МЕЇР Голда
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: єврейський.
Державний діяч. Перший посол Ізраїлю в СРСР (1948-1949); прем’єр-міністр Ізраїлю (1969-1974).
З робітничої родини. Батько, Меїр І., – тесля.
Народилася 3 травня 1898 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Померла 8 грудня 1978 р. в м. Єрусалимі (Ізраїль). Похована на місцевому цвинтарі Хар Херцл.
Закінчила Мілуокський педагогічний коледж (США).
Була шкільним учителем, профспілковим чиновником, послом Ізраїлю в СРСР (1948-1949), міністром праці (1949-1956), міністром закордонних справ (1956-1966) Ізраїлю, главою уряду
Ізраїлю (1969-1974).
Почесний президент Соціалістичного Інтернаціоналу (1976).
Делегат на Всесвітнього сіоністського конгресу (1929).
Її прем’єрство затьмарене розбіжностями усередині правлячої коаліції та відсутністю ефективного
управління.
Емігрувала з родиною до США (1906), потім з чоловіком – до Палестини (1921), потім – Тель-
Авіву (1924).
Перу М. належить книга мемуарів «Моє життя».
Будинок № 5А по вулиці Басейній в м. Києві прикрашає меморіальна дошка М. (1998).
Про нашу землячку в Англії знято художній фільм «Жінка, яку звали Голда» (1982).
Серед друзів та близьких знайомих М. – М. Даян, І. Рабін, З. Шазар, Д. Ремез, Бен-Гуріон, Б.
Кацнельсон та ін.
***
ПАЛЕСТИНЦІВ НЕ ІСНУЄ,
з політичного кредо Г. Меїр
Якщо у нас є вибір між тим, щоб загинути, викликавши загальне співчуття, чи вижити з поганим
іміджем, то вже краще ми виживемо, маючи поганий імідж.
...Не існує нічого такого, як палестинський народ.
ТАК СТАЛОСЯ, з автобіографії Г. Меїр
Я не вибирала кар’єру. Я не вибирала професію. Просто так сталось.
ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ, зі спогадів Г. Меїр
Для жидів цілого світу то був «Цар юдейський...» (Х. Вейцман – авт.), він був живим втіленням
сіонізму... і вплив його був величезний.
ЦЕ БУВ ПОШТОВХ, з книги Г. Меїр «Моє життя»
У вересні, коли ми вже прожили в Америці три місяці, батько звелів нам неодмінно піти
подивитися парад «Лейбор дай» (свято праці), в якому він братиме участь. Мама, Ціпке і я, в
нових сукнях, на тому розі, який він нам вказав, з нетерпінням чекали, коли розпочнеться парад, не дуже розуміючи, що це таке.
Раптом Ціпке побачила кінних поліцейських, котрі рухалися на чолі ходу. І страшенно злякалася
«Козаки! Це козаки!» – залементувала вона й так розридалася, що її довелося відвести додому і
покласти в ліжко. Але для мене цей парад – натовпи на вулицях, мідь оркестрів, платформи на
колесах, запах смаженої кукурудзи і сосисок – став символом американської свободи. Кінна
поліція не розганяла і не тиснула на демонстрантів, як в Росії, а охороняла її.
Це був поштовх: я відчула, наскільки нове життя відрізняється від колишнього.
СУДИЛАСЯ З БРИТАНІЄЮ, з книги Д. Ландрама «Тринадцять жінок, які змінили світ. Голда
Меїр: непохитна воля»
Коли незадовго до Другої світової війни араби приєдналися до гітлерівської осі, Меїр
відправилася в подорож, виголошуючи промови, покликані переконати її співвітчизників
приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів в Британські озброєні
сили.
Під час війни вона була призначена розділом Сіоністського політичного департаменту і служила в
Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 році Меїр довелося судитися з
Британією з питання управління Палестинською державою.
У 1946 році Організація Об’єднаних Націй нарешті проголосувала за розділ Палестини і
незалежність Ізраїлю, що дало держсекретареві США Джеймсу Форрестолу привід говорити: «45
мільйонів арабів збираються скинути 250 тисяч євреїв прямо в океан». Молода держава терміново
потребувала грошей, в т.ч. і для того, щоб запобігти війні з арабами. Г. Меїр, поїхавши в США, зібрала за три місяці 50 мільйонів доларів. Те, що вона зробила, можна оцінити, лише якщо взяти
до уваги, що сума в 50 мільйонів доларів в три рази перевищувала річний видобуток нафти в
Саудівській Аравії в 1947 році.
МАМА ІЗРАЇЛЮ, з виступу Г. Удовенка на парламентських слуханнях ВР України 5 листопада
2003 р.
Хочу навести простий приклад – Ізраїль. ...Батьки і мама Ізраїлю, а мама – це Голда Меїр, з моєї
точки зору, коли створювали державу Ізраїль, витягли із загашників історії мертву мову – іврит.
Це була мертва мова, нею тільки рабини користувалися. Але ця мова об’єднала всіх ізраїльтян, і
вони перетворилися в потужну державу сьогодні. Тисячу островів в Індонезії теж обрали мову
невеличкого народу, і вона стала об’єднуючим фактором. У нас такого об’єднуючого фактора, на
жаль, немає.
До тих пір, поки керівництво нашої держави не зробить рішучих кроків, спрямованих на
зміцнення позицій державної мови в Україні, ми будемо говорити про поглиблення кризи в нашій
державі.
ЄДИНИЙ ЧОЛОВІК В УРЯДІ, з статті О. Дунаєвської «Прем’єр-міністр Землі обітованої»
Політика і влада нероздільна. Неможливо уявити собі політика, який не прагне влади. Але Голда
Меїр була незвичайним політиком, вона ніколи не чіплялась за владу, але ніколи не йшла з
політики.
Її назвали на честь прабабусі, на яку дівчинка була дуже схожа. Згадуючи дитинство, Голда писала
в автобіографічній книзі «Моє життя», що «радісних або хоча б приємних моментів було дуже
мало». Епізоди, які вона пам’ятала все життя, були пов’язані зі злиднями, голодом, холодом і
жахіттями погромів.
Коли Голді виповнилось 8 років, мати з дочками вирушила до США, куди трьома роками раніше
поїхав батько, щоб розпочати нове життя. Вони оселились у Мілуокі, штат Вісконсін. Сім’я жила у
найбіднішому єврейському кварталі міста. Батько отримував мізерну заробітну плату, виконуючи
будівельні роботи. Мати спочатку відкрила молочний, потім – бакалійний магазинчик.
Восени 1912 року Голда поїхала до старшої сестри в Денвер (штат Колорадо). Маленька квартирка
Шейни стала центром для єврейських іммігрантів із Росії, які приїхали до Америки на лікування.
Серед них були анархісти, соціалісти і сіоністи-соціалісти. Всі вони із захопленням обговорювали
проблеми сучасності. Голда уважно слухали всіх, найуважніше – сіоністів-соціалістов, політична
філософія яких здалась їй дуже розумною. Вона зрозуміла і прийняла повністю ідеї національного
багаття для євреїв, котре вони хотіли створити в Палестині. Тривалі суперечки відіграли важливу
роль у формуванні її переконань.
...Молода сіоністка прагнула поїхати в Палестину і своїми руками будувати єврейську державу. Її
мрія збулась у 1921 році.
...Голда Меїр ніколи не була слабкою жінкою. Перш за все, це був жорсткий, впевнений у собі
політик, політик з чоловічим характером.
В Ізраїлі вважали, що Голда Меїр – «єдиний чоловік» в уряді Бен-Гуріона.
ВИЗНАВАЛА ЛИШЕ ЧОРНЕ І БІЛЕ, з статті Я. Цура «Голда Меїр»
Вона стала однією з перших в світі жінок, які очолили уряд. До неї цього домоглися лише на
Цейлоні та в Індії – Сирімаво Бандаранаїке й Індіра Ганді. Проте між ними і Голдою Мєїр була
принципова відмінність. Сирімаво Бандаранаїке та Індіра Ганді, ставши лідерами своїх країн, щосили, доходячи деколи до жорстокості, прагнули утримати одноосібну владу. Голда ж
вважала себе представницею сіоністської робочої партії Ізраїлю, до якої належала з юності. Вона
ніколи не вимагала від народу вірності собі особисто, закликаючи лише зберігати вірність ідеям, в
які вірила сама. І тут Голда не визнавала ніяких компромісів.
Світ для неї ділився на чорне і біле; будь-який, хто не сприймав її світогляду, ставав
супротивником, ідеологічним і особистим.
МАНІПУЛЯЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЮ СВІДОМІСТЮ, з памфлету С. Бульби «Шустер і Ко
взялися за наші душі?»
Напередодні несподіваних виборів... маємо не таку велику, але ще одну нагоду «вельми порадіти».
Цього разу приємність запропонували вже не вітчизняні «любі друзі», а «добрі друзі» закордонні.
Що ж це за «продукт», на який відомі власники телеканалу «Інтер» не поскупилися викласти
мільйони «тяжко зароблених» зелених? Хто ж згодовуватиме, вибачте, презентуватиме бідним, нещасним українцям того «продукту»?
Савік Шустер. Саме він (діждалися нарешті!) «захотел помочь понять многомиллионной стране», себто нам, сірим і недолугим українцям, «кем и чем она является, почему стала такой, как есть».
Чому саме він? Сказано дві тисячі років тому, що пророків у власній вітчизні годі шукати: їх нема!
От і сподобився добродій з інших земель.
«Его бы поблагодарить!» – російською мовою вичитує Лариса Бєлякова з «Украина и мир
сегодня».
Але ні, знаходяться скептики, які заявляють: як це людина, яка не знає навіть мови нашої, неукраїнець, буде визначати великих славної слов’янської нації.
«Обычно мы событие освещаем, а это будем создавать», – не лукавить Савік, продовжуючи
пояснення: «Это глубинный анализ текущего момента и украинского прошлого».
І вже зовсім відверто, з «профессиональным вызовом»: «Я сейчас постоянно задумываюсь над
тем, кого можно считать великим украинцем: можно ли, например, Голду Меир»?
Співвітчизники, українці, ви щось зрозуміли? Як вам подобаються подібні «шустряки», котрі в
Україні та її історії нас, українців, воліють не помічати? Котрі нахабно і безцеремонно лізуть у
наші душі, ставлячи під сумнів наші традиції і святині, виплекані сотнями поколінь наших предків
і пращурів?
«Результат может стать для страны совершенно неожиданным: например, в десятку лучших
войдет Андрей Шевченко. А кто-то, кто считается безусловным лидером нации издавна, не
войдет,» – попереджує Шустер.
Уявляєте!
Викинь на смітник славні імена тих, хто зберіг і захистив українську землю, хто плекав і
примножував її культуру, прославив своїми науковими відкриттями, мистецькими талантами. І –
не дивуйтеся, адже Шустер попереджав, що «одна из основных задач проекта – отход от
стереотипов».
Мені ж хочеться сказати вголос шустрим савікам, а особливо справжнім українцям: подібне в
нашому багатостраждальному минулому вже не раз було, коли намагалися забрати в нас рідну
мову, нашу історію.
Правда, робилося це грубо і відверто – у вигляді заборон. І тому українці знали, як діяти: вони
повставали проти гніту, виборюючи право бути народом, нацією.
Пізніше у більш витончений спосіб забугорні «благодійники» разом із доморощеними
«чиказькими» хлопчиками-пинзениками шляхом тотальної лібералізації-монетаризації знищували
українську промисловість, обіцяючи наступне швидке процвітання.
Потім, оцінюючи «досягнення» своїх підопічних, один з американських «радників» Мілтон
Фрідмен, поглузує: «Виходить, я не мав рації. Але з наукової точки зору ситуація в колишніх
республіках Радянського Союзу являє собою експеримент, що захоплює уяву, і мені не терпиться
побачити, що з того вийде». – Що з того вийшло, коментарів не потребує.
Тепер от зацікавлені експериментатори, маніпулюючи національною свідомістю, знищуючи нашу
історичну пам’ять, взялися за наші святині, а по суті – за наші українські душі.
СПРАВА НАЛІВО, бувальщина
Якось Г. Кіссінджер, якось виступаючи в кнесеті сказав:
– По-перше, я – американець, по-друге, я – держсекретар Сполучених Штатів і лише по-третє, я –
єврей.
На що Голда Меїр попросила його не забувати, що в Ізраїлі читають справа наліво.
