Дурова Надежда (fb2)




ДУРОВА Надія Андріївна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, мемуаристка, гусар. Псевдонім – Олександров.

З дворянської родини. Батько, Дуров А., – ротмістр царської армії.

Народилася у вересні 1783 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Померла 21 березня (2 квітня) 1866 р. в м. Єлабузі В’ятської губернії Російської імперії (нині –

місто в Татарській автономній республіці РФ). Похована з військовою шаною на місцевому

Троїцькому цвинтарі.

Через тридцять п’ять років на могилі встановлено пам’ятник, який прикрашають слова: «Надія

Андріївна Дурова, за велінням імператора Олександра – корнет Олександров. Кавалер

військового ордена. Спонукувана любов`ю до батьківщини, вступила в ряди Литовського

уланського полку. Врятувала офіцера, нагороджена Георгіївським хрестом. Прослужила 10 років в

полку, приведена в корнети і удостоєна чину штабс-ротмістра. Народилася в 1783 р. Померла в

1866 р. Мир її праху! Вічна пам`ять для науки потомству її доблесній душі!» (1901).

Отримала домашню освіту: крім батька, її виховували гусар Астахов і бабуся з боку матері Є.

Олександрович, яка мешкала в маєтку Велика Круча Пирятинського повіту Полтавської губернії.

Переодягшись у козачу форму, втекла з дому, попередньо залишивши чоловіка і малолітнього

сина, і, назвавшись сином поміщика, прибилася до козачого полку (1806). Через рік, уже під

іменем Олександра Соколова, завербувалася в Кінно-польський уланський полк (1807). Потім, уже

за дозволом імператора Олександра I, служила корнетом в Маріупольському гусарському полку

(1808-1811), Литовському уланському полку (1811-1812), ординарцем М. Кутузова (1812). Під час

боїв зазнала контузії.

Брала активну участь в закордонному поході Російської армії (1813-1816).

Кавалер ордена Святого Георгія (1808).

Друкувалася в журналі «Сучасник», «Літературний додаток до «Російського інваліда», «Бібліотека

для читання», «Вітчизняні нотатки».

Як літератор дебютувала статтею (1836).

Потім настала черга книги нотаток «Кавалерист-дівиця, випадок в Росії» (1836), повістей «Рік

життя в Петербурзі, або Невигода третіх відвідин» (1838), «Олена, Т-ська красуня» (1837), «Граф

Маврицій» (1838), «Павільйон» (1839), «Сірчане джерело» (1839), «Скарб», «Куток», «Ярчук.

Собака-духовидець» (усі – 1840), роману «Гудишки» (1839).

Перу Д. Також належать «Нотатки Олександрова (Дурової). Додаток до Дівиці-кавалериста»

(1839),

За життя нашої землячки вийшло чотиритомне зібрання її творів (1839).

Серед друзів та близьких знайомих Д. – О. Пушкін, А. Краєвський, М. Кутузов, К. Воєнський та

ін.


***

ЯК БАГАТО РАДОЩІВ

, з життєвого кредо Н. Дурової

Життя, сповнене діяльності! Як багато радощів для людини у цьому світі!

ПІД БОЖИМ ПРОКЛЯТТЯМ, зі спогадів Н. Дурової

Можливо, я забула б нарешті усі свої гусарські вибрики і зробилася звичайною дівчинкою, як і всі,

якби моя мати не зображувала у найпотворнішому вигляді долю жінки..., жінка найнещасливіша,

найнікчемніша і найзневажуваніша істота у світі!

Голова моя йшла обертом від цього опису і я вирішила, хоча б це вартувало мені життя,

відокремитися від статі, в якій перебувала, як я думала, під прокляттям Божим.


ХОДИВ НА ВОРОГА, з «Формулярного списку Кіннопольського полку товариша Соколова

листопада 6 дня 1807 р.»

Імена: Олександр Васильович Соколов

Скільки років: 17

Міра: 2 аршини 5 вершків

Які має прикмети: Обличчя смугляве, рябе, волосся русяве, очі карі

Із якого стану: з російських дворян Пермської губернії, того ж повіту. Селян не має, доказів про

дворянство не пред’явив.

У службі перебуває з якого часу: 1807, березень

Протягом всієї служби де і коли чи був у походах і у справі супроти ворога: у Прусії, 1807 (24.05,

25.05, 28.05, 29.05, 02.06).


ПЕРЕКОНЛИВО ПРОСЯТЬ ЗАЛИШИТИ В ПОЛКУ, з рапорту головнокомандуючого

генерала Буксгевдена

Відмінна поведінка його, Соколова, і щире проходження своєї посади від самого його вступу у

службу дали йому від усіх, як начальників, так і співтоварищів, повну прихильність і увагу. Сам

шеф полку генерал-майор Каховський, вихваляючи таку його службу, старанність і спритність, з

якими він завжди виконував всі доручення. Ті, хто брав участь у багатьох колишніх з

французькими військами битвах, переконливо просять залишити його у полку як такого унтер-

офіцера, котрий досконало подає надію стати з часом досить добрим офіцером. Та й сам він,

Соколов, має настійливе бажання залишатися завжди на службі.


ДИВОВИЖНА ПОСТАТЬ, з нарису О. Златогорського «Надія Дурова»

Це дивовижна постать в історії російської армії: перша жінка-офіцер, перша жінка, нагороджена

Георгіївським хрестом. Проходила службу вона і в Луцьку.

Змалку Надія вчиться їздити верхи, управлятись зі зброєю. Суто дівочі заняття (за нормами того

часу) викликали у неї відразу. Перша спроба звільнення від материнської