ДУБРОВСЬКИЙ Петро Петрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Бібліофіл, дипломат, колекціонер. Фундатор «Депо манускриптів» на теренах Російської імперії.
З дворянської родини.
Народився 9 грудня 1754 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 9 січня 1816 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Смоленському цвинтарі.
Закінчив Київську духовну академію (1772).
Працював копіїстом, підканцеляристом Св. Синоду (1773-1778), священиком російської
посольської церкви у Парижі (1778-1780), секретарем-перекладачем російської місії у Франції і
Голландії (1780-1800), хранителем «Депо манускриптів» Імператорської публічної бібліотеки
(1805-1812).
Кавалер орденів Володимира 4-го ступеня, Ганни 2-го ступеня.
Під час революції 1789 року у Франції став власником низки матеріалів архіву Бастилії, бібліотек
Сен-Жерменського і Корбійського абатств. Різними шляхами придбав близько чотирьохсот
західноєвропейських, 94 східних (15 мовами), близько 50 слов’янських рукописів і майже 8000
автографів знаменитих людей Франції. Цю колекцію сучасники порівнювали хіба що зі скарбами
Ватикану.
Готував до друку книгу «Російський Плутарх, або Життя славетних мужів Росії з IX ст. по
сьогодення», а також спогади про подорожі Італією, Португалією, Францією, проте здійснити
задумане не встиг.
На нього надійшла супліка, буцімто він розбазарює манускрипти. Для розслідування була послана
комісія, яка через рік роботи з’ясувала, що то все наклеп. На жаль, на той час П. П. Дубровського
вже викинули з квартири, позбавили роботи і з такою «шаною» провели на пенсію. У присвоєнні
звання почесного бібліотекаря відмовили.
Стаття про Д. є в енциклопедичному словнику «Книгознавство» (1982).
250-річницю з дня народження нашого земляка в Росії відзначили науковим засіданням «Петро
Дубровський – засновник і перший хранитель «Депо манускриптів» Імператорської Публічної
бібліотеки» (2004).
На честь 200-річчя заснування «Депо манускриптів» пройшла міжнародна наукова конференція
«Історія в рукописах – рукописи в історії», де особливо обговорювалася тема «Західні рукописи
колекції П. П. Дубровського та їх значення для світової науки» (2005).
Серед друзів та близьких знайомих Д. – О. Сулакадзев, Ж.-Ж. Руссо, Олександр І, П. Строганов, Б.
Голіцин, Р. Воронцов та ін.
***
ЦІННЕ ЛИШЕ ТЕ, ЩО КОРИСНЕ ДЛЯ РОЗУМУ
, з життєвого кредо П. Дубровського
Життя наше коротке, всі умови, всі нагороди з ним кінчаються, проте корисне для розуму
людського служить до кінця світу.
НАЙНЕВТОМНІШИЙ БІБЛІОФІЛ ЄВРОПИ, з книги Ж. А. Ф. Ансело «Шість місяців в Росії»
Червень 1826 року
У 1805 році щедрістю імператора Олександра до скарбів бібліотеки була додана колекція
рукописів п. Дубровського. Цей багач, котрий служив на дипломатичному терені, провів за
межами Росії двадцять шість років і був одним з найневтомніших бібліофілів Європи. Він зібрав
літературні пам’ятники за тринадцять сторіч, а Французька революція, зруйнувавши монастирі і
замки та розігнавши власників і хранителів бібліотек, відкрила щонайширше поле для його
діяльності.
Йому вдалося придбати за безцінь цінні рукописи, що зберігалися у Бастилії, зокрема автографи
багатьох королів і найзнаменитіших людей Франції. Бібліотека Сен-Жерменського абатства
містила понад вісімдесят тисяч рукописів. В дні безладу і варварства майже всі вони згоріли,
проте п. Дубровський, якого не зупиняли ніякі перешкоди і ніяка небезпека, зумів врятувати
найцікавіші, такі як послання апостола Павла грецькою і латиною...
Я не назву тобі, мій дорогою Ксав’є, всіх манускриптів, що складають колекцію цього невтомного
збирача, обмежуся лише згадкою рукопису Жаррі, у якого, як то кажуть, наш знаменитий Дідро
запозичив моделі своїх пуансонів, екземпляра Плутарха, котрий вважається оригіналом,
куфіцький Коран, що належав, якщо вірити стародавній традиції, доньці пророка Магомета
Фатімі, портфеля, відібраного у Вольтера під час його утримання в Бастилії, який містить листи,
що ніколи не публікувалися, папери, виявлені поліцією у Ж.-Ж. Руссо, оригінальні листи Філіпа II,
короля іспанського, Ізабелли (про відкриття Америки), Катерини Медичі, Генріха IV, Людовика
XIV, Єлизавети, Марії Стюарт тощо; декілька
