Ливен Христофор (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ЛІВЕН Христофор Андрійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий діяч, дипломат. Генерал-ад’ютант (1798), генерал від кавалерії (1819); опікун Й. І. В.

Государя спадкоємця Цесаревича Олександра Миколайовича.

З дворянської родини. Батько, Лівен А., – генерал-майор; мати, Поссе Ш., – вихователька великих

княжен, дочок Павла Петровича, і великих князів Миколи та Михайла Павловичів; брат, Лівен К.,

– міністр народної освіти Російської імперії; племінник, Лівен А., – генерал-майор; племінник, Лівен К., – сенатор.

Народився 6 травня 1774 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 29 грудня 1838 р. (10 січня 1839 р.) в м. Римі (Італія).

З п’яти років був записаний до війська (1779-1791), служив прапорщиком, підпоручиком,

поручиком Семеновського полку (1791-1796), підполковником Володимирського драгунського і

Тульського мушкетерського полків (1796-1797), начальником військово-похідної канцелярії Й.І.В.

(1798-1808), надзвичайним посланником і повноважним міністром в Берліні (1809-1812), послом у

Лондоні (1812-1834), опікуном спадкоємця Цесаревича (1834-1838).

Член Державної ради (1834).

Учасник бойових дій проти Польщі (1794), походу графа Зубова проти Персії (1796) і експедиції

до Грузії.

Перебував у почті російського імператора під час битв під Вішау й Аустерліцом (1805) і зустрічі з

Наполеоном в Тільзіт (1807).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – В. Жуковський, О. Кавелін, Олександр I, С. Юр’євич, О.

Адлерберг, М. Вільєгорський, О. Паткуль та ін.


***

ЄВРОПА НАЖАХАНА

, з дипломатичного кредо Х. Лівена

Європа з жахом дивиться на російський колос, гігантські сили якого чекають тільки сигналу, аби

рушити проти неї.

БРИТАНСЬКА ВДЯЧНІСТЬ ЧУЖИНЦЮ, з статті І. Артамонової «Лівен, ясновельможний

князь Христофор Андрійович»

У Берліні в короткий термін зумів завоювати любов і довіру короля Фрідріха-Вільгельма. Лівен

був першим, хто звернув увагу імператора Олександра на патріотичний настрій Пруссії, готової за

першої нагоди скинути тяжке для неї французьке ярмо.

...Будучи свідком і учасником найбільших подій початку XIX сторіччя, Лівен зумів завоювати

довіру видатних політичних діячів сучасної йому Англії; помірність і благородство, властиві його

характеру, були оцінені всіма політичними партіями Англії, незалежно від їх переконань. Його

політична чесність, обережність і в той же час наполегливість у вчинках вселяли загальну до нього

пошану: всі знали, що він завжди вірний своєму слову.

Лорд Грей на засіданні парламенту віддав представникові Російської імперії вдячну і блискучу

вдячність, – єдиний приклад в історії великобританського парламенту.

...На батьківщині Лівена чекали важкі втрати: двоє його синів в короткий термін померли від

заразливої хвороби. Тільки піврічне перебування в Італії дещо пожвавило сили засмученого

батька.

Покликаний супроводжувати спадкоємця в закордонній подорожі, Лівен відвідав з ним:

Стокгольм, Копенгаген, Берлін, Рим та інші міста Європи. У Римі він занедужав і після

короткочасної хвороби помер.


ЗАВАЖАВ АРАКЧЄЄВУ, з книги Ф. Вігеля «Нотатки»

Не зрозуміло, як міг імператор Олександр, який знав, що в царювання його батька Аракчеєву

доручено було таємно наглядати за його (Олександра – авт.) діяннями, як міг він знов вибрати

того начальником всієї артилерії? Чи не служить це доказом, що особами умів він іноді

жертвувати заради служби?

Маючи часті зустрічі з молодим Імператором, він краще, ніж батька, встиг його спокусити своєю

грубою, уявно відвертою покірністю; все переконувало Олександра в щиросерді, навіть девіз на

гербі ...»Без лестощів відданий». Він зумів переконати Царя, що, окрім двох богів, одного на небі,

іншого на землі, він нічого в світі не знає і знати не хоче, їм одним служить, їм одним

поклоняється.

У явній незгоді із загальною думкою, багато в чому до нього несправедливою, Государ вибором

графа Аракчеєва у військові міністри неначе хотів показати, що він цією думкою не дорожить і

більше брати її в розрахунок не має наміру.

Така людина, як Аракчеєв, безумовно, не могла прийняти міністерство. Він зажадав усунення

графа Лівена від військових справ, скасування військово-похідної канцелярії, передання її

[функцій] до його власної канцелярії і поширення його влади до того, щоб головнокомандуючі

арміями мали виконувати його накази.


СУПРОВОДЖУВАВ ЦЕСАРЕВИЧА, з статті С. Жилана «Слідами Спадкоємця»

Проводжаючи компанію на чолі з Цесаревичем в подорож, Микола I повелів, «щоб бачили речі

такими, якими вони є». Судячи з коротких щоденникових записів Жуковського, так воно і було.

Государ також повелів, аби ніде дорогою місцеве начальство не зустрічало і не супроводжувало

Цесаревича, ніяких обідів в його честь не давало, а про бали просили згоди через генерал-

ад’ютанта князя Лівена.

І звичайно, зверталася увага, щоб місцеве начальство показувало достопам’ятні заклади або

історичні предмети.


НЕНЬКА – ВИХОВАТЕЛЬКА ТРЬОХ ЦАРІВ, з розвідки Л. Вевере «Добрий геній дому

Романових»

Про близькість цієї жінки (Шарлоти фон Лівен – матері Х. Лівена – авт.) до справ російського

трону свідчить, наприклад, такий факт: з нею радилися, коли настав час видавати заміж російських

принцес.

Шарлота добре розбиралася в політичних інтригах відомих європейських дворів і могла

прорахувати державний зиск від шлюбу з тими чи іншими представниками царюючих прізвищ.

Всі роки (а це майже півстоліття!), проведені нею в будинку Романових, вона незмінно ділила з

царственими персонами трапезу. А це говорить про велику довіру.

Для свого часу Шарлота фон Лівен, мабуть, була пані всесторонньо розвиненою. І не зважаючи на

те, що понад усе вона займалася великими княжнами, троє майбутніх імператорів Росії теж

одержували у неї уроки життя. Наприклад, Олександр I, чиєю освітою вона займалася, не без її

впливу досить рано зрозумів, що Росія має розвивати науки і готувати власних фахівців. Не дарма

він своїм першим імператорським указом заснував три нових університети.

А Микола I, котрий змінив брата на престолі в 1825-му, зізнавався, що часто залишався під опікою

княгині Лівен, «поважаної і чудової жінки, яка була завжди зразком непідкупної правдивості,

справедливості і симпатію до своїх обов’язків, і яку ми страшенно любили».

Проте, схоже, понад усе Шарлоті був до серця майбутній імператор Олександр II. Якщо так, то

царській гувернантці пощастило: вона померла, коли хлопчикові було 10 років, так і не

дізнавшись, що в 1881 році її улюбленця наздогнала бомба терориста Гриневицького...


«ТІНЬОВА» ДРУЖИНА, з нарису Н. Таньшиної «Доротея, сестра Бенкендорфа»

«Пані з довгим неприємним обличчям, рядова, нудна, недалека, котра не знає інших тим для

розмови, окрім вульгарних політичних пліток», – таку характеристику дав їй (дружині Х. Лівена –

авт.) автор «Генія християнства» Шатобріан. «Я цілком упевнений, що ця пані готова заподіяти

нашій країні всіляке зло, у вдячність за доброту і люб’язність, з якою тут ставилися до неї під час

її багаторічного перебування в Англії», – відгукувався про неї «залізний герцог» Артур

Веллінгтон. «Чоловіки і жінки, торі й віги, важливі персони і світські денді, всі прагнули мати її як

окрасу і для престижу своїх салонів, всі високо цінували честь бути прийнятими нею», – так писав

про її лондонський салон відомий французький політик Франсуа Гізо. «Виокремлюючись

чоловічим розумом і жіночою чутливістю, вона тримала під своєю владою монархів і державних

людей і завдяки цьому мала політичний вплив, рідко доступний жінкам», – відзначала одна

впливова англійська газета. Її портрет, виконаний знаменитим художником Томасом Лоуренсом,

висів в опочивальні англійського короля Георга IV. Вона ж стала прототипом героїнь романів

Оноре де Бальзака.

Дивовижна і неабияка жінка – Дарина, або Доротея Христофорівна Лівен (уроджена Бенкендорф).

У неї закохувалися найбільші європейські політики і дипломати, включаючи найясніших персон,

таких як король Англії Георг IV і знаменитий австрійський канцлер, «кучер Європи» Клеменс

Меттерніх. Вона перебувала в дружніх стосунках і постійному листуванні з провідними

англійськими політиками лордами Греєм і Абердіном; упродовж останніх двадцяти років свого

життя – супутницею міністра закордонних справ Франції Франсуа Гізо, так і не ставши його

офіційною дружиною.

... Як свідчили сучасники, саме Дарина Христофорівна стала фактичним очільником російського

посольства в Лондоні, перевершуючи за політичними талантами і дипломатичними здібностями

свого чоловіка. До того ж, вона перетворилася на одну з ключових фігур в європейській «тіньовій»

дипломатії першої половини XIX століття.


СЕКСУАЛЬНИЙ ДИПЛОМАТИЧНИЙ СКАРБ, з новели О. Арсеньєвої «Шпигунка, яка кохала

принца»

Квапливо чмокнувши великодушного чоловіка в щоку, Дороті помчала вгору сходами, як раптом

напівобернулася:

– До речі, Крістофер, не витрачайте час на пошуки в «Таймс» військових планів Веллінгтона!

Більше ви їх там не знайдете.

– Це ще чому? – спантеличився граф Лівен.

– Та тому, що герцог Веллінгтон ще в березні написав в одному з своїх секретних донесень:

«Цілком можна повідомляти розвідувальну інформацію через газети. Понад те, зміст всіх газет –

це розвідувальні дані для ворога, на підставі яких, як мені відомо, він готує плани своїх операцій».

Герцог наполіг на тому, щоб його донесення до Лондона не публікувалися у пресі, оскільки вони

містять важливі для ворога дані.

– Заради бога! – пробурмотів приголомшений граф Лівен, дивлячись услід витонченим ніжкам

дружини, які промайнули вже на верхніх сходинках. – Звідки вам це відомо?!

– З газети «Таймс»! – долинув сміх Дороті. А услід за цим ляснули двері її будуара і стало тихо.

Знизавши плечима, граф повернувся до бібліотеки і сів, вільно витягнувшись в зручному кріслі

біля каміна. Якщо Дашенька сказала, що газети можна не читати, він і не буде. Причому з

превеликим задоволенням! І з ще більшим задоволенням не стане витрачати час на чергове

донесення Нессельроде. Дашенька зробить все набагато краще.

Все-таки російському посланникові в Лондоні, графові Христофору Андрійовичу Лівену, з біса

пощастило з дружиною. Дарина Христофорівна, вроджена Бенкендорф, – справжній скарб. Зараз

навіть смішно думати, що раніше він відчайдушно не хотів на ній одружуватися, і якби не

матуся...


ШИРОТА І ДОВГОТА, бувальщина

Неабияка повнота Козловського (Петро Борисович – князь – авт.) з самої юності була предметом

дотепів. Наприклад, на англійській карикатурі 1813 р. він зображений в товаристві високої і

сухорлявої дружини російського посла в Лондоні Дарини Христофорівни Лівен, а під картинкою

виставлено підпис: «Широта і довгота Санкт-Петербурга».