Куликовский Петр (fb2)




КУЛИКОВСЬКИЙ Петро Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Астроном, історик астрономії. В астрономії існує науковий термін «метод Куликовського».

З родини військових. Батько, Куликовський Г., – офіцер-медик.

Народився 31 травня (13 червня) 1910 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 4 листопада 2003 р. в м. Москві РФ. За заповітом кремований і похований на Мітинському

цвинтарі.

Закінчив Московське музичне училище ім. М. М. Іпполитова-Іванова, механіко-математичний

факультет Московського державного університету (1938).

Працював у Державному астрономічному інституті ім. П. К. Штернберга (1938-1986), паралельно

викладаючи в МДУ.

Член Міжнародної спілки астрономів (1952).

Президент Комісії «Історія астрономії» Міжнародної спілки астрономів (1958-1964).

Сфера наукових інтересів – зоряна астрономія (змінні, подвійні, наднові зірки), історія астрономії.

Один з фундаторів застосування фотоелектричних методів в астрономії, одним з перших

досліджував статистику Наднових зірок і класифікував їх.

Спільно з Б. В. Кукаркіним виявив і вивчив зв’язок морфологічних характеристик цефеїд та інших

змінних зірок з їх розподілом в зоряних системах (1950-1951).

Співавтор (з В. Б. Никоновим) першого радянського зоряного електрофотометра.

Заснував збірку «Історико-астрономічні дослідження» і був головним редактором її 11 випусків

(1955-1972).

Під його науковою редакцією видавалися за завданням МАС бібліографічні покажчики «Вибрана

бібліографія літератури з історії астрономії» (1962-1984).

Друкувався в журналах і збірниках «The Journal for the History of Astronomy», «Астрономічний

календар», «Information Bulletin on Variable Stars», «Історико-астрономічні дослідження».

Наш земляк – автор наступних доробків: «Павло Карлович Штернберг» (1951), «Ломоносов –

астроном і геофізик» (1961), «Дослідження з історії астрономії» (1967), «Історія астрономії і

геодезії» (1968), «Зоряна астрономія» (1978), «Довідник любителя астрономії» (2002), співавтор

посібників «Магнітна гідродинаміка» (1962), «Практичні роботи з зоряної астрономії» (1971).

Написав низку статей про М. Коперніка, Я. Гевелія, С. Блажка, з історії вітчизняних і зарубіжних

обсерваторій.

Всього перу К. належить понад 150 наукових праць.

Йому також належить низка музичних п’єс.

Ім’я К. присвоєно малій планеті № 2497.

Серед друзів та близьких знайомих К. – В. Никонов, М. Хоскін, С. Селешников, Я. Перельман, Б.

Кукаркін, В. Сурдін, Н. Лаврова, Я. Щур, В. Селіханович та ін.


***

НІКОЛИ

, з професійного кредо П. Куликовського

Цікавість до астрономії не щезне ніколи.

ПЕНДУЛИ ЗАКОЛИВАЛИ, з книги П. Куликовського «Ломоносов – астроном і геофізик»

У листах М. В. Ломоносова можна прочитати наступне: «Виготовив чотири нововинайдених мною

пендули (маятники)..., аби дізнатися чи завжди центр Землі, який притягує до себе важкі тіла, стоїть нерухомо чи змінює місце».

За допомогою цього приладу проводилися вимірювання безперервно з 1756 року по 1764 рік, але, оскільки точність не відповідала вимогам поставленого дослідження, М. В. Ломоносов вимушений

був констатувати: «Коливання сили тяжіння настільки малі, що згаданим приладом не могли бути

помічені».


ВЛАСНІ РУХИ КОСМІЧНИХ СВІТИЛ, з книги П. Куликовського «Зоряна астрономія»

Е. Галлей, порівнявши сучасні йому розташування Арктура, Сиріуса і Альдебарана з їх

розташуванням в каталозі Гіппарха, виявив власні рухи цих зірок: за 1850 років, які пройшли, екліптичні довготи цих зірок змінилися на 60, 45 і 6.

...У 1738 році Ж. Кассіні визначив точний власний рух Арктура, порівнявши свої вимірювання із

спостереженнями Ж. Ріше за 60 років до цього.


СИСТЕМИ ЛІТОЧИСЛЕННЯ ВИКЛИКАЮТЬ НЕАБИЯКИЙ ІНТЕРЕС, з передмови П.

Куликовського до книги С. Селешникова «Історія календаря і хронологія»

Календарна проблема належить до тих, інтерес до яких не вичерпується з часом. Різноманітність

діючих в різних країнах календарних систем з своїм літочисленням, своєю ерою, іноді особливими

одиницями часу; декілька десятиліть, що ведуться, розмови про необхідність реформи нині

чинного в більшості країн, у тому числі і в СРСР, григоріанського календаря; проекти нового,

«вічного» календаря постійно викликають у багатьох читачів запитання, подив, іноді – власні

проекти реформи календаря.

Наші газети і журнали час від часу публікують статті «на календарні теми». Все це робить вельми

своєчасною публікацію пропонованої читачеві книги «Історія календаря і хронологія», автором

якої є С. І. Селешников – член Комісії з історії астрономії Астрономічної ради Академії наук

СРСР... З часу виходу в 1925 р. невеликої прекрасної книги М. І. Ідельсона «Історія календаря» –

це перша серйозна спроба популяризувати складні проблеми календарної справи; при цьому

хотілося б згадати вдалі книги Я. Шура, адресовані молодим читачам, і