафонова, К. Огородников, В. Смирнов, В. Трещевський, О. Мельникова, Р.

Баранцев, 3. Боревич, В. Мовсесян, П. Товстик, Л. Уразаєва, В. Журава, В. Ніколаєв, Т. Паулич та

ін.


***

СКОНСТРУЮВАТИ – ПІВСПРАВИ

, з творчого кредо

М. Поляхова

Сконструювати механізм – півсправи; не менш складна, друга, половина – навчити ним правильно

користуватися.

ПРАЦІ ДРУКУВАЛИ В США, з дослідження «Наукова спадщина М. М. Поляхова»

Загальній теорії, аналогічній теорії крила, не існувало. І М. М. Поляхов вносить істотний вклад у

створення вихорової теорії несучої поверхні. Запропонована ним заміна лопати системою вихорів

дозволила одержати більш строгі й повні результати, які враховували кінцеві розміри лопати.

Окремо ним досліджений випадок оптимального гвинта з урахуванням профільного опору

елементів лопати, що дозволяло вирішити завдання методом Рітца.

Крім удосконалювання математичного апарата розробленої раніше теорії в цілому, ним був

висвітлена низка суміжних питань, а саме: 1) спрощення перевірочних і проектувальних

розрахунків гвинта; 2) теорія найвигідніших гвинтів з урахуванням лобового опору на елементах

лопат і умов міцності лопат; 3) взаємний вплив гвинта й корпуса літака; 4) взаємний вплив гвинта

й крила; 5) теорія й розрахунок співвісних гвинтів з поширенням на них варіаційної теорії; 6) облік

впливу стискальності повітря; 7) постановка завдання про відшукання найвигідніших параметрів

гвинта; 8) розвиток ефективних методів рішення останньої; 9) розвиток теорії ґрат, котрі

складаються з профілів кінцевої товщини.

Оцінюючи цю роботу, професор В. П. Ветчінкін назвав Н. Н. Поляхова «одним з найосвіченіших

гвинтівників Радянського Союзу».

Основні результати цих робіт, доповнені новими даними, були включені до монографії й 1945

року опубліковані в США.

М. М. Поляхов не цурався й науково-організаційної, громадської роботи. Він підготував кілька

десятків докторів і кандидатів наук, з 1954 по 1965 рр. був деканом математико-механічного

факультету ЛДУ, багато років очолював Головну раду з механіки Міністерства вищих навчальних

закладів РРФСР, головою секції історії механіки Ленінградського відділення Національного

об’єднання істориків природознавства й техніки, членом Національного комітету з механіки й

Президії Науково-методичної ради з теоретичній механіки Міністерства вищих навчальних

закладів СРСР, головою методичної комісії Ленінградського університету.

Понад 30 років М. М. Поляхов керував загальноміською секцією-семінаром з теоретичної

механіки при Ленінградському Будинку вчених АН СРСР (ця секція нині носить його ім’я),

семінаром з гідромеханіки при Ленінградському кораблебудівному інститутові.

Багато уваги й часу М. М. Поляхов приділяв журналу «Вісник Ленінградського університету»,

залишаючись впродовж багатьох років відповідальним редактором серії «Математика, механіка,

астрономія».

Маючи широкі знання в різних галузях науки й культури, у досконалості володіючи ораторським

мистецтвом, Микола Миколайович прекрасно читав лекції, багато сил і праці вкладав у створення

університетських і втузівських курсів лекцій з теоретичної механіки, гідроаеромеханіки, історії

механіки, теорії несучих поверхонь, динаміки польоту, які читаються тепер його учнями в різних

вузах.

ВИНОШУ ГЛИБОКУ ВДЯЧНІСТЬ, з передмови В. Олександрова до власної книги «Технічна

гідромеханіка»

Моя велика завантаженість і внаслідок цього побоювання в запізненні виходу у світ книги

змусили звернутися до інженера М. М. Поляхова з проханням надати для приміщення в даній

книзі написану ним раніше статтю...

За люб’язний дозвіл надрукувати цю статтю, а також за перегляд всієї книги й зроблених

зауважень приношу йому глибоку вдячність.


ЧУДОВИЙ СУЧАСНИЙ КУРС, з оцінки О. Ішлінським книги «Теоретична механіка»

Тонкий знавець механіки, автор багатьох серйозних досліджень з аеродинаміки, Микола

Миколайович створив разом зі своїми учнями С. Зегждой і М. Юшковим чудовий сучасний курс

теоретичної механіки, який продовжує традиції трактатів Аппеля, Суслова, Чаплигіна, Леві-Чівіта

й Амальді. У ньому, зокрема, приводиться нова форма рівнянь невільного руху й запроваджується

оригінальний варіаційний принцип для механічних систем з нелінійними неголономними

зв’язками будь-якого порядку.


РУКОПИС ПІДГОТУВАВ М. ПОЛЯХОВ, з передмови В. Ветчінкіна до власної монографії

«Динаміка літака»

Розділи II-IV, які стосуються основних відомостей з аеродинаміки, теорії гвинтів і

аеродинамічного розрахунку, були перероблені мною разом з М. М. Поляховим...

Підготовка рукопису до друку була виконана, головним чином, моїм співробітником з теоретичної

групи ЦАГІ М. М. Поляховим, якому й виражаю свою щиру вдячність за працю.


МАВ БАГАТУ ТВОРЧУ ЕНЕРГІЮ, з статті Б. Докторова «Великий вчений»

Внесок М. М. Поляхова в аерогідромеханіку досить значний. Його монографія з теорії й

розрахунку повітряного гребного гвинта, написана разом з В. П. Ветчінкіним, користується

широкою популярністю. Ця книга, видана ще 1940 року, дуже популярна серед інженерів-

кораблебудівників, які займаються теорією рушіїв.

М. М. Поляхов істотно розвив вихрову теорію крила як у стаціонарному, так і в нестаціонарному

потоці, а також запропонував коректні методи розв’язання рівнянь теорії крила.

У своїй довгій і плідній науково-педагогічній діяльності Микола Миколайович керувався

високими життєстверджуючими принципами. Він мав багату творчу енергію, а також відрізнявся

добротою й скромністю. Він допомагав іншим знайти опору в житті.


ЦІКАВИВСЯ І ПОДІБНИМИ «БАНАНАМИ», з замітки М. Юшкова «Треті Поляхівські

читання»

На базі математико-механічного факультету Санкт-Петербурзького університету й Науково-

дослідного інституту математики й механіки імені академіка В. Смирнова з 4 по 7 лютого 2003

року проводилася міжнародна наукова конференція з механіки «Треті Поляхівські читання».

…Що стосується аналітичної механіки, те тут Миколою Миколайовичем були отримані

результати першорядної важливості, причому вони стосувалися фундаментальних основ механіки.

…Доповідь професора МДУ А. Карапетяна «Стійкість і біфуркація стаціонарних рухів

неголономних систем» (останніми цікавився і М. Поляхов – авт.) супроводжувався найцікавішим

прикладом нестійкості руху «кельтського каменю», коли предмет у вигляді невеликого банана

стійко обертається в одному напрямку, а при спробі закрутити його в протилежний бік незабаром

зупиняється й мимовільно починає знову обертатися в тому ж напрямку.


З РЕСТОРАНУ – ДО НАНАЖЕРНОГО РЯДУ, з нарису «Володимир Щелкачов» на

vuz.exponenta.ru

Володимир Миколайович Щелкачов народився в м. Владикавказ. Там пішов до середньої школи.

Група батьків організувала наполовину приватне навчання, де за три роки юнаків готували до

вступу в старші класи гімназії. Тут Володимир і познайомився з Миколою Поляховим, майбутнім

великим ученим аеромеханіком, з яким дружив до його смерті.

Восени 1923 р. В. Щелкачов і М. Поляхов надіслали документи до Московського університету й,

очікуючи відповіді, …насмілилися зайти в ресторан. З поважним виглядом, вмостившись за

столик, заглибилися у вивчення меню. На жаль, ціна найдешевшого блюда перевищувала їхній

десятиденний раціон.

Дещо в меню було викреслено, у тому числі й курчата-табака. Коли підійшов офіціант, вони

запитали:

– Курчат-табака. будь ласка, дві порції.

– Вони скінчилися, – була відповідь.

– Коля! Ідемо! – забрали кашкет і, давлячись від сміху від своєї спритності, вийшли. Пішли на

міський ринок в «обжерний ряд»...

Document Outline

proceeding