і океанах, ґрунт, який дає життя рослинному царству, руда, з якої виплавляється метал, харчові
продукти, придбані на ринку чи в магазині, книга, яку ми читаємо, і рука, що перевертає чергову
сторінку, густо населені мікроорганізмами. Вони живуть в найглибшій океанській западині і на
високій земній вершині – Евересті, їх знаходять в льодах Арктики і Антарктиди і в підземних
джерелах гарячих вод. Їх виявили в пробах повітря, узятих на висоті 85 кілометрів геофізичними
ракетами, і в охолоджувальних контурах атомних реакторів.
...У мікробів для захисту і нападу є й своя зброя. Це хімічні речовини, які утворюються і
накопичуються усередині клітки чи виділяються в навколишнє середовище. Причому мікроби
ворогують не лише із зовнішнім світом, а й між собою.
Ми рідко замислюємося про те, наскільки лице нашої планети залежить від діяльності мікробів. А
тим часом саме ці організми, що з’явилися задовго до рослин і тварин, змогли з газів первинної
атмосфери Землі (метану, водню, аміаку, вуглекислоти, водяної пари) утворити ту звичну для нас
атмосферу, де 78 відсотків доводиться на молекулярний азот, а 21 – на кисень. З часом вищі
рослини зайняли місце мікробів, які, правда, теж могли використовувати сонячне світло, але,
ймовірно, не так ефективно. Проте вищі рослини не здатні засвоювати молекулярний азот, і без
співдружності з мікробами вони не змогли б існувати довгий час. А тварини?
Мікроорганізми населяють шлунково-кишковий тракт тварин і людини, і без них неможливі
важливі біохімічні процеси перетворення речовин, біосинтез амінокислот, вітамінів та інших
необхідних біологічно активних з’єднань. Ґрунтові мікроби також тісно взаємодіють з ґрунтовими
тваринами.
...За своєю чисельністю і плодючістю мікроби значно перевершують всі інші організми, разом
узяті. І за своїми функціями ...служать опорою всього живого – адже вони найважливіші ланки в
круговороті речовин на планеті. Та й за віком вони найстародавніші серед живих істот...
ТВОРЕЦЬ НОВОЇ ГАЛУЗІ ПРИРОДОЗНАВСТВА, з розвідки Г. Корганової «Меркурій
Сергійович Гіляров (до 90-річчя з дня народження)»
Наукова програма М. Гілярова базувалася на двох постулатах: грунтові мешканці розглядалися як
відкрита біоценотична система, генетично і функціонально пов’язана з водними і наземними
комплексами, а самому грунту додавався статус перехідного місця існування тварин з водних умов
до життя на суходолі. Основними процесами, на яких акцентував увагу дослідник, були вплив
життєдіяльності педофауни на інтенсивність розкладання органічних сполук в грунті і зворотний
вплив типу грунту на якісний склад її тваринного населення. Результатом тези про те, що кожному
типу грунту властивий певний набір видів безхребетних тварин, став порівняльний аналіз
розповсюдження домінуючих видів грунтових мешканців в топотипових ландшафтах.
...Створюючи основи нової галузі природознавства, пов’язаної з середовищем, в якому
реалізується деструктивна ланка грунтового кругообігу, Гіляров угледів ...еволюційний аспект,
пов’язаний з появою життя на суходолі...
ОДИН З НАЙЕРУДОВАНІШИХ БІОЛОГІВ, з кореспонденції «Гіляров Меркурій Сергійович»
на dino.disneyjazz.net
Ще з шкільних років він захоплювався акваріумом, спостерігав за комахами, а також старанно
вивчав іноземні мови. Все це, поза сумнівом, допомогло згодом стати одним з найерудованіших
біологів.
У 1933 р. Меркурій Сергійович став займатися вивченням комах та інших безхребетних тварин,
які ушкоджували кок-сагиз – технічна рослину, сік якої використовується для отримання
натурального каучуку. Молодий учений звернув увагу на те, що при обробці нової рослини на
великих площах раніше нешкідливі ґрунтові комахи можуть перейти на живлення нею, формуючи
небувалий раніше агробіогеоценоз. Людина, засіваючи величезні території одним видом
культурних рослин, сам того не бажаючи, сприяла виникненню їх ворогів.
Незабаром М. С. Гіляров зайнявся розробкою фундаментальних проблем формування ґрунтового
населення, з’ясуванням впливу комах й інших безхребетних на утворення ґрунту. ...Дві його
невеликі статті означали народження нової зоологічної дисципліни – ґрунтової зоології.
Дослідження в галузі ґрунтової зоології дозволили М. С. Гілярову розробити одну з цікавих
проблем еволюційної біології – з’ясування шляхів походження наземних тварин. Він довів, що
саме ґрунт
