меблювання головного залу. Посередині стояв круглий стіл з тринадцятьма табуретами навколо. У
правому кутку поміщалася невелика естрада. Камін Фоміна і розпис стелі Судєйкіним
довершували романтичне убрання підвалу.
Концертна програма новорічного вечора була підготовлена заздалегідь, однак здійснити її
повністю не вдалося.
Відвідувачі «Собаки» того вечора були квінтесенцією аристократичного Петербургу: Є. Лопухова, Т. Карасевич, М. Фокін, Б. Романов, П. Журавленко, Є. Попова, М. Каракаш і Н. Єрмоленко-
Южина...
НА КОРИСТЬ НЕЗАМОЖНИХ СТУДЕНТІВ, з оголошення в газеті «Голос Москви» від 8
листопада 1908 р.
«Пісні каторжан»
У четвер, 4 груд., в залі Благородних зборів, відбудеться концерт на користь незаможних студентів
московського університету «земляцтва Польщі». Організатори – Н. С. Єрмоленко-Южина і Д. Х.
Южин.
У концерті візьмуть участь: пані Грановська, Клопотовська, Ерарська, п.п. Чарін, Гризунов, Запорожець й ін.; хор студентів вперше виконає пісні каторжан, записані в Сибіру композитором
Гартевельдом.
ВОКАЛ ЗА НУЛЬОВОЇ ТЕМПЕРАТУРИ, бувальщина
У той день Б. Кустодієв малював портрет Ф. Шаляпіна. І помітив, що великий співак чимось
сильно стурбований. Тож і запитав маестро:
– Ви чимось обурені?
Шаляпину хотілося сказати: обурений він тим, що в театр набрали нових хористів, які не знають
музичної грамоти, що Єрмоленко-Южина співає мало не за нульової температури, що в театрі
маса безладу.
Сказати усе це Кустодієву? Художникові, який працює в нетопленій майстерні? Скаржитися на
життя людині, прикованій до коляски?
І Шаляпін відбувся жартом.