КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Ливен Христофор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

того, щоб головнокомандуючі

арміями мали виконувати його накази.


СУПРОВОДЖУВАВ ЦЕСАРЕВИЧА, з статті С. Жилана «Слідами Спадкоємця»

Проводжаючи компанію на чолі з Цесаревичем в подорож, Микола I повелів, «щоб бачили речі

такими, якими вони є». Судячи з коротких щоденникових записів Жуковського, так воно і було.

Государ також повелів, аби ніде дорогою місцеве начальство не зустрічало і не супроводжувало

Цесаревича, ніяких обідів в його честь не давало, а про бали просили згоди через генерал-

ад’ютанта князя Лівена.

І звичайно, зверталася увага, щоб місцеве начальство показувало достопам’ятні заклади або

історичні предмети.


НЕНЬКА – ВИХОВАТЕЛЬКА ТРЬОХ ЦАРІВ, з розвідки Л. Вевере «Добрий геній дому

Романових»

Про близькість цієї жінки (Шарлоти фон Лівен – матері Х. Лівена – авт.) до справ російського

трону свідчить, наприклад, такий факт: з нею радилися, коли настав час видавати заміж російських

принцес.

Шарлота добре розбиралася в політичних інтригах відомих європейських дворів і могла

прорахувати державний зиск від шлюбу з тими чи іншими представниками царюючих прізвищ.

Всі роки (а це майже півстоліття!), проведені нею в будинку Романових, вона незмінно ділила з

царственими персонами трапезу. А це говорить про велику довіру.

Для свого часу Шарлота фон Лівен, мабуть, була пані всесторонньо розвиненою. І не зважаючи на

те, що понад усе вона займалася великими княжнами, троє майбутніх імператорів Росії теж

одержували у неї уроки життя. Наприклад, Олександр I, чиєю освітою вона займалася, не без її

впливу досить рано зрозумів, що Росія має розвивати науки і готувати власних фахівців. Не дарма

він своїм першим імператорським указом заснував три нових університети.

А Микола I, котрий змінив брата на престолі в 1825-му, зізнавався, що часто залишався під опікою

княгині Лівен, «поважаної і чудової жінки, яка була завжди зразком непідкупної правдивості,

справедливості і симпатію до своїх обов’язків, і яку ми страшенно любили».

Проте, схоже, понад усе Шарлоті був до серця майбутній імператор Олександр II. Якщо так, то

царській гувернантці пощастило: вона померла, коли хлопчикові було 10 років, так і не

дізнавшись, що в 1881 році її улюбленця наздогнала бомба терориста Гриневицького...


«ТІНЬОВА» ДРУЖИНА, з нарису Н. Таньшиної «Доротея, сестра Бенкендорфа»

«Пані з довгим неприємним обличчям, рядова, нудна, недалека, котра не знає інших тим для

розмови, окрім вульгарних політичних пліток», – таку характеристику дав їй (дружині Х. Лівена –

авт.) автор «Генія християнства» Шатобріан. «Я цілком упевнений, що ця пані готова заподіяти

нашій країні всіляке зло, у вдячність за доброту і люб’язність, з якою тут ставилися до неї під час

її багаторічного перебування в Англії», – відгукувався про неї «залізний герцог» Артур

Веллінгтон. «Чоловіки і жінки, торі й віги, важливі персони і світські денді, всі прагнули мати її як

окрасу і для престижу своїх салонів, всі високо цінували честь бути прийнятими нею», – так писав

про її лондонський салон відомий французький політик Франсуа Гізо. «Виокремлюючись

чоловічим розумом і жіночою чутливістю, вона тримала під своєю владою монархів і державних

людей і завдяки цьому мала політичний вплив, рідко доступний жінкам», – відзначала одна

впливова англійська газета. Її портрет, виконаний знаменитим художником Томасом Лоуренсом,

висів в опочивальні англійського короля Георга IV. Вона ж стала прототипом героїнь романів

Оноре де Бальзака.

Дивовижна і неабияка жінка – Дарина, або Доротея Христофорівна Лівен (уроджена Бенкендорф).

У неї закохувалися найбільші європейські політики і дипломати, включаючи найясніших персон,

таких як король Англії Георг IV і знаменитий австрійський канцлер, «кучер Європи» Клеменс

Меттерніх. Вона перебувала в дружніх стосунках і постійному листуванні з провідними

англійськими політиками лордами Греєм і Абердіном; упродовж останніх двадцяти років свого

життя – супутницею міністра закордонних справ Франції Франсуа Гізо, так і не ставши його

офіційною дружиною.

... Як свідчили сучасники, саме Дарина Христофорівна стала фактичним очільником російського

посольства в Лондоні, перевершуючи за політичними талантами і дипломатичними здібностями

свого чоловіка. До того ж, вона перетворилася на одну з ключових фігур в європейській «тіньовій»

дипломатії першої половини XIX