МЕЇР Голда
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: єврейський.
Державний діяч. Перший посол Ізраїлю в СРСР (1948-1949); прем’єр-міністр Ізраїлю (1969-1974).
З робітничої родини. Батько, Меїр І., – тесля.
Народилася 3 травня 1898 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Померла 8 грудня 1978 р. в м. Єрусалимі (Ізраїль). Похована на місцевому цвинтарі Хар Херцл.
Закінчила Мілуокський педагогічний коледж (США).
Була шкільним учителем, профспілковим чиновником, послом Ізраїлю в СРСР (1948-1949), міністром праці (1949-1956), міністром закордонних справ (1956-1966) Ізраїлю, главою уряду
Ізраїлю (1969-1974).
Почесний президент Соціалістичного Інтернаціоналу (1976).
Делегат на Всесвітнього сіоністського конгресу (1929).
Її прем’єрство затьмарене розбіжностями усередині правлячої коаліції та відсутністю ефективного
управління.
Емігрувала з родиною до США (1906), потім з чоловіком – до Палестини (1921), потім – Тель-
Авіву (1924).
Перу М. належить книга мемуарів «Моє життя».
Будинок № 5А по вулиці Басейній в м. Києві прикрашає меморіальна дошка М. (1998).
Про нашу землячку в Англії знято художній фільм «Жінка, яку звали Голда» (1982).
Серед друзів та близьких знайомих М. – М. Даян, І. Рабін, З. Шазар, Д. Ремез, Бен-Гуріон, Б.
Кацнельсон та ін.
***
ПАЛЕСТИНЦІВ НЕ ІСНУЄ,
з політичного кредо Г. Меїр
Якщо у нас є вибір між тим, щоб загинути, викликавши загальне співчуття, чи вижити з поганим
іміджем, то вже краще ми виживемо, маючи поганий імідж.
...Не існує нічого такого, як палестинський народ.
ТАК СТАЛОСЯ, з автобіографії Г. Меїр
Я не вибирала кар’єру. Я не вибирала професію. Просто так сталось.
ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ, зі спогадів Г. Меїр
Для жидів цілого світу то був «Цар юдейський...» (Х. Вейцман – авт.), він був живим втіленням
сіонізму... і вплив його був величезний.
ЦЕ БУВ ПОШТОВХ, з книги Г. Меїр «Моє життя»
У вересні, коли ми вже прожили в Америці три місяці, батько звелів нам неодмінно піти
подивитися парад «Лейбор дай» (свято праці), в якому він братиме участь. Мама, Ціпке і я, в
нових сукнях, на тому розі, який він нам вказав, з нетерпінням чекали, коли розпочнеться парад, не дуже розуміючи, що це таке.
Раптом Ціпке побачила кінних поліцейських, котрі рухалися на чолі ходу. І страшенно злякалася
«Козаки! Це козаки!» – залементувала вона й так розридалася, що її довелося відвести додому і
покласти в ліжко. Але для мене цей парад – натовпи на вулицях, мідь оркестрів, платформи на
колесах, запах смаженої кукурудзи і сосисок – став символом американської свободи. Кінна
поліція не розганяла і не тиснула на демонстрантів, як в Росії, а охороняла її.
Це був поштовх: я відчула, наскільки нове життя відрізняється від колишнього.
СУДИЛАСЯ З БРИТАНІЄЮ, з книги Д. Ландрама «Тринадцять жінок, які змінили світ. Голда
Меїр: непохитна воля»
Коли незадовго до Другої світової війни араби приєдналися до гітлерівської осі, Меїр
відправилася в подорож, виголошуючи промови, покликані переконати її співвітчизників
приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів в Британські озброєні
сили.
Під час війни вона була призначена розділом Сіоністського політичного департаменту і служила в
Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 році Меїр довелося судитися з
Британією з питання управління Палестинською державою.
У 1946 році Організація Об’єднаних Націй нарешті проголосувала за розділ Палестини і
незалежність Ізраїлю, що дало держсекретареві США Джеймсу Форрестолу привід говорити: «45
мільйонів арабів збираються скинути 250 тисяч євреїв прямо в океан». Молода держава терміново
потребувала грошей, в т.ч. і для того, щоб запобігти війні з арабами. Г. Меїр, поїхавши в США, зібрала за три місяці 50 мільйонів доларів. Те, що вона зробила, можна оцінити, лише якщо взяти
до уваги, що сума в 50 мільйонів доларів в три рази перевищувала річний видобуток нафти в
Саудівській Аравії в 1947 році.
МАМА ІЗРАЇЛЮ, з виступу Г. Удовенка на парламентських слуханнях ВР України 5 листопада
2003 р.
Хочу навести простий приклад – Ізраїль. ...Батьки і мама Ізраїлю, а мама – це Голда Меїр, з моєї
точки зору, коли створювали державу Ізраїль, витягли із загашників історії мертву мову – іврит.
Це була мертва мова, нею тільки рабини користувалися. Але ця
