кілька збірок оповідань Улицької: «Дівчинки», «Цю-юріх», «Бідні родичі», «Дитинство 49».
Головний герой нового роману – позитивна молода людина, яка вихована мамою та бабусею, йдеться у прес-релізі видавництва. У книжці розповідається про взаємини сина й матері, про
підпорядкування людини почуттю обов’язку і пов’язаних з цим втрат.
Ось що каже Людмила Улицька про свою нову книжку: «Я думаю, що це мій третій і, здається, останній роман. Це шалено важка форма, вимагає величезної напруги. По суті, це дистанція
марафонська. Що до мене, то я скоріше спринтер, і в просторі меншому почуваю себе набагато
впевненіше.
Так що ніяк не можна сказати, що мені щось заважало писати романи останні три роки. Це роман
мені заважав писати оповідання і радіти життю. Але є теми, що ніяк не укладаються в межі
оповідання. І тоді виходить роман. Щодо відчуття, то стан написання роману нагадує затяжну
хворобу. І почуття, яке я відчуваю, закінчуючи велику книжку, дає щастя звільнення, що нагадує
видужання».
Людмила Улицька …професійно зайнялася літературою, писала сценарії для телевізійних передач
та інсценізації для дитячих театрів, перекладала вірші з монгольської мови.
Перші оповідання з’явилися наприкінці 80-х років, популярність до письменниці прийшла після
публікації у «Новому світі» повісті «Сонечка». Першу книжку оповідань «Бідні родичі»
опублікувала у 1993 році у Франції. З того часу її твори перекладені 25 мовами світу.
Людмила Улицька – лауреат престижних письменницьких премій: Медичі (Франція), Джузеппе
Ацербі (Італія), Smirnoff-Букер 2001 року (за роман «Казус Кукоцького»).
З «АвтоГрафії» Людмили Улицької: Я походжу з родини, яка мала хист до писання. Один з моїх
дідів – по батьківській лінії – автор двох книжок. Одна – з теорії музики, а друга – перша російська
праця з демографії. Такий був масштаб інтересів у людини. Він 17 років просидів у таборах, повернувся і практично відразу помер, так що я його бачила, можна сказати, один раз у житті...
У прабабки був син – літератор, постановник, людина, яка має свою цікаву історію – Михайло
Петрович Гальперін. Вона дуже пишалася цим своїм сином, тому що він був найуспішніший і
«піднявся» у культурному відношенні.
Словом, я почала писати вірші не пам’ятаю, як рано.
Постскриптум. Людмила Улицька одержала російську національну премію «Іванушка-2004» як
письменниця року, повідомляє інформаційне агентство «ІТАР-ТАРС». Вручення нагороди
письменниці відбулося в рамках 17-ого Московського міжнародного книжкового виставки-
ярмарку.
